«Насильство і пам'ять» — це виставка у краківському Музеї сучасного мистецтва МОЦАК, яка має форму інсталяції відомої мисткині Дороти Нєзнальської. Дорота Незнальська – польська візуальна художниця, ім'я якої ототожнюють з критичним й водночас відважним руслом сучасного мистецтва. Її роботи - це в основному скульптурні об'єкти, інсталяції, вона працює у жанрі відео-мистецтва та фотографії.
Дорота Незнальська вже багато років реалізує проекти, що мають відношення до проблеми насильства — як в сучасному суспільстві, так і в історії.
Цього року доволі резонансною стала її виставка-інсталяція «Насильство і пам'ять» у краківському Музеї сучасного мистецтва MOЦAK.
Ця робота базується на унікальному фотоматеріалі, створеному нацистами під час Другої світової війни, який зараз зберігається в Інституті народознавства та культурної антропології Яґеллонського університету та у фондах цього ж вишу. Сам Музей анонсує інсталяцію Нєзнальської як спробу критично осмислити т.зв. «наукову» (в лапках) цінність цього матеріалу і водночас є формою вшанування культурної спадщини тих людей, яких у свій своєрідний спосіб «досліджували» гітлерівці.
Більше про виставку — Дельфіна Яловік, керівник Відділу мистецтва Музею МОЦАК.
— Тема цієї роботи яка така має для нас велике значення. Тому що МОЦАК знаходиться на території давньої фабрики Оскара Шиндлера, фабрики, що її міжвоєнні роки створив єврейський підприємець, а яка у роки ІІ світової війни перейшла у власність німців. У той час на ній працювали виключно євреї, котрі згодом потрапили до т.зв. списку Шиндлера, відомого з однойменного кінофільму. Отож, з 2011 року ми цілеспрямовано здійснюємо мистецьку програму, яка певним чином має відношення до ІІ світової війни, до минулого не лише будинків фабрики, що знаходяться у краківському кварталі Подґуже, але й взагалі до Кракова й Польщі в роки ІІ світової війни...
У свою чергу, інсталяція «Насильство і пам'ять» має відношення до подій, про які, на мою думку, мало хто знає. Отож, після того як 1940 року нацисти закрили Яґеллонський університет, очільник Генерального Губернаторства Ганс Франк вирішив замість нього створити нову установу. Це був Institut für Deutsche Ostarbeit - IDO — тобто Інститут німецької праці на сході. Саме про його діяльність розповідає інсталяція Нєзнальської.
У виставці використані архівні фотоматеріали, які походять з секції расово-народознавчого та краєзнавчого відділів того ж Інституту. Це фотографії двох етнічних груп — лемківської та підгалянських горян.
— Інститут німецької праці на сході мав вивчати під антропологічним, расовим, соціологічним і психологічним оглядом населення, яке в основному проживало на території Південно-Східної Польщі. Для того і робилися фотографії тих людей. На перший погляд світлини явно нагадують світлини в'язнів гітлерівських концентраційних таборів, є серед них такі фотографії, що не відрізняються від традиційної етнографічної фотодокументації. Однак очевидно, що всі заходи, пов'язані з вивченням населення в районах, окупованих під час Другої світової війни, тобто фотографування обличчя, окремих частин тіла, медичні інтерв'ю, психологічні, соціологічні та антропологічні обстеження, були обов'язковими та носили вимушений характер. Робота Інституту німецької роботи на сході мала показати культурну відсталість земель завойованої Польщі, а також довести «вічну німецьку присутність на Сході», що перекладається як «німецька цивілізаційна місія».
Саме людям, які зображені на тих світлинах, Дорота Нєзнальська і присвячує свою роботу.
Інсталяція являє собою великих розмірів сталеву конструкцію, що символічно посилається на форму іконостасу з Підкарпатського регіону. Вона має симетричну рамну композицію, в якій розміщені цифрові копії архівних фотографій різних розмірів, що надруковані на сталевому аркуші.
— Ця робота у візуальній формі має форму карпатського іконостасу. На основній частині конструкції розміщені групові портрети представників згаданих мною етнографічних груп — лемків та підгалянських горян. Отже, в самому іконостасі, у місцях, де традиційно розміщені зображення святих, апостолів, пророків, було розміщено візерунки карпатських горян. Далі інсталяція включає колекцію задокументованих нацистами зображень тих людей, це ідентифікаційні світлини їхніх облич, відзняті — з різних ракурсів, профілю, тощо... Таким чином Дорота Нєзнальська конфронтує нас з нацистською ідеологією, вона, художниця, показує, якою масштабною була ідея досліджувати арійськість і неарійськість окремих груп населення.
Для нас, як культурної установити, як мистецького закладу, ця виставка має сучасний вимір — нашої відповідальності за той рівень свідомості, який ми, як маємо формувати в наших відвідувачів.
За словами координаторки виставки Моніки Козьол, робота Нєзнальської є «прекрасним прикладом історичної емпатії». «З одного боку, вона привертає пам’ять до того, що забуте, з іншого — застерігає від етнічної ієрархії, а ще з іншого — надає людям, які підлягають таким поділам, статус священної жертви», — зазначила координаторка.
Сама Дорота Нєзнальська, в якої є й українське коріння, свою виставку «Насильство і пам'ять» присвятила вшануванню пам'яті про її сім'ю та тих, хто в 1947 році зазнав примусового виселення під час Акції «Вісла».
Уже відомо, що інсталяцію «Насильство і пам'ять» можна буде подивитися в інших містах Польщі. Зараз її готують до виставки у Музеї міста Ґдиня, у Поморському воєводстві, де вона експонуватиметься з 10 жовтня 2019 до 20 січня 2020 року.
Запрошуємо послухати передачу у звуковому файлі.
Галя Леськів, Антон Марчинський, Наталія Бень