У Національній галереї мистецтв Захента до 5 березня 2023 року триває виставка графічних робіт Тадеуша Кулісєвича «Kulisiewicz. Lapidarne piękno» («Кулісєвич. Лапідарна краса» — ред.). Підбірка творів, що охоплює усі періоди творчості митця, раніше ніколи не експонувалися в одному просторі. Роботи походять з приватних колекцій та зібрань багатьох культурних інституцій Польщі. «Майстер лінії» з Каліша, як називали Тадеуша Кулісєвича (1899-1988), був одним із найвизначніших польських графіків ХХ століття. Навчався майбутній майстер спочатку у Державній школі декоративного мистецтва у Познані та у Школі образотворчого мистецтва у Варшаві. Викладав курси рисунку в Академії образотворчого мистецтва у Варшаві, а з 1946 року був її професором. У 1955 році Кулісєвич став членом-кореспондентом Академії мистецтв у Берліні, а в 1965 році — почесним членом Академії витончених мистецтв у Флоренції. Засвідченням його ваги у світі художнього мистецтва стали також і міжнародні премії, серед яких, відзнака ЮНЕСКО на XXVII Венеціанській художній бієнале у 1955 році, Перша премія на художній бієнале в Сан-Паулу у (1961). Золота медаль на Другій міжнародній бієнале естампа у Флоренції (1970). Персональні виставки творів Кулісєвича були представлені в багатьох країнах Європи, Азії та обох Америк.
«Кулісєвич. Лапідарна краса. Автор: Христина Срібняк
«Кулісєвич. Лапідарна краса» розкриває окремі сторінки життя художника, які сформували його оригінальну мову вираження. Експозиція переносить відвідувачів у світ довоєнних естампів і дереворитів, повоєнних малюнків, створених завдяки численним технічним, стилістичним і тематичним пошукам. І все це для того, щоб розкрити нам суть майстерності художника, «знакову лінію Кулісєвича».
«Кулісєвич народився в кінці ХІХ століття, в 1899 році, тобто за рік до нового сторіччя. Тож юність його припала на момент, коли Польща відновила Незалежність в 1918 році. Безумовно це значно сформувало митця. Важливим є також і те, на чому він сам зауважував, що його "великою любов’ю" були прості люди і селяни. Вони захоплювали Кулісєвича і їм він присвятив значну свою мистецьку увагу. Він охоче писав їхні портрети не тільки в Польщі, але під час закордонних подорожей у Мексику, чи на Кубу, Китай, або ж Індію… Перший етап творчості Кулісєвича представлений дереворитами. Ще у студентські роки митця дуже цінував його майстер — Владислав Скочиляс. Хоча роботи Кулісєвича й значно відрізнялися від стилістики його вчителя, вони плідно співпрацювали. А по завершенню навчання Кулісєвич створив свій знаменитий цикл шлємбарських дереворитів (від міста Шлємбарк) з характерними сильними контрастами чорного і білого. За цю серію він був нагороджений премією, і вже з того моменту став дуже відомим у Польщі майстром. Власне, тому колекціонери та мистецькі інституції активно купували твори Кулісєвича з цього періоду його творчості. Це ж, однак, дозволило зберегти частину творів і матриць митця, адже під час війни Кулісєвич втратив свою майстерню і колекцію. І ми би не могли сьогодні нічого побачити, якби не збірки приватних колекціонерів. В 1938 році Кулісєвич почав створювати малюнки олівцем або сепією, часами змішував ці техніки, але найважливішим елементом їхнього вираження була лінія. Звичайно, що в деяких своїх подальших роботах він застосовував багатошарове тонування образу, але це було все ж дещо посунуто на другий план. Натомість домінувала лінарність. Після війни, Кулісєвич почав послуговуватися найпростішими техніками, використовував туш і перо. Хоча в повоєнний період інколи звертався до техніки сухориту, тобто графіки сухою голкою. Але з часом, потроху, проте щораз частіше, звертався до простих лінарних малюнків, виконаних пером і тушшю. В 50-х роках відбулися подорожі Кулісєвича за кордон, як я вже згадував, це були Південна Америка, Китай та Індія. Ними була натхненна величезна кількість праць, в яких знову з'являється колір. Але це було радше, як забарвлення між лініями існуючого малюнка, а не ключовий засіб виразності, але з’являються і такі роботи, де колір відіграє істотну роль», – наголосив куратор виставки, директор Захенти Януш Яновський.
«Кулісєвич. Лапідарна краса. Автор: Христина Срібняк
А ось як про свого вчителя Тадеуша Кулісєвича та його художню техніку в документальній стрічці, представленій на виставці, відгукується його учень, графік Шимон Кобилінський. Це фрагмент запису 1974 року:
«Найбільш важливі твори Тадеуша Кулісєвича, які навічно вкарбовуються у пам'ять, він створив найпростішими засобами: пером та тушшю, без вигадування якихось зайвих технічних вигадок. Він як віртуозний скрипаль грав на одній-єдиній струні. Кулісєвич не раз зауважував, що навмисно вдавався до аскетичних інструментів і технік, аби такими обмеженими засобами відобразити всю різноманітність і яскравість того, що хотів для нас відобразити. В обмеженності можна пізнати майстра».
Емоційно вражаючою, зокрема, є представлена на виставці «Кулісєвич. Лапідарна краса» серія чорно-білих замальовок тушшю «Руїни Варшави 1945». На жодній із цих робіт не присутня людина, яка відіграє значне місце у творчості Кулісєвича, лише понівечені будинки, або їхні руїни. Окрему залу виставки відведено під ескізи до вистав за творами німецького драматурга та одного з головних реформаторів ХХ століття Бертольда Брехта,
«Бертольд Брехт запросив Кулісєвича до співпраці у виставах “Кавказьке крейдяне коло” та “Матінка Кураж і її діти”. До них художник створив проєкти сценографії. Брехт був неймовірно задоволений цією співпрацею. Ба більше, вважав, що ескізи до образів окремих персонажів були набагато досконалішими за ті, які були вже втілені раніше іншими художниками. Це була дуже потужна співпраця двох талановитих митців. Кулісєвич також пропонував деякі просторові вирішення сцен. А його ескізи сценографії або ж костюмів мають також і самодостатню цінність, і багато із цього можна побачити в Захенті», — зауважив куратор виставки, директор Захенти Януш Яновський.
На виставці «Кулісєвич. Лапідарна краса» представлені роботи, які всебічно репрезентують розвиток стилю митця упродовж усього його життя. Вони раніше ніколи ще не демонструвалися в єдиному просторі. І таке широке представлення унікальної добірки, стало можливим завдяки сприянню низки галерей та музеїв, які надали роботи Тадеуша Кулісєвича зі своїх фондів, а також завдячуючи приватним колекціям.
«Маємо у себе не так багато його робіт, хоча це і кілька десятків творів. Але я дуже хотів би при нагоді подякувати і наголосити, що значну збірку чудових робіт Кулісєвича ми отримали із Музею Азіатсько-Тихоокеанського регіону, 33 твори художника у кольорі надали з Національного музею у Варшаві та Національного центру культури. Від Музею польського війська маємо незвичайний і не дуже відомий цикл робіт Кулісєвича, і які стосуються авіації, які доповнюють його мистецьку різноманітність. Маємо по одній роботі з Музею Бидгоща та Музею Замойських у Козлувці. А також значні збірки із трьох приватних колекцій. В цілому нам вдалося зібрати півсотні робіт Кулісєвича. Відзначу серед приватних колекцій зібрання Ванди та Лєонарда Пєтрашаків. Багато поляків обожнюють актора Лєонарда Пєтрашака, який зіграв у багатьох культових польських фільмах. Примітно, що подружжя Пєтрашаків приятелювали із подружжям Кулісєвичів і ця дружба поклала початок формування їхньої колекції. Також чудова підбірка робіт Кулісєвича була надана Яцеком Кудельським, чий батько приятелював із художником. Їхня родина зібрала напрочуд цінні твори Кулісєвича, які були важливими для розвитку мистецької долі художника. І третьою, не менш привабливою, цікавою і важливою, аніж уже дві згадані колекції, є збірка Яцека Лозовського. Ці всі організації дозволили нам, надаючи свої твори для експозиції, реалізувати таку цю потужну, надзвичайну і найбільшу до цих пір у Польщі виставку Тадеуша Кулісєвича».
Важливим доповненням до робіт художника на виставці «Кулісєвич. Лапідарна краса» є представлена архівна документація, преса, книги та альбоми, присвячені його творчості, кадри документальних стрічок. Також виставку супроводжує багато ілюстрованим каталог з чотирьми сотнями репродукцій найцікавіших та найважливіших робіт художника, що є одним із найповніших видань, присвячених Тадеушу Кулісєвичу.
Пропонуємо слухати звуковий аудіофайл
Христина Срібняк