Нещодавно у королівському замку на Вавелі у Кракові відбулось урочисте відкриття Року Яна Матейка у Польщі. А, зокрема, був представлений невідомий ескіз художника «Прусська присяга» (Hołd pruski), який знаходиться в приватній колекції. Його можна буде оглянути у краківському замку упродовж кількох місяців. Останній публічний показ цього ескізу відбувся майже 150 років тому. А в замку Ґолюбю-Добжиню Куявсько-Поморського воєводства нещодавно було представлено зменшену точну копію картини Яна Матейка «Ґрюнвальдська битва». Оригінал якої представлено в експозиції Національного музею у Варшаві. Робота над створенням репродукції тривала майже дев'ять років.
Невеликий ескіз олією до картини «Прусська присяга» Ян Матейко створив близько 1874 року, а в 1881 році він був представлений під час візиту імператора Франца Юзефа І до майстерні художника в Кракові. Потім робота потрапила до приватного колекціонера і донині зберігається в його родині. Відкриваючи виставку ескізу, віце-прем'єр-міністр, міністр культури і національної спадщини Польщі Пьотр Ґлінський наголосив на тому, що і в цьому творі вкотре можна побачити живописний геній Матейка. «Ця картина була одразу придбана для приватної колекції і є власністю приватного колекціонера. Тож виникла хороша нагода, аби про згадати про нього, сказати пару слів, оглянути, тим більше, що розпочинаємо Рік Яна Матейка», — заявив Пьотр Ґлінський.
Невеликий олійний ескіз відрізняється від оригіналу картини «Прусська присяга» деталями. На ній відсутні деякі групи фігур, а деякі — як, наприклад, постать Станчика — на картині зображені інакше. Цей ескіз ніколи не був виставлений на жодній із виставок. «Ескіз трохи відрізняється від оригіналу. Зовсім по-іншому зображено Станчика. Відсутні певні елементи, які зображено у фінальній версії. Певні пози, а також постаті були дещо змінені. Усвідомлюємо, що "Прусська присяга" була передана Королівському замку на Вавелі. Звідси не було складно переконати їх у тому, що в цьому місці ця картина може експонуватися», — зауважив директор Вавельського королівського замку Анджей Бетлей.
Мистецтвознавці знали про існування ескізу, оскільки його презентація імператору Францу Юзефу 150 років тому була зафіксована на фотографії, — додав Анджей Бетлей. «Тут зображено Франца Юзефа, який відвідав в 1880 році дом Яна Матейка. В той час ласкавий погляд монарха впав на ескіз "Прусська присяга". Маємо справу з сенсаційною демонстрацією картини через близько 150 років від її створення».
Рік Яна Матейка — це чудова нагода пригадати його творчість, — наголосив міністр Пьотр Ґлінський. «185-річниця від народження, 130-річчя від смерті генія, геніального польського художника, також, передусім, відомої всім ікони польської культури. Тож сьогодні "Прусська присяга" презентована у вигляді ескізу. В серпні ескіз буде виставлено у варшавській кордегарді, а також іншої твори цього художника включно з трьома "Присягами"».
З нагоди Року Яна Матейка Національний музей у Кракові готує монографічну виставку відомого художника. Її відкриття відбудеться у червні, — анонсував директор музею Анджей Щерський. «Парадоксального, що протягом десятиліть не було великої виставки робіт Матейка. Ми хочемо продемонструвати, що це великий митець. Велика монографія Матейка буде доступна від червня, з новими аспектами його творчості».
Вже зараз можна побачити одну із камерних виставок, підготовлених Краківським національним музеєм до Року Матейка, в будинку художника на вулиці Флоріанській. Будинок Яна Матейка у Кракові було відкрито 6 березня 1898 року, загалом на трьох рівнях будівлі знаходиться понад 600 об'єктів, але 35 з них складають окрему, модернізовану виставку, важливою частиною якої є пам'ятні речі, пов'язані з похороном художника у 1893 році, — пояснив директор музею Анджей Щерський. Втім, в цьому році виповнюється не лише 130 років з дня смерті Яна Матейка, але й 125 років з дня заснування його музею.
Автор монументальної «Ґрюнвальдської битви» та понад трьохсот інших олійних полотен, кількох сотень малюнків та ескізів, один з найвидатніших польських художників в історії, помер у своєму будинку на вулиці Флоріанській 1 листопада 1893 року і був похований на Раковецькому кладовищі. Саме під час похорону художника народилася ідея створення музею в його будинку. Це був перший біографічний музей на польській землі.
А от точну копію картини «Ґрюнвальдська битва», щоправда зменшеної втричі, можна побачити в замку Ґолюбю-Добжиню Куявсько-Поморського воєводства. Оригінал картини фантастичних розмірів, картина 426 на 987 см, експонується в Національному музеї у Варшаві. Оригінал через його розмір і вік, а передусім цінність для польської культури, не може вільно транспортуватися. Аби створити репродукцію, живописцю Томашу Яксю Квятковському знадобилося майже дев'ять років.
— Пане Томаше, складно собі навіть уявити, які зусилля необхідні людині, аби мірятися із «Ґрюнвальдською битвою» Яна Матейка і створити ідеальну копію цієї роботи.
— Щоб це зрозуміти, це треба самому спробувати, бо коли я починаю пояснювати, люди говорять, що 9 років це так довго. Але насправді треба просто взяти пензлик і спробувати це зробити. Це важка праця і суто фізичні надзусилля: руки і коліна німіють. Мій брат зробив мені спеціальне сидіння, щоб я міг сидіти вище і міг малювати. Хоч моя картина-копія втричі менша, ніж у Матейка, але вона все одно вимагала багато часу і зусиль. Картина буде на стало показана в замку Ґолюбю-Добжиню, якщо глядачі захочуть подивтится, то сердечно запрошую.
— Як тривала робота над репродукцією? Можемо собі уявити, що необхідно, аби створити її точну копію. Тобто, зробити це ще раз так, як колись Ян Матейко, хоч і в зменшеній версії. Аби зробити його лінії власними, треба досконало все дослідити і перенести це на полотно. На своє мистецьке мислення.
— Найскладнішим було розуміння психології Матейка, бо його стиль вирізняється надлишком деталей. Я за натурою також є деталістом, тому мені не було вкрай складно із цим. І коли я зосереджувався на якихось деталях, то відчував деяке духовне зближення з Матейком, ніби він був поруч зі мною. І це було таке дивовижне відчуття, яке наповнювало мене відважністю. І я собі казав, що я не буду цього боятися, а просто робитиму це, щоб завершити цю справу до фіналу. Я пам'ятаю ще одну річ. Тому що я ніколи не розповідав, що я роблю копію. Навіть, коли завершував роботу. Бо боявся, що не закінчу роботу. І тому не хизувався цим і нікому не розповідав. 9 років мовчання, 9 років відсічені від життя… І буквально відсічені, бо моя майстерня була в підвалі. 9 років я спускався: «Я тут, у своїй ніші, я тут роблю свою справу, і на цьому я був зосереджений"».
— Як це виглядало організаційно? Бо робота навіть над зменшеною втричі роботою «Ґрюнвальдської битви» непроста. А зменшений варіант вимагає перенесення на полотно оригіналу у зменшених пропорціях.
— Це є дуже хороше питання, бо найскладніше було… Отже, поясню це так. Аби копозиція картинb була хорошою, то постаті не могли бути розкидані по полотні аби як. Там є битва, то мусить бути емоція. Там були зміни. Я на початку робив багато ескізів на блакитно-червоному тлі олівцем. І тоді вже видно технічно, де що поправити. Це моя художня кухня. Ну і звичайно, часто робив помилки. Намалював постать, подивився «Ой, треба трошечки простору», бо виходило за лінії, і звичайно виправляв. А пізніше вже мав справу із фарбами та підмальовками. І цікавився, як міг Матейко золото намалювати. І аби написати правдиве золото, треба використати 5 підмальовок. І це є нанесення найдрібніших речей, як відблиски. І це мусило розказати про його живописну техніку.
Христина Срібняк/PR3/Polskie Radio dla Zagranicy