В галереї Національного центру культури «Кордеґардa» у Варшаві до 8 січня проходить виставка «Генрик Морель. Знаки». В її експозиції представлено близько п'ятдесяти творів, а саме, скульптури та малюнки знакового польського художника Генрика Мореля.
Скульптор, педагог та співавтор аудіовізуальних перформансів Генрик Морель прожив усього 31 рік (1937–1968). Його ім'я не стало всесвітньо відомим, проте роботи цього митця вагомо вплинули на уявлення про скульптуру в Польщі у 1960-х роках. Генрик Морель був різнобічним творцем скульптурних просторових форм, монументальних проєктів, малих керамічних скульптур та малюнків, а також автором мультимедійних інсталяцій, впливаючи на глядача за допомогою форм, світла та звуку. Представлені на виставці роботи дають уявлення про широкий спектр його художніх можливостей. Виставка нагадує відвідувачам про сміливого у своїх пошуках художника, легенду свого покоління і середовища, майже невідомого нині поза вузьким колом. «Генрик Морель. Знаки» – це спроба поглянути на творчість художника крізь призму його життя. Трагічна загибель батьків на початку війни, до досягнення Генриком бодай 5 років, спричинила чималу травму, яка в поєднанні з великою чутливістю до природи сформувала юнака. Бідність і голодування… Генрик Морель був змушений заробляти з наймолодших років. Із автобіографії, яку він надав при вступі на навчання до Варшавської академії витончених мистецтв, відомо, що він пішов до початкової школи за місцем служби. Проявивши хороші художні здібності, зовсім скоро він почав навчався в Державній середній школі образотворчого мистецтва в Закопаному.
«На щастя, завдяки тому, що він мав непересічний ремісничий хист, Генрик Морель був скерований на навчання до відомої закопанської художньої школи Антонія Кенара. Це була дуже відома школа, яка виховувала талановитих ремісників. В нашій експозиції представлена одна робота Мореля із цього періоду. Антоній Кенар в свою чергу був не тільки видатним скульптором, але і педагогом, і досить швидко розгледів у хлопцеві творчий потенціал та надзвичайну креативність, тож після здачі екзаменів, спрямував його до вступу до Варшавської академії витончених мистецтв. Генрик Морель там почав вчитися у 1958 році. В цей час він розпочинає роботу у відомої варшавської скульпторки Людвіки Ніцчової. Вона була мисткинею старої школи, ученицею Тадеуша Бреєра і мала дуже консервативні погляди на скульптуру. Тож молодим митцям, а Морель пішов на службу разом із своїм приятелем Мацєєм Шаньковським, який нині вже є відомим професором, було важко знайти себе в цій майстерні. Але натомість там вони заприятелювали з іншим скульптором Єжи Янушкевичем, який мав досить широкі мистецькі горизонти та погляди. Також в цей час вони разом ходили до відкритої студії архітектора та скульптора Оскара Хансена. І він теж демонстрував їм абсолютно новий прояв скульптури по відношенню до простору. Врешті, творчі спрямування Мореля рушили своїм новаторським шляхом, на якому він ламав усталені схеми уявлення про скульптуру у передвоєнні та повоєнні часи. Зрештою, Морель почав навчання в майстерні Єжи Янушкевича. Одним із завдань професора, які він поставив молодим студентам, було створення експериментальної машинки для м’яса. В "Кордеґарді" показані різні малюнки цього проєкту, портрети голів, і серед іншого, Кристіана Бурди, які він потім відтворив у глиняній формі», — розповіла кураторка виставки «Генрик Морель. Знаки» Аґнєшка Бебловська-Беднаркєвич.
До виставки «Генрик Морель. Знаки» увійшло 16 скульптурних творів та 24 малюнки митця з Музею Академії мистецтв у Варшаві, 8 унікальних робіт тушшю на полотні з Музею мистецтв у Лодзі, скульптури останнього періоду творчості з Національного музею у Познані (ред. – депозит, власність якого належать Музею архітектури у Вроцлаві). Також в Кордеґарді можна побачити фрагмент кінохроніки 66-го року акустичного експерименту, проведеного Генриком Морелєм разом з іншими митцями, наданий Національним кіноархівом — Аудіовізуальним інститутом. Представлені роботи художника демонструють процес його роздумів про скульптуру та проблему репрезентації конфлікту між органічною та геометричною формою в ній. Вже в ранніх роботах можна побачити його спроби поєднати механічні та біологічні форми в єдиний організм. Наприклад, вже згадувана, людська голова, перетворена на м'ясорубку.
«Після здобуття диплому про освіту Генрик Морель став асистентом Єжи Янушкевича у Варшавській академії витончених мистецтв. І Янушкевич особисто просив про цю посаду, аби запросити саме Мореля. Звичайно, що походження із сільської бідної родини і рання втрата батьків не забезпечили Мореля хорошою освітою та манерами. Проте, як згадував його приятель, скульптор і професор Мацєй Шаньковський, Морель надзвичайно інтенсивно вчився і засвоював знання. Він дуже багато читав і цікавився сучасною музикою. В Кордеґарді ми також демонструємо короткий фільм, який він створив разом зі своїми друзями, серед яких був професор Ґжеґож Ковальський, який презентує те, що вони називали сенси аудіовізуальні, який називається "5 разів" і з 1966 року був задуманий як захід товариства "Варшавської осені", – сучасної та альтернативної музики, яка щороку збирала людей з різних куточків світу. Також Генрик Морель разом з друзями запропонував в галереї "Фоксаль" створення простору, перебування у якому продукує звук. Це було, наприклад ходіння битим склом, розкладеного на металевій пластині, яке створювало скриплячі подряпуючі звуки, але і різного роду пружини та інші предмети, які видавали звуки різних тембрів. І все це свідчило про те, що люди були всередині цього музичного інструменту, вони були у музичній скульптурі», — додала кураторка Аґнєшка Бебловська-Беднаркєвич.
Експозиція виставки «Генрик Морель. Знаки» в галереї Національного центру культури «Кордеґардa» у Варшаві
Експозиція виставки «Генрик Морель. Знаки»
Генрик Морель був творцем незвичних просторових форм. Вже згадуване поєднання різноманітних матеріалів, зокрема, металу і глини, чи гуми, дозволило митцю створити абстрактні роботи, що поєднали структурні, геометричні та біологічні елементи. Зокрема, поєднання надутих повітрям гумових рам, запресованих у залізну «упаковку», створює враження тиску механічної форми на втиснуту в неї органічну структуру. Множинність способів художнього вираження і численні експерименти Мореля зробили його одним з найцікавіших художників свого покоління.
«Також в 66-му Генрик Морель брав участь у мистецькому пленері в Ельбльонґу, де створив скульптуру, яка називалася "Руйнування". В якості матеріалу він обрав залишки металу від промислової продукції, які перетворив на величезну скульптуру на пагорбі, що домінувала над містом. А оскільки свій просторовий арт-об’єкт він символічно змайстрував із металу з ознаками корозії, то цей процес руйнування розпочався від самого створення. Воно було вписано в час і в процес. Зрештою, "Руйнування" виявилося остаточним. Нині в Ельбльонґу не залишилося і згадки про скульптуру Мореля. На початку 2000-х брухтовики просто розпилили останні частини скульптури. Тож руйнування було завершено.
Але сам процес деструкції, який зауважив Морель, яким він був стривожений, і який яскраво представлений в останніх його роботах, розпочався і в самому художнику. Праці із того періоду надзвичайно похмурі. Ми показуємо їх в останній маленькій залі "Кордеґарді". Мореля цікавили емоційні асоціації, які впливають на наше сприйняття того, що є холодним, що є твердим, що є гострим із парадоксальним поєднанням того, що є м'яким і теплим. Отож, як я вже згадала останні роботи Мореля – найпохмуріші. Він був хворий, у нього була психічна хвороба, з якою довгий час він боровся самотужки, дуже довгий час. Гадаю, що він собі радив за допомогою мистецтва. Мистецтво було своєрідними ліками, які певною мірою вгамовували його симптоми. Але в певний момент того вже не вистачило. І його мистецтво є своєрідним документом і свідоцтвом боротьби за світло, якого в ньому щоразу ставало менше, а натомість поглинала темрява, яка займала усе його полотно», — зауважила Аґнєшка Бебловська-Беднаркєвич.
Запрошуємо слухати аудіоверсію матеріалу.
Христина Срібняк