Темою Варшавського повстання Аґнєшкa Цубалa займається давно. Зокрема, вона працювала в Музеї Варшавського повстання й розробила авторські записи для «Великої ілюстрованої енциклопедії Варшавського повстання», а також опублікувала чимало досліджень і книжок на цю тему. Приміром, окремі з них були присвячені долям дітей і жінок у Варшавському повстанні, спортсменам, що були його учасниками. За популяризацію пам’яті про Варшавське повстання Аґнєшкa Цубала отримала нагороду Кліо та Знак заслуг перед Варшавою.
Збіґнєв Бліхевич, Ірена Квятковська, Єремі Пшибора, Стефан Кисілевський, Леон Шиллер, Данута Шафлярска, Мечислав Фоґґ, Ян Екєр, Владислав Шпільман, Аліна Яновська і це далеко не повний список видатних польських діячів мистецтва, які долучилися до Варшавського повстання. Згадаємо про декого із них.
Одним із тих, хто активно боровся у Варшавському повстанні безпосередньо зі зброєю в руках, був актор Збіґнєв Бліхевич на прізвисько Щерба. На той момент йому виповнилося 32 роки. Артист успішно виступав на провідних сценах польських театрів, однак початок Другої світової війни перервав його стрімку мистецьку кар'єру. У Варшавському повстанні Бліхевич командував батальйонною ротою і пізніше отримав кілька нагород за відважність. Втім, одразу після капітуляції повстання майже рік він перебував у полоні кількох концтаборів.
2 травня 1945 року Збіґнєва Бліхевича звільни англійці, тож він досить швидко переїхав до Великої Британії, де продовжував часто виступати, згодом разом з дружиною вони поїхали до Німеччини. І там у 1959 році Збіґнєв Бліхевич покінчив життя самогубством.
В травні 1955 року Бліхевич почав писати мемуари, за наполяганням дружини. Завершив їх він у 1957 році, за два роки до смерті. Книга була написана, коли Бліхевич був уже в край важкому психічному стані. Свій щоденник автор розділив на три частини, створивши триптих. Кожна з них красномовно зображує мінливу реальність повстанців, а також різницю в настроях і переживаннях щодня. Перша частина мала назву «Безтурботні дні». І тут читач має нагоду відчути надзвичайний ентузіазм, який панував у Варшаві в перші дні повстання. Згодом настають «Важкі дні», коли повстанцям з наступальних операцій доводиться переходити до оборони. Далі йдуть запеклі бої в Старому місті. Третя частина описує «Дні безнадії». Бійці борються з останніх сил, вони виснажені, з'являються сумніви у власних силах та проблеми з дисципліною.
Чималим є внесок у Варшавське повстання жінок, які зазвичай виконували роль зв'язківців та медсестер. Приміром, серед них була майбутня театральна актриса Малґожата Дамєнцька-Лорентович, яка стала свідком кровопролитних боїв і сама дивом уникла смерті. «Вона вже стояла біля стіни, чекаючи на постріл, – пише Аґнєшка Цубала, – німець наказав їй відвернутися, щоб не бачити її очей. Але Малґожата відмовилася й додала, що якщо він хоче її вбити, то доведеться витримати її погляд. Коли солдат простяг руку за ланцюжком з хрестиком, який дівчина носила на шиї, вона подивилася на нього з такою силою, що німець опустив погляд і відпустив Малґожату зовсім».
Видатною постаттю була знана польська артистка Ірена Квятковська на прізвисько Катажина. В Армії Крайовій вона служила офіцером зв'язку і поєднувала цю посаду з виступами на повстанській сцені. Творчість Ірени Квятковської ознаменувала цілу епоху у польському мистецтві. Артистка прожила довге і плідне життя, і лише півтора роки не дожила до свого 100-річного ювілею.
Акторка зіграла безліч ролей, створивши незабутню галерею образів, особливо їй вдавалися характерні та комедійні ролі. Відомо, що ролі у сатиричному театрику «Зелений гусак» Константи Ільдефонc Галчинський писав спеціально для неї. Вона надихала сценаристів на створення унікальних характерів у кіно й отримала звання «Комедійна актриса століття». Величезну популярність принесли їй виступи в «Кабаре старших панів», а репліки з її ролей у кіно увійшли до розмовної мови поляків.
Ірена Квятковська дуже тісно співпрацювала з Польським Радіо та була лауреаткою премії «Золотий мікрофон». В одному з інтерв'ю Ірена Квятковська зізналася: «Радіо – це мій партнер з 1935 року. Ми з мікрофоном – дуже близькі друзі, я знаю всі його таємниці, знаю, як з ним розмовляти».
Можливостей виступити перед армією та цивільними особами у період Варшавського повстання, попри все, було достатньо. Концерти проходили практично скрізь. Не було їх тільки в районах Воля та Охота, бо німці почали жорстоко придушувати повстання звідти. Найбільша артистична програма була у Середмісті. Це було пов'язано з тим, що посилена німецька атака на цю частину міста почалася відносно пізно. У цьому районі також розташовувалась штаб-квартира Бюро інформації та пропаганди, і саме тут знаходилася більшість митців, пов'язаних із цією структурою. Тому через кілька днів після початку бойових дій у центрі міста були створені різні творчі групи, у тому числі Театральна бригада Леона Шиллера та Театрально-музичний гурт Тадеуша Охлевського. Згадаємо також таких театральних діячів як Людвік Сольський, Іво Ґалл та видатних акторів Кароля Адвентовича та Маріуша Машинського.
Виступи перед повстанцями для митців були своєрідним служінням. Відомий піаніст Ян Екєр у бесіді авторці книги «Митці ’44» Аґнєшці Цубалі розповів, що до 15 серпня 1944 разом зі своєю дружиною актрисою Данутою Шафлярською, її матір'ю та однорічною дочкою жив у друзів. Через обстріл вони зазвичай ховалися в підвалі, в одній із квартир цього будинку стояло піаніно. І в один момент він відчув таку потяг до гри, що зрештою почав спостерігати за тим, коли німці починають атаки і коли вони роблять перерву, ймовірно на обід. Одного разу, під час однієї з таких перерв, він зайшов у квартиру і почав грати, він закінчив за кілька хвилин до того, як очікувалося відновлення атаки, потім, на своє повне здивування, він почув грім оплесків, виглянув у вікно і побачив безліч людей, які прийшли послухати музику, потім він зрозумів, що, зрештою, вони, мабуть, жили десь поблизу і знали, що там йде інтенсивна стрілянина, що це небезпечно. небезпеки. Однак, за його словами, потреба в контакті з музикою була настільки великою, що вони були готові на ризик. Активно у період Варшавського повстання виступав видатний польський співак Мечислав Фоґґ.
Нерідко долучалися до Варшавського повстання діти. Деякі з їхніх імен Польща дізналася у зв’язку з їхньою мистецькою діяльністю. Приміром, майбутній дружині Анджея Вайди, актрисі та театральній художниці Кристині Захватович-Вайді на той час було чотирнадцять років. Вона розповсюджувала газети, входила до санітарного патруля, а також да військової соціальної служби, в рамках якої збирала продукти, особливо молоко, для новонароджених дітей. Загадаємо також й інших учасників руху акторів Яна Кобушевського, Кшиштофа Ковалевського, сатирика Яцека Федоровича, та відомого далеко за межами Польщі режисера Кшиштофа Зануссі.
Зустріч з письменницею Аґнєшкою Цубалою з нагоди виходу друком її нової книги «Митці ’44» відбудеться 10 серпня в Музеї Варшавського повстання.
Запрошуємо послухати матеріал у доданому звуковому файлі
Христина Срібняк