Віткаци – це творчий псевдонім польського митця Станіслава Ігнація Віткевича. Він був надзвичайно різнобічною особистістю і залишив значний творчий спадок як художник, письменник та драматург, філософ, критик та теоретик мистецтва. Віткаци шукав натхнення в різних художніх і наукових досягненнях. Він чуйно реагував на цивілізаційні зміни, що відбувалися в різних проявах життя, зокрема, під впливом технічного прогресу. Його роботи – відображення ритму змін епохи, в якій він жив, перетворень у політиці, суспільстві, звичаях та культурі. Звідси і назва виставки «Сейсмограф епохи прискорення», – пояснила її кураторка Зофія Махніцька.
На ранніх етапах своєї художньої кар'єри Віткаци займався переважно пейзажним живописом, близьким до імпресіоністських тонів, та натюрмортами. Іншою художньою технікою, яку широко використовував митець, були начерки вугіллям. Їх, безумовно, можна побачити на виставці у Національному музеї у Варшаві. Близько 25 % представлених робіт, а це – 90 експонованих одиниць, виконані пастеллю. Цю техніку також охоче використовував Віткаци.
Пізній період живопису художника розвивався під впливом формалізму – системи поглядів на мистецтво, у якій основою визначення художньої цінності твору служить його форма. Формалізм заперечував важливість ідейного змісту створеного шедевра, а також його залежність від обставин життя автора та навколишнього оточення.
Віткаци був творцем ідеї «Чистої Форми», згідно якої мета мистецтва – спонукати свого одержувача до переживання метафізичного досвіду. А для цього акт творіння має бути зосередженим насамперед на формі, і чим епатажнішій, тим краще. Віткаци вбачав роль мистецтва у стимулі, що дозволяє людині вирватися з границь звичного мислення, як каталізатора духовного досвіду, недоступного в інших сферах життя.
Малярська діяльність Віткаци переросла у портретний бізнес. Художник писав їх за певною схемою: картини були розділені на групи, позначені від «А» до «Е», де «А» означало повний реалізм у зображенні, що поступово набуваючи все більших карикатурних рис, переходить від тонкого перебільшення до повної свободи типу «Е», яку він називав «Чистою формою».
У власній колекції Національний музей в Варшаві має близько 100 художніх творів Віткаци. Але лише незначний відсоток із них входить до сталої експозиції, решта зберігаються у музейних фондах і десятиліттями чекають на зустрічі із глядачами на тимчасових виставках. Тож проєкт «Віткаци. Сейсмограф епохи прискорення» не може не вражати масштабом. Відвідувачі мають виняткову можливість побачити понад півтисячі робіт цього митця: картини, малюнки, пастелі та фотодокументації, привезені з інших численних музеїв Польщі та Європи, зокрема, з Національного центру мистецтва й культури імені Жоржа Помпіду в Парижі, або ж Ленбаххаусу в Мюнхені. Також до виставки вдалося заангажувати роботи із приватних колекцій.
Така велика та багатопланова виставка – гарна можливість комплексно поглянути на спадщину Станіслава Ігнація Віткевича, розкрити нові смисли і досі маловідомі аспекти його творчості. Концептуально експозиція вибудована за дев’ятьма тематичними блоками, зокрема, космос, первинне художнє бачення, психологічна інтенсивність метафізичного досвіду, тіло, рух, історія та криза культур.
«Ми дуже хотіли відійти від усталеної схеми, за якою, зазвичай, розглядають художню спадщину Віткаци. Зокрема, виставка руйнує звичну хронологію сприйняття його творчої еволюції: від «Пейзажу» через «Чисті форми» до «Портрета». Ми подумали, що варто уявити його особистість різнобічно. І застосовуючи цей контекстуальний підхід, побудували наратив експозиції навколо дев’яти тем, які були важливі і для самого художника, але з певними теоретичними зв'язками, які є суттєвими і для сучасності.
Концепція проявляє теперішню актуальність Віткаци, чия мистецька інтуїція виявилася пророчою. Він відчував перелом міжвоєнного періоду 20 століття, пов'язаного з цивілізаційними кризами, і тому почуття тривоги з приводу кінця певного порядку, не полишало його. Нині ми самі переживемо схожий непростий етап. І події останніх місяців це тільки підтверджують. Тому Віткаци здається митцем дуже близьким для нас», – розповіла кураторка проєкту Зофія Махніцька.
Поруч із творами Віткаци в експозиції виставки презентуються роботи найголовніших представників європейського модернізму, серед яких, Умберто Боччоні, Марсель Дюшан, Макс Ернст, Рудольф Шліхтер, Василь Кандинський… Або ж Александра Кшивоблоцького й Тадеуша Войцеховського, які входили до львівського авангардного художнього об'єднання «Артес», що постало у міжвоєнний період 20 століття. Таким чином куратори виставки хотіли показати Віткаци як учасника мистецьких дискусій, які мали вирішальне значення для європейської культури міжвоєнного періоду. Водночас це зіставлення ще більше продемонструвало його самобутність.
Важливим аспектом пропонованої інтерпретації творчості Віткаці є також уявлення про його перформативну діяльність, що відображено у презентованих у вітринах архівних документах та виданнях його творів. Найближчим до ідеї «Чистої форми», на думку Віткаці, – був театр та драма. Це середовище здавалося художнику найбільш досконалою формою мистецтва завдяки можливості комбінування безлічі різних художніх дисциплін для реалізації постулату «мистецтво заради мистецтва». До прози Віткаци ставився зовсім інакше, ніж до драми - він відмовлявся називати її мистецтвом. Тим не менш написав кілька романів, які увійшли до канону авангардного роману: «Прощання з осінню» (1927), або «Ненаситність» (1930).
Теоретична літературна діяльність Віткаци була зосереджена на поясненні ідеї «Чистої Форми», зокрема, в таких роботах як: «Нові форми в живописі і непорозуміння, що виникають» (1919), «Естетичні етюди» (1922) і «Театр. Введення в теорію чистої форми в театрі» (1923). Ця теорія є найбільш істотним елементом художньої спадщини Віткаци, якому художник підпорядкував усі сфери своєї творчості.
Окрім самої виставки «Віткаци. Сейсмограф епохи прискорення» Національний музей у Варшаві запланував насичену супровідну програму культурно-освітніх заходів, зокрема, кураторські екскурсії, лекції, семінари з живопису, фотографії та філософії. Усі подробиці щодо заходів, пов'язаних з виставкою, можна знайти на сайті Національного музею у Варшаві.
Запрошуємо послухати матеріал у доданому звуковому файлі
Христина Срібняк