Ми запрошуємо на зустріч зі старопольською музикою, а точніше — з Польським оркестром XVIII сторіччя, який її виконує та популяризує серед сучасних меломанів. Цей ансамбль існує з 2007 року, його створив Томаш Слюсарчик, викладач Музичної академії у Кракові і водночас музикант — видатний польський трубач, який співпрацює з низкою відомих польських оркестрів класичної музики. Саме він розповість і про Польський оркестр стародавньої музики, і про саму польську музику останнього століття існування І-ої Речі Посполитої. Та ще про її зв'язки з давньою українською музикою, оскільки (що виявилося досить несподіваним), він також є її знавцем та дослідником...
Отож, знайомтесь: доктор Томаш Слюсарчик — художній керівник Польського оркестру XVIII століття:
— З 2002 року я маю приємність співпрацювати з відомим оркестром давньої музики Франса Бріхена в Амстердамі. Цей оркестр бус створений Бріхеном ще у 1980-х роках. Фактично саме він був тим першим музикантом у Європі, який виступив з ідеєю виконувати давню музику на історичних інструментах... А якщо не на давніх, то хоч би на їх точних копіях.
Тоді ж у мене виникла ідея створити такий же самий оркестр у Польщі. І він існує. Утім, наш оркестр не є постійно діючим, штатним, так би мовити, ансамблем. Основний його стрижень — це краківські артисти, але його учасниками є теж виконавці з різних куточків Польщі та Європи. Ми — просто друзі, які хочуть разом відкривати дуже конкретний музичний стиль —останнього сторіччя існування І Речі Посполитої та ознайомлювати з цими маловідомою музичними скарбами того часу. Ми зустрічаємося кілька разів у рік, на концертах в Польщі та в Європі, ми записали 5 компакт-дисків із музикою, що її знайшли у фондах Ясногірського монастиря в Ченстохові. Та концертуючи, ми здебільшого виконуємо старопольську музику.
— Нам йдеться про те, щоб ознайомлювати з музичною культурою І-ої Речі Посполитої виконуючи твори того часу саме на давніх інструментах. Бо ж, виявляється, в наших архівах ця музика є. Хоч колись вважали, що давніх творів збереглося мало. Проте, останніми роками все більше і більше їх виявляють та видають.
На жаль, в ті часи Річ Посполита вела багато воєн. Тому в нас є відносно небагато даних про музику до шведського потопу, тобто до середини XVII століття, оскільки тоді шведи завдали великих втрат Польщі. Вони руйнували бібліотеки, грабували і вивозили все цінне, в тому числі й інструменти. Що стосується кінця XVII і XVIII століття — тут ситуація набагато краща. Найбільше музичних документів збереглося у Кракові, в Сандомирі і в Ясногірському монастирі в Ченстохові. На жаль, у Варшаві багато архівних матеріалів згоріло під час Варшавського повстання.
— Ця музика залишається маловідомою... Часто вважають, що вона була маргінальною, або що її взагалі не було. А це війни, як я вже говорив, призвели до знищення записів. Проте сьогодні, завдяки посиленій пошуковій і науковій роботі, не лише в Польщі, — тому що записи з польською музикою є архівах по всій Європі: у Швеції, Німеччині, Україні, Росії, навіть в Моравії в Чехії, — все більше творів і імен повертаються з небуття. Ці архівні джерела засвідчують про велику майстерність польських королівських композиторів, таких як Мєльчевський, Зєленський, Пенкєль — які працювали на королівському дворі у Варшаві, дехто співпрацював з королівським собором на Вавелі у Кракові, дехто — з Примасовською капелею в місті Ловіч. Звісно ж, першість (зокрема, у царині оперної музики) була за Варшавою. Прошу собі уявити, що польський король запросив працювати у Варшаві самого Монтеверді (щоправда, остаточно той відмовився, і ми не знаємо чому). А ще те , що твори польських композиторів у XVII столітті друкували у Венеції. Загалом музика того часу — це в першу чергу музика сакральна, вокально-інструментальна, здебільшого її виконували у костелах... Це такі композитори як Ґорчицький, Стахович, Шажинський, та ще багато інших... Ми їх помаленьку відкриваємо.
— В ті часи, до складу Речі Посполитої входило Велике Литовське Князівство і руські воєводства. Тому говорячи про архіви, я маю на увазі також архіви сучасної України, зокрема Бібліотеку імені Стефаника у Львові (колишнє Оссолінеум) і Бібліотеку Розумовського в Києві. Багато як старопольських творів, так і староруських, зберігаються у Росії. Сьогодні доступ до них непростий, проте ми знаємо, що вони там є. А ще, що цікаво, нині ми знаємо імена 20-ти композиторів з польськими прізвищами, яки на зламі XVII-XVIII сторіч писали твори для Православної або греко-католицької церков.
До речі, у репертуарі нашого оркестру є також церковна музика, ми виконували органну літургію, яку написав або сам Дилецький, або композитор його школи. У минулому, коли жив відомий український музикознавець професор Роман Стельмащук, ми також брали участь у фестивалі давньої музики у Львові.
У передачі пролунав твір «Completorium» Станіслава Сильвестера Сажинського, який Оркестр виконав під час 19. Міжнародного фестивалю «Салезіанське музичне літо» у Перемишлі.
Запрошуємо послухати передачу у звуковому файлі.
Галя Леськів, Антон Марчинський, Лідія Іванюх