Це найбільший фестиваль лемківської культури у світі, який відбувається з початку 80-х років на Лемківщині. До Ждині щороку з’їжджаються тисячі людей з усього світу, аби зустрітися з родичами, друзями, відвідати рідні села, побачити цікаву і різноманітну програму Лемківської ватри.
Для кандидата історичних наук, дослідника польсько-українських відносин Євгена Місила, Ватра – це місце зустрічі для всіх: старших, молодших, лемків, які живуть по всьому світу і на Лемківщині. На його думку, це чи не єдина нагода, аби раз на рік зустрітися, побути разом, поспілкуватися своєю мовою. – Це – місце, де плекають традицію – національну, народну та регіональну. Це інтегрує людей і тримає їх не лише в щоденному бутті, а гуртує у національності, народі, етнічній групі, незважаючи на те, хто ким себе вважає, – каже Євген Місило. Для нього Ватра це також нагода для презентації наукового доробку. – Сюди я завжди приїжджаю, коли видаю нову книжку. Цього року я приїхав із виставкою фотографій лемків, які мені вдалося знайти в архіві. Це 8000 унікальних, призабутих фотографій лемків. Люди цікавляться цими фотографіями, вони впізнають на них своїх родичів. І для мене це чудова нагода поспілкуватися з живими свідками, запитати їх про долю людей, які зображені на фото.
Лемківські портрети. Фото: Андрій Рибалт
Предки пана Мирона зі Львова з Яслівського повіту із села Перегримка. Пан Мирон народився там у 1944 році, а у 1945 – цілу родину виселили у радянську Україну. – Нас хотіли виселити перед Великоднем, але люди дуже просили, аби відсвяткувати Воскресіння у своїй хаті. Наступного дня після свят нас виселили. Три рази я був своєму рідному селі, ходив до церкви, на цвинтар. Наша хата стоїть там, у 1939 році тато лише завершив її будувати. Зараз там живе польська родина, – розповідає пан Мирон.
Запрошуємо послухати програму у звуковому файлі
Андрій Рибалт