Чим ви частіше розраховуєтесь: готівкою чи карткою? Як часто оплачуєте покупки онлайн? Чи є у вас цифровий гаманець? Ці та інші запитання увійшли до списку опитування «Ставлення до способів оплати», які поставили жителям європейських країн та Мексики. Україна, на жаль, не брала участі в цьому дослідженні.
«Це третій випуск опитування про ставлення до способів оплати в Польщі та перше — міжнародне, — ділиться Вітольд Сікержинський, директор з комунікацій eService. — Ми опитали респондентів із 14 країн — 13 європейських та одній країні з-поза меж Європи (Мексики), як вони платять, як купують і де, як і з чим у них асоціюються гроші, оскільки типова форма грошей змінилася… Перше місце займає картка — понад 70% відповідей, також високий показник в інших типів карток, наприклад, збережених на мобільному телефоні. Готівку обрало лише 42% поляків. Тут Польща лідирує. В інших проаналізованих країнах ці тенденції тільки набирають обертів: там ще є готівка, але вона всюди програє розрахункам традиційною платіжною карткою.
На популярність електронних способів оплати впливає їх доступність. У країнах із дефіцитом терміналів, де респонденти скаржаться, що хотіли розрахуватися карткою, але не мали такої можливості, із картковими розрахунками все гірше. Але скрізь, крім Німеччини, імідж електронних платежів, який сприймається як надійний, безпечний, такий, що дає можливість вільного управління грошима, електронні платежі перемагають готівку та мають набагато сильніший, позитивніший імідж. У Польщі це має досить цікавий вигляд, тому що, коли ми запитуємо тих респондентів, які віддають перевагу готівковій оплаті, чому вони її обирають, перша причина, яку вони найчастіше називають, це неможливість заплатити інакше. Коли я запитую про причини використання електронних платежів, то в першу чергу йдеться про безпечність та зручність цих платежів. Це вказує на різницю і доводить, що майбутнє за електронними платежами».
Слухайте аудіоверсію у прикріпленому звуковому файлі.
У результатах дослідження eService вказано, що найбільша перевага електронних платежів спостерігається у Великобританії, Ірландії, Польщі, Словаччині і Чеській Республіці. Але у Мексиці, Болгарії та Німеччині все ще зберігається перевага розрахунку готівкою.
Детальніше платіжні звички обговорили з Михайлом Мірошниченком, співзасновником і генеральним директором Wallet Factory та ментором ISE Corporate Accelerator. Він вже понад 15 років працює у фінансовій галузі, має досвід роботи у міжнародній банківській сфері, а зараз займається програмними рішеннями для оплати та управління фінансами в смартфоні.
«Польща є, мабуть, найбільш розвиненою країною в Європі стосовно спроможності приймати оплату будь-де, у будь-якій торговельній точці… — коментує Михайло. — Вже два-три роки, як 90% цифрових платежів, карткових платежів у Польщі здійснюється безконтактно. Якщо вам здавалося, що в Україні все діджиталізовано на прийом платежів, то це не так. Україна має потенціал в 4-5 разів збільшити POS-терміналів, цифрових, фізичних, і добрий приклад можна брати з Польщі.
Німеччина — це країна, всередині якої близько 40 маленьких "країн", це федерація. Ми можемо порівняти це з США, де є штати зі своїм законодавством, і воно специфічно стосується фінансової та платіжної інфраструктури…»
Серед причин, чому Німеччина в списку країн, де все ще популярна готівка, Михайло називає податки та комісію, адже прибутковість транзакцій невисока і німці стараються заощаджувати. Він зазначає, що Польща протягом останніх 10-20 років на рівні держави застосовує методи стимулювання цифровізації платежів, а також для спрощення управління фінансами на рівні країни уряд намагається відображати фінанси на цифровому рівні, заохочує бізнес переходити у цифровий вигляд. На думку Михайла, штрафи не будуть добре працювати. Натомість уряд може компенсувати витрати на комісії на деякий період або ПДВ за умови розрахунку в електронному вигляді. При цьому на результат можна очікувати лише через кілька років.
Цифровізація — це не завжди про прозорість економіки. Прикладом є Кенія, в якої електронні цифрові гаманці є першим видом за популярністю розрахунків, але інформація не передається у податкову, через що їх називають «електронним чорним кешем». Хоча в Україні не дуже популярні цифрові гаманці, однак, згідно з даними дослідження eService, 68% опитаних респондентів в країнах Європи та Мексиці обирають цей вид для онлайн-платежів. Особливо часто ними користуються: німці, португальці та іспанці.
Загалом на захист цифрових розрахунків говорять про безпеку та зручність. А якщо поглянути глобальніше, то вони також можуть впливати на рівень освіти країни, особливо там, де навчання дистанційне і оплата потрібна на рахунок закладу, а доступ до банківських послуг у населення обмежений. Така проблема існує у низці країн Азії, Африки, Південної Америки.
«Якщо у світі дві сотні країн, то близько третини таких країн не мають такого ж доступу до фінансових інструментів, до карток і банківських рахунків, як ми бачимо в Україні та Польщі. Тобто діджиталізація для цих країн та їх урядів – це не тільки інструмент контролю фінансів чи податків, але й інструмент розвитку», — підсумовує Михайло.
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну можливість швидко закупити спорядження для військових та гуманітарну допомогу в ЄС стала подекуди життєво необхідною. Кожен день очікування переказу — найвища ціна — життя людей. Крім того, в окупованих містах звичні розрахунки карткою нерідко ставали проблемою, і на виручку приходила криптовалюта.
«...Це є новітній платіжний інструмент, — каже про криптовалюту Михайло. — Не є безпечним, дуже високий ризик застосування, але це працює, і всі платіжні системи: і Visa, і Mastercard та інші приділяють дуже велику увагу криптосвіту.
Якщо ви використовуєте новий автомобіль і швидкість 200 км/год, ви бажаєте вціліти, щоб цей автомобіль був безпечним. Ви не замислюєтесь у ту секунду, як це працює. Те ж саме з грошима: ви бажаєте за секунду переказати кошти, але ви не бажаєте, щоб ці кошти зникли. Хтось повинен якось так зробити, щоб це працювало. Працювало так, як ви бажаєте, а не так, як ви не бажаєте. Це не є досить простим».
Антоніна Ріа