Ваш шлях до Польщі. Як ви сюди потрапили?
Ми приїхали до Польщі майже два роки тому. Ми мали карти поляка, які декілька років лежали вдома в шухляді, в столі. Це завдяки моєму чоловікові , його родині. Там польське коріння. А оскільки я дуже цікавлюся життям в різних країнах, мені завжди цікаво, люблю їхати, переїжджати. Тому кажу до чоловіка, та давай, нарешті, поїдемо. Давай спробуємо! Це дуже гарна фраза на життя. Коли ти кажеш — давай спробуємо, то воно завжди легше стає, збавляється ця важкість, тиск, напруга. Нічого не буває назавжди, завжди можна повернутися назад і почати з початку, середини. І ось ми спробували.
Як це художнику бути художником у Польщі? Наскільки українцю важко проходити цей шлях тут?
Художниці завжди непросто знайти місце, де б вона не була. Це особлива категорія людей, які чутливі дуже, ранимі. Оце правда. Де б не були чи це Україна, чи це Польща, чи будь-яка інша країна, вони повинні розуміти, що зараз такий час, коли тобі, крім твого професіоналізму, крім того, що ти малюєш, пишеш картини чи робиш якісь перфоменси, інсталяції, ілюстрації, крім того, що ти сильний як профі, ти повинен бути також розбиратися в маркетингу і просто без цього ніяк. Минув той час, коли художник геніальний сидів в майстерні, навколо нього бігали, чекали на його супершедевр. Зараз так не працює, змінилися правила і треба самому вчитися себе просувати, продавати. В цей пакет закидаються всі маркетингові штуки і всі соцмережі. Вчитися говорити, виступати, виглядати і так багато всього треба, крім того, що малювати. Якщо ти все це знаєш, плюс англійська і мова країни, в якій ти перебуваєш. Отак ти запакований, що тоді немає значення, в якій ти країні. Ти завжди можеш бути на своєму місці.
Повністю розмову із Ольгою Бартиш слухайте в доданому файлі.
Лариса Задорожна