За підтримки Міністерства закордонних справ Польщі, міста Вроцлава та Управління маршала Нижньосілезького воєводства відбулася триденна конференція «Східна політика 2020». Це традиційна щорічна зустріч експертів, журналістів, активістів третього сектору, представників місцевого самоврядування та осіб, які приймають рішення. Її проводять уже 16 років, і вона стосується основних питань політики Польщі щодо східноєвропейських країн. Одна з панелей називалася «Українська економіка. Можливості і загрози для Польщі та ЄС».
Славомир Матущак із варшавського Центру східних студій розкритикував дії української влади щодо перетворень в українській економіці. Експерт намагався відповісти на запитання – чому ж Україна не стала «тигром» Центральної Європи, хоча такі надії були. У Польщі навіть переживали, що деякі фірми почнуть переміщувати виробництво у країну над Дніпром.
- Україну не без причин називають олігархічною демократією. І тут ми повинні сказати так: з одного боку криза 2014-2015 років призвела до певного послаблення олігархів, деякі з них навіть серйозно, так би мовити, збідніли. Але, модель зв’язку влади і політики значною мірою збереглася. Як Порошенко, так і Зеленський не змогли подолати олігархічну систему. Україна після революції, з одного боку, залишається під величезним тиском Заходу, який був і є головним кредитором країни, без кредитів держава протягом кількох місяців може збанкрутувати. А з другого боку, існує великий тиск з боку громадських активістів.
«Але, олігархи – це не єдина проблема України», - переконує Славомир Матущак. При цьому експерт вважає, що українці, все ж таки, дещо «розрегулювали» економіку, позбулися певного, ще радянського, непотрібного баласту. Але на шляху до надходження інвестицій та активного розвитку економіки стоїть сфера правосуддя.
- Це не те, що кілька олігархів саботують необхідні зміни, мені здається, що тут діє консенсус значної частини політично-економічних еліт, вони хочуть зберігати нинішній стан справ. І тому Україна розвивається невеликими темпами. І дистанція між країнами Центральної Європи та Україною продовжує збільшуватися. Вона як була, так і залишається найбіднішою країною Європи. Я не бачу, тим більше у зв’язку з «ковідом», щоб в Україні найближчим часом щось змінилося на ліпше.
Даріуш Шимчиха з Польсько-української господарчої палати також погоджується, що ситуація в Україні не найліпша, мовляв, усі найбільші польські інвестиції були здійснені до 2014 року:
- Навіть підвищення України в рейтингу Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) з сьомої до шостої групи ризиків зовсім не означає, що це та країна, яка заохочує і гарантує певність вкладених туди грошей і стабільність правил. На щастя, торговельний обмін між нашими країнами, що його здебільшого здійснюють малі і середні підприємства, розвивається успішно. Незважаючи на пандемічний час, на обмеження руху на кордоні, на економічне сповільнення, згідно з даними Головного управління статистики Польщі, за 9 місяців цього року торговельний обмін працював непогано – до 6,4 млрд доларів і був лише на 1,3% меншим, ніж минулого року. Польський експорт зріс на майже 5%. Щоправда, імпорт з України зменшився на 12%.
Польща продає Україні зразки машинної та хімічної промисловості, сільськогосподарські продукти, а з боку України переважають сільськогосподарські продукти, металургійні вироби і мінеральні продукти. Даріуш Шимчиха каже, що в Польщі торгівлею з Україною нині займаються від 3500 до 4000 економічних суб’єктів:
- До нашої палати під час пандемічної кризи зверталися з однією проблемою, проблемою перетину кордону. Це було важливо не стільки для працівників, скільки для польських власників фірм в Україні, бо вони змушені були при перетині кордону показувати тест (на корона вірус – ред.), зроблений за останні 48 годин. Але ж спробуйте нині у Польщі зробити тест і отримати результат за 48 годин та ще й перетнути кордон! Якщо ж говорити про шанси, то це, безперечно, пожвавлення у відносинах, що настало цього року між Польщею і Україною. Візит президента (Анджея - ред.) Дуди, його зустріч з президентом (Володимиром - ред.) Зеленським, Економічний форум в Одесі - усе це додало певної активізації до атмосфери наших взаємовідносин.
Як не парадоксально, у сьогоднішній «ковідовій» ситуації, я бачу теж певні шанси. Польські підприємці, які раніше мали стабільні перспективи, змушені тепер шукати нові ринки, нові можливості, вони побачили, що нині працювати так, як раніше, вже не вдасться. І тепер у зв’язку з тим, що Україна розташована близько, бізнес звертається до нас за порадами - як налагодити роботу з нашими сусідами.
Даріуш Шимчиха з Польсько-української господарчої палати вважає, що разом із Зеленським до управління економікою прийшли нові, може й малодосвідчені, проте деякі дуже цікаві постаті, з якими можна успішно співпрацювати:
- Враховуючи, як поляки дивляться на Україну, вони не дооцінюють одного питання. Вони шукають бізнес у промисловості, в традиційних галузях і не звертають увагу на те, що в Україні чудово розвивається ІТ-сектор, інші творчі галузі, там також багато цікавих стартапів. І сьогодні Київ у різних рейтингах міст, сприятливих розвиткові інновацій, випередив Варшаву. Тому на Україну можна дивитися не тільки з погляду сільського господарства і природних ресурсів, а й бачити в ній можливості співпраці з молодим поколінням. Тому потрібна також допомога держави і добре, що інституційна співпраця почала набирати певної динаміки.
У нас повністю укомплектована Польсько-українська міжурядова комісія з торговельно-економічного співробітництва, щоправда, востаннє вона засідала у 2017 році. Є такі справи, якими тільки вона може займатися. Наприклад, сумнозвісна справа транспортних дозволів. Якийсь малий поступ вже є, але атмосфера довкола цього все ще не є позитивною. Для українців - це дуже важлива справа, вони хочуть свої товари возити через Польщу. Якщо ні, то вони поїдуть через Словаччину, або через Білорусь до Литви, звідки поромами до Німеччини. Не перешкоджаймо українцям постачати свої товари, вони майже не створюють конкуренції польським перевізникам, бо перевозять свої товари.
Під час дискусії «Українська економіка. Можливості і загрози для Польщі та ЄС» не обійшлося і без традиційної польсько-української нездоланної проблеми кордонних послуг. Саме на це звернув увагу представник Польсько-української господарчої палати Даріуш Шимчиха:
- Для реалізації товарообігу товари необхідно швидко обслуговувати, треба спрощувати процедури, замало лише декларацій, робота повинна виконуватися насправді. Це, звичайно ж, інфраструктура з обох боків кордону, а друга справа - це чітка робота митників з обох боків. Інколи українські митники вважають, що товар, представлений на кордоні, має занижену вартість, фактури вони сприймають як клаптик паперу. Але ж над цим можна попрацювати на урядовому рівні. І я думаю, що політична активність між нашими країнами, схоже, що відбувається.
На запитання від учасників конференції (вони слідкували за її перебігом онлайн) про те, як буде виглядати перспектива та економічні реформи за нової американської адміністрації, відповів представник Центру східних студій Славомир Матущак:
- Загалом з 2014 року, відколи, так би мовити, змушування з боку ЄС та США реформ в Україні, ця тенденція триватиме. І позитивним фактом у виборі (Джо - ред.) Байдена є те, що він знає Україну, знає певних політиків, знає українську реальність. І його набагато складніше можна буде надурити. Мені здається, що в Україні, враховуючи тиск Заходу, реформи продовжуватимуться.
Наступне запитання - чому західні партнери, все ж таки, вміють робити успішний бізнес в Україні. Чи поляки повинні вчитися цієї справи у тих же німців чи американців?
- Через різних дивних політиків у моїй країні, через різні дивні рішення, Польща втратила привабливість і переваги. Ми вже не зразок демократії, ми вже не та країна, на яку українці можуть покладатися зі своїм прагненням до Європи. Ми, як Польсько-українська господарча палата, впливу на це не маємо. А крім цього, варто пам’ятати, що виграють ті, хто має потенціал, і ті, хто мають добру репутацію. Цих речей ми сьогодні не маємо. Успіх німецької співпраці в Україні - це успіх Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ). Це успіх єдиної промоційної, інвестиційної, а також політики допомоги, що їх впроваджують держава, уряд та господарчі організації. А у нас все дуже розпорошене, дії не спрямовані саме в економіку і багато доброї діяльності у такій ситуації залишається непомітною. А ми ж допомагаємо Україні здійснювати децентралізацію, профілювати систему освіти, тощо. Ми занадто мало цим хвалимося і дуже мало робимо для того, щоб була і зосередження засобів і концентрація мети. Тим часом в українських фірмах, і в західних корпораціях в Україні працюють польські менеджери. Роботодавці вважають їх дуже добрими фахівцями, вони також сприяють певному іміджу Польщі і поляків. Але ми не маємо якоїсь об’єднавчої платформи, а люди, які працюють на українському ринку, мають унікальні знання, і було би добре, аби польська державна влада могла використовувати і компетенції, і контакти тих поляків, які є в Україні.
Це були фрагменти однієї з панелей вроцлавської конференції «Східна політика 2020», яка була присвячена українській економіці. Шкода, що її учасники якось взяли до уваги, що в Україні все ще триває війна і що її території надалі перебувають під окупацією. Адже це саме і впливає на економічне становище країни.
Володимир Прядко