У п’ятницю, 11 листопада, поляки відзначають одне з найважливіших свят у сучасній історії Польщі — День незалежності. Цього дня 1918 року Польща, яку протягом 123 років ділили між собою Росія, Пруссія та Австрія, знову здобула незалежність. Щороку у великих польських містах проходять марші, люди виходять на вулиці міст із прапорами та національною символікою. Крім того, щорічно у цей день проходить Концерт незалежності, який організовує Фонд спадщини Республіки Польща (Fundacja Dziedzictwa Rzeczypospolitej). На ньому звучать як забуті пісні, так і ті, які знає більшість поляків, але вони представлені в сучасному аранжуванні. Докладніше про захід, що проводиться у Польщі з 2009 року, в інтерв'ю Польському радіо для України розповів голова фонду Яцек Ґурський.
XIV Концерт незалежності «Contra Targovicam» — але загалом це вже 45-й виступ в Музеї Варшавського повстання — ми присвятили 230-й річниці польсько-російської війни на захист Конституції 3 травня, але також тому, що викликало цю війну, спричинило наші багатовікові проблеми, наприклад, поділи держави, тобто Тарговицькій конфедерації. Ми представимо набагато ширший контекст, бо історія, про яку ми розповідатимемо в наших композиціях, розпочалася ще в 1312 році з повстання пронімецького патриціату, що був ініційований мером Альбертом. Він виступив проти влади Владисла́ва Локе́тка, а закінчимо на періоді воєнного стану. Це буде історія про всі ті моменти, коли іноземні супердержави, наші потужні сусіди робили усе, аби пересварити поляків між собою, аби налаштувати нас одне проти одного, аби привести до падіння і народу, і держави. Ми присвячуємо наш концерт не зрадникам, а тим, хто зміг боротися з цією національною зрадою, захищати Польщу, зміг зберегти Польщу в серцях не лише протягом 123 років поділів, тому що перший поділ тривав довше, ми не враховуємо дату останнього поділу, а рахуємо від першого, тобто 1772 року. Ми присвячуємо цей концерт усім тим, хто боровся попри відсутність шансів на успіх, тобто попри безнадійну ситуацію, як, наприклад, січневі повстанці, учасники Листопадового повстання, учасники опозиційного руху за комуністичних часів, прокляті солдати — усім тим, хто боровся проти зради, не маючи жодного шансу або надії на відновлення незалежності. Це — головні герої нашого концерту.
Концерт незалежності обʼєднує сесійних музикантів. Протягом 14 років вони виступають в Музеї Варшавського повстання в Варшаві, де захід і народився, зазначає Яцек Ґурський.
Ми виступаємо в Польщі та інших країнах світу. Найбільше ми раділи виступу в базі НАТО в Адажі в Латвії. Солдатам дев’яти національностей ми показали поляків, що борються за «нашу та вашу свободу». Тобто тих, хто віддав своє життя за інші народи, воював в чужих мундирах і під чужими прапорами. Вони часто несли свободу нашим сьогоднішнім союзникам, але так само і країнам, з якими нас сьогодні мало що поєднує. Це, наприклад, країни Південної Америки чи віддалені європейські країни.
В цьогорічному репертуарі музикантів Концерту незалежності прозвучать, зокрема сучасні композиції та аранжування польських військово-патріотичних пісень.
Ми виконаємо як дуже старі пісні, так і сучасні — це пісні 1980-1990-х років Яцека Качмарського та Пшемислава Гінтровського, але також пісня учасників Тишовецької конфедерації або пісня учасників Барської конфедерації. Сьогодні ніхто не знає пісню учасників Тишовецької конфедерації. Також прозвучить композиція, присвячена постанові, прийнятій польським Сеймом про детронізацію Ніколая І. Ця постанова була прийнята в 1831 році, а ми сьогодні написали музику. Тож тепер це буде музичний твір.
За ці роки у складі міжнародної команди музикантів Концерту незалежності виступили майже 250 артистів з Польщі, Канади, Австралії, Великої Британії, України та Вірменії. Яцек Гурський розповів про співпрацю з українськими артистами.
Ми тричі співпрацювали з українськими музикантами. Василь Попадюк — це майстерний український скрипач, який постійно проживає в Канаді. Сергій Вовкотруб — це українець, що мешкає в Польщі вже багато-багато років. Разом з ним ми їздили на концерти у різні куточки світу. Разом ми виконували композиції з нашої концертної програми «Польща — за нашу і вашу свободу». В межах цього концерту ми розповідали про поляків, що борються за свободу інших народів. Сергій Рисанов також виступив з нами одного разу на Вестерплатте. Тож загалом три особи, три чудові музиканти з України брали участь в нашому Концерті незалежності.
Я запитала у Яцека Ґурського, чи повномасштабна війна Росії проти України знайшла своє відображення в цьогорічному Концерті незалежності.
І так, і ні. Ми намагаємося підступитися до цієї теми. Війні в Україні був присвячений концерт «За вашу і нашу свободу … Anno Domini 2022», що відбувся 1 серпня в Ґолдапі. 15 серпня ми повторили його в Крушинянах. Цей концерт був присвячений не тільки сьогоденню, а й багатій історії поляків і українців, а якщо бути більш точним, то — поляків і козаків. Ми розповідали про ті часи, коли козаки були важливим елементом системи оборони Речі Посполитої. В нас була спільна Батьківщина і ми разом проливали кров за цю Батьківщину. Наша історія важка, нашим завданням було показати найяскравіші моменти нашої спільної історії, яка через роки відроджується зараз в Україні.
Крім того, Фонд спадщини Республіки Польща створив сайт з польськими патріотичними піснями. Там можна знайти слова та ноти або так званий мінус (тобто музику без слів), завдяки чому кожен охочий може самостійно розучити пісню.
Це своєрідна еволюція Концерту незалежності. Щороку ми збираємо матеріали для Концерту незалежності. Дуже часто це цілком забуті пісні, як наприклад «Козак» Монюшки, що присвячена польсько-українським відносинам. Цей твір ми виклали в компіляції з іншим музичним твором «Закувала зозуленька» на сайті https://www.spiewnikniepodleglosci.pl/ Ми вирішили, що треба поділитися, розповсюдити величезний обсяг цих матеріалів і їх багатство — адже ми вже зібрали близько 200 творів та зробили їх аранжування. Ми хочемо, аби молоді люди, аматори культури, вихователі в річниці або в звичайний день могли культивувати військові, патріотичні пісні. Щоб вони мали до них доступ в одному місці. Адже часто ця інформація розкидана, неповна або перекручена. Наприклад, до старих воєнних пісень зараховували сучасні твори, а в описі сказано, що вони були створені в давнину. В мережі було забагато хаосу. Тому ми вирішили, що цю інформацію треба зібрати в одному місці, створити сайт, завдяки якому люди, що хочуть вивчати польські патріотичні пісні, могли б дізнаватися про них, а одночасно й про історію й події, що повʼязані з конкретними піснями, причини, чому вони зʼявлялися. Нам це вдалося. Нам вдалося створити пісенник — сайт, на якому ми безоплатно розміщуємо цю інформацію.
Ми вважали, що це доволі нішова тема, ми не очікували того, що сталося далі. На нашу сторінку завітало 1,5 млн унікальних користувачів з усього світу: від Бразилії до України, Німеччини, Франції та Росії. Всюди є люди, які хочуть дізнатися більше про польську патріотичну пісню. Ми часто отримуємо електронні листи від вихователів зі всього світу, які просять нас про якісь елементи, мелодичні лінії, бо вони хочуть використати цей матеріал, але в авторській обробці — показати його на сцені. Загалом їх виконало понад 3 млн осіб. Наш сайт здобув високу популярність серед іноземної аудиторії, адже у понад 10% користувачів, тобто у 150 тис. осіб, що заходять на сайт нашого пісенника, мова користування за замовчуванням є англійська. Це означає, що це або англомовні представники польської діаспори, або польська діаспора, або іноземці, що не повʼязані з Польщею. Це надихнуло нас запустити англомовну версію пісенника. Завдяки фінансуванню Міністерства закордонних справ Польщі в цьому році ми вже матимемо «технологічний» скелет. Також там зʼявляться перші вісім творів англійською мовою. Я маю на увазі, що музичні твори будуть польською мовою, але слова, історія, що супроводжувала створення цієї пісні, будуть представлені на англійській. Ми мріємо про створення інших мовних версій. Однак зараз ми сконцентрувалися на розширені нашої англомовної версії. На цей час, як мені здається, англійська є найпопулярнішою мовою у світі. Я сказав «як мені здається», оскільки ми мріємо також про створення португальської версії. Чому португальської? Це мова, якою користуються мешканці Південної Америки. В Бразилії мешкає польська діаспора, представники якої сьогодні дуже рідко говорять польською, але їхні серця — польські. Вони культивують польські традиції, у тому ліку патріотичні пісні. А хто знає, може колись ми зробимо й українську версію.
Дар'я Юр'єва