1 листопада у Польщі — День усіх святих. Це час, коли у цій країні згадують померлих. У цей день, а також 2 листопада — так званий «задушний день» люди відвідують кладовища, аби поставити свічки, квіти на могилах померлих родичів, друзів, знайомих чи просто незнайомих людей, за могилами яких нікому доглядати.
Урочистість свята всіх святих має більш як тисячолітню традицію і походить від вшанування давніх мучеників, які віддали своє життя за віру в Христа. Спершу свято відзначали 13 травня і лише у Х столітті святкування Дня усіх святих перенесли на 1 листопада. Тоді ж постановили, що 2 листопада будуть молитися за душі усіх померлих, а не тільки святих мучеників.
Той у ці листопадові дні у західній традиції згадують померлих. Проте так звані «задушні» дні пов’язані не лише із латинською традицією, вони сильно закорінені і в східній. Зокрема, традиція «Дідів», як її називають у народній традиції, має доволі широкий вимір і є дуже важливим часом в Україні також. Цей листопадовий час передусім про пам’ять і в сучасному українському вимірі це має дуже важливе значення, бо щодня в Україні гинуть люди — військові і цивільні.
У цей час в ефірі Української служби Польського радіо хочемо особливим чином згадати про двох людей культури — польської і української, які відійшли цього року.
11:20 U 01 11 WSPOMNIENIA JOANNA I DARIA.mp3 КУЛЬТУРА. Згадуємо людей культури у День всіх святих
16 липня у Кракові від важкої недуги померла Йоанна Словінська — співачка та скрипалька. Починала у гурті Muzykanci, співпрацювала із Зигмунтом Конечним, але найважливіші досягнення вона здобула самостійно. Однією ногою вона стояла у світі етнічної музики, іншою — у філармонії. З кількома різноманітними проєктами вона гастролювала по всьому світу, включаючи власні твори до програм традиційних пісень. Йоанна Словінська була лауреаткою фестивалю Польського радіо «Нова традиція», а згодом багатолітньою головою журі цього фесивалю. Творила разом із чоловіком Яном та друзями фестиваль етно-музики у Кракові. Надихала багатьох музикантів сучасної польської фольксцени. Була неймовірно харизматичною і емпатичною.
Ще у травні під час фестивалю «Нова традиція» у Варшаві Йоанна Словінська мені розповідала про свою любов і розуміння фолькової музики у Польщі.
— Чудово, що я дожила до цього моменту, я думала, що цього не станеться за мого життя. А тим часом музичний напрям під назвою «Нова традиція», люди, які займаються цим роками, або чудові музиканти, які нещодавно захопилися цим, — те, як вони грають, як поводяться на сцені, — призвело до того, що протягом усіх цих років, і сьогодні, і вчора, коли я слухала конкурс, я була в захваті від того, що це стало незалежним від народної культури, та взагалі від традиційної музики. Тобто це окрема пропозиція, заснована на традиції, але водночас сучасна у використанні голосу, у використанні співу, у використанні гармонії, у ритміці та метриці, що мають глибоке традиційне коріння, поданих у цілком сучасному стилі. Це звучить сучасно. Ця прогалина, яка існувала в цій музиці у багатьох регіонах Польщі, була заповнена. Ми наздогнали час, навіть випередили його, і це було для мене найважливішим цього року.
Мене захопив дует Zyem, я мала змогу стати учасницею того, що вони робили на сцені. Це важливий елемент — тобто я стала учасницею цього виступу, цього концерту, водночас саме в єдності двох традицій, в аранжуванні, яке є цілком сучасним. Голос, який звучав досконало й прекрасно, але сучасно. І це справді було для мене важливим враженням, досвідом.
А другою особою, яку хочу сьогодні згадати у цій програмі, це українська мисткиня, витинанкарка, багатогранна особистість Дарія Альошкіна, яка раптово відійшла 15 серпня. Українська художниця, скульпторка та авторка великоформатних витинок, натхнених традиційними мотивами, учасниця численних фестивалів та виставок у Польщі. Після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році разом із родиною вона переїхала до Кракова, де творила та презентувала свої роботи на численних виставках та під час культурних заходів. Випускниця Львівської академії мистецтв за спеціальністю «скульптура» знайшла свою життєву пристрасть у створенні прикрас із паперу. У своїх роботах вона поєднувала традиційні елементи та символіку українського народного мистецтва зі своїм власним, сучасним художнім баченням. Частим мотивом її робіт були жіночі постаті та рослинні елементи. У цих вирізках ми знайдемо багато символічних елементів, завдяки яким твори Дарії виходять за межі суто естетичного рівня, стаючи формою розповіді та передачі змісту. Мисткиня презентувала свої роботи по всьому світу, а також співпрацювала з відомими брендами та іноземними декораторами. Її роботи можна побачити у публічному просторі Львова, Варшави чи Кракова.
Сьогодні у програмі Дарію Альошкіну згадує культурна менеджерка і продюсерка Агнєшка Матецька-Скшипек з Любліна із фестивалю «Фолькові Миколайки», з яким Дарія Альошкіна та її чоловік Гордій Старух багато співпрацювали.
— З Дарією Альошкіною ми вперше зустрілися на фестивалі «Фолькові Миколайки» у 2016 році. Її нам порекомендував фестиваль «Фолковіско», і на «Миколайках» вона вперше представила виставку своїх великоформатних витинанок, а також проводила майстер-класи з технік вирізання, які вона застосовувала — не лише ножицями, а й ножем, щоб можна було створювати великі формати. Відтоді ми досить тісно співпрацювали, хоча й не постійно.
Двічі витинанки Дарії Альошкіної з’являлися на обкладинках журналу «Pismo Folkowe», зокрема на ювілейному 150-му номері видання. Також наша конференційна бібліотека користувалася її графічними витинанками, і для одного з томів вона також надала нам свою роботу. І вдруге на «Миколайках» її витианки з’явилися у 2024 році на вікнах фоє нашого центру культури «Хатка Жака» у Любліні. Це був грудень, тож підсвічені з раннього післяобіддя вони висіли протягом усього грудневого місяця. Звісно, ми також часто зустрічалися на Ягеллонському ярмарку в Любліні. І справді, це були, я б сказала, як професійні, так і особисті контакти.
Також варто зазначити, що чоловіком Дар’ї Альошкіної був Гордій Старух, який є музикантом. Окрім того, що він, звісно, має художню освіту, він є одним із засновників гурту «Йорі Клоц», майстром з виготовлення музичних інструментів, з яким нас також пов’язували музичні зв’язки.
Тож її несподівана смерть стала для нас великим горем, а також збідніла сучасну культуру та мистецтво України, що ґрунтуються на народних мотивах...
Слухайте програму у доданому звуковому файлі
Мар'яна Кріль