Вперше після двомісячної перерви музиканти Київського симфонічного оркестру зібралися у концертній студії Польського радіо ім. Вітольда Лютославського, яка славиться своєю акустикою. Тиждень репетицій - і ось уже на варшавській сцені Національної філармонії лунає гімн України.
Говорить Ліза Cіренко, піар-менджерка Київського симфонічного оркестру:
«Європейський тур нашого оркестру називається «Voice of Ukraine», тобто «Голос України». Наш головний посил, який ми хочемо дати у цьому турі – це репрезентувати унікальність української культури за кордоном».
Про необхідність виконувати і поширювати українську музику саме зараз наголошує і головний диригент оркестру Луїджі Гаджеро:
«Я хочу підкреслити, що є кілька причин, чому треба виконувати українську музику саме зараз.
Перша – це символічна причина. Ми знаємо, що перший фейковий аргумент Путіна щодо виправдання воєнної агресії в Україні – це те, що Україна насправді не має права існувати як держава. Але Україна має давню культурну традицію, а українське мистецтво вражає своєю самобутністю через століття. Тож виконання української музики різних епох демонструє, що давня історія країни є безсумнівною.
І це є найкращою зброєю проти брехливої пропаганди.
Друга причина – це те, що є багато великих українських композиторів і творів мистецтва, які тісно пов’язані з європейською музичною традицією, але які ще не достатньо відомі.
Ми хочемо зробити свій внесок у поширення цієї важливої музики, яка, на моє глибоке переконання, має стати частиною стандартного репертуару провідних оркестрів світу.»
На спеціальному концерті під патронатом Міністерства культури та національної спадщини Польщі звучали твори української оркестрової музики від її зародження в 1770-х до шедеврів ХХ століття.
Вечір розпочався виконанням першої української симфонії композитора, якого називають українським Моцартом. Не тільки тому, що він навчався разом із Моцартом у Болонській музичній академії і прожив майже стільки, скільки і Моцарт – 32 роки, але й тому, що музика Максима Березовського така ж геніальна і нетлінна, як і музика великого австрійця. Хоча світ тільки тепер відкриває її для себе.
Головний диригент оркестру Луїджі Гаджеро:
«Я хочу відкрити наш концерт з симфонії "До мажор" Березовського, так як вона має близьке відношення до Італії, моєї країни. Березовський також навчався у падре Мартіні, вчителя Моцарта. І також тому, що ця симфонія – це перший офіційний класичний твір української музики.
Що я обожнюю в цій симфонії і сильно відчуваю, коли стою за диригентським пультом – це свіжість першого часу, яку ти можеш відчути у кожній ноті. Навіть не знаючи, що це перший офіційний класичний твір української музики, ти все ж таки відчуваєш, що все у ньому відбувається вперше: перша сторінка, перша синкопа, перша чарівна мелодія. Все у цій симфонії має цю чарівну магію, яку ти можеш відчути тільки тоді, коли вперше закохуєшся. І це незабутнє і швидкоплинне щастя першого кохання, яке я хочу показати нашій публіці, граючи Березовського.»
(Звучить фрагмент "Першої симфонії" Максима Березовського.)
Прикрасив вечір на сцені варшавської філармонії соліст – видатний польський скрипаль-віртуоз Януш Вавровський. Музиканти вперше зустрілися на варшавській сцені і одразу відчули себе на одній хвилі.
Януш Вавровський, скрипаль:
«Маестро Луїджі Гаджерро і музиканти оркестру мають багато позитивної енергії, дуже гарно мене прийняли. Я теж зі свого боку стараюся передати багато позитивної енергії. Так, насправді супер нам разом грати, є така ниточка контакту, що пов’язує, як сказала би молодь, маємо спільний вайб.»
На скрипці Страдіварі Януш Вавровський виконав «Fantasia brillante» славетного польського композитора Гендрика Венявського, фрагмент якої пропонуємо вашій увазі.
(Звучить фрагмент «Fantasia brillante» Гендрика Венявського).
Януш Вавровський, скрипаль:
«Музика Венявського... Венявський теж жив у часи, коли Польщі не було, то був час важкий для поляків, і це приклад, що ця музика до сьогодні жива, пережила всі війни...
Венявський і Шопен – то є символи польської культури, польської музики, і я радий, що це дасть такий резонанс, що мистецтво, культура українська є чимось, що допоможе пережити і дати сили, аби народ виборов собі свободу.»
На концерті, крім симфонічних творів, прозвучала і музична візитівка України – знаменита «Мелодія» Мирослава Скорика, яку місяць тому у рамках акції на підтримку України зіграло 28 симфонічних оркестрів Польщі.
Януш Вавровський, скрипаль:
«Прекрасний твір, який я звичайно чув в інших виконаннях, і тішуся, що власне тут з такої нагоди вперше її виконаємо. Однозначно це – хіт, гарно написаний для скрипки, дуже гарно звучить: і з оркестром, і з фортеп’яно. Так що це буде така несподіванка, бо у програмі оркестр мав грати сам, але на репетиціях ми так сподобалися одне одному, що диригент запропонував, щоб ми зіграли це разом у версії на скрипці.»
(Звучить фрагмент «Мелодії» Мирослава Скорика.)
Ліза Cіренко, піар-менеджерка Київського симфонічного оркестру:
«Говорячи про те, як цей тур починався, то в перший тиждень березня наша держава вирішила, що варто відпустити музикантів з України для того, щоб репрезентувати українську культуру за кордоном, тому що зараз, крім збройної війни, ми маємо вести також інформаційну війну і культурну війну.»
З огляду на це, музиканти оркестру призупинили виконувати твори російських композиторів.
З початком війни дехто з музикантів оркестру записався до тероборони, а дехто став волонтером.
- Я знаю, що музиканти оркестру і волонтерили, і були в теробороні. Всі живі?
Ліза Cіренко, піар-менеджерка Київського симфонічного оркестру:
- Так, наш контрабасист підписав контракт з територіальною обороною і не приєднався до нашого турне. Його звати Олексій Береговий. Наш валторніст Юлій Пилипчак став водієм швидкої допомоги і також залишився у Києві.
Яковлюк Микола виграв конкурс на посаду гобоїста оркестру за три дні до війни і радий, що зараз має можливість разом з іншими музикантами оркестру показати світу найкращі надбання української музики.
Микола Яковлюк, гобоїст:
«Певний час в культурному інформаційному просторі доля України займала незначне місце. Мало хто знає з європейських колег симфонію Лятошинського, хоча вона заслуговує, щоб її знали. Чи, наприклад, симфонія Березовського...
Взагалі знаково, що симфонія Лятошинського написана про війну, і напевно викликає у нас, у тих, хто грає, дуже вагомі переживання.»
«Звучить фрагмент "Третьої симфонії" Бориса Лятошинського).
Головний диригент оркестру Луїджі Гаджеро:
«Третя симфонія Бориса Лятошинського – це кульмінація нашої програми. Це надзвичайно гарна та реалістична композиція, у якій присутній чарівно-ніжний елемент, який постійно переходить у щось брутальне. Але в кінці ця кришталево-чиста тема ніжності все ж перемагає.
Цікавий факт, що «совєти» змусили Лятошинського переробити цей фінал, так як хотіли отримати композицію для військових парадів. Тому я безмірно щасливий, що зараз ми можемо виконувати оригінал цієї симфонії, яку Лятошинському заборонили виконувати до кінця життя.»
Микола Яковлюк, гобоїст:
«У третій частині гобой починає тему, як я відчуваю, це якась тема надії, і мені треба мислити так само...»
(Звучить фрагмент "Третьої симфонії" Бориса Лятошинського).
Європейське турне Київського симфонічного оркестру продовжилось концертом у Лодзі, а зараз колектив виступає у найкращих концертних залах Дрездена, Лейпцига, Берліна та Гамбурга.
Оксана Грузицька