Польща є однією з країн, поряд зі Сполученими Штатами та Німеччиною, яка прийняла найбільше воєнних біженців з України. За даними ООН, загальна кількість осіб, які приїхали до Польщі, склала майже 960 тис., з яких майже 90%— це жінки і діти. 65% воєнних біженців з України, що перебувають у Польщі, — працюють. Це випливає зі звіту «Біженці з України на польському ринку праці: можливості і перешкоди», проведеного Польським інститутом економіки.
З дослідження випливає, що українські біженці стикаються з різними викликами на польському ринку праці і іноді відчувають нерівне ставлення. Дослідники пишуть, що у декількох галузях, які було піддано аналізу і які не вимагають спеціальних кваліфікацій, роботодавці рідше відповідають на резюме, надіслані українками, у порівнянні з тими, які надіслали польки. Різниця — близько 30% — є сигналом потенційної дискримінації на початковому етапі відбору.
Про дослідження Польського інституту економіки розповідає експерт, доктор Радослав Зизік.
— Ситуація — складна, оскільки, коли ми поглянемо на великі цифри, то можемо побачити, що 2/3 біженців з України у працездатному віці працюють, вони знайшли роботу. І це справді дуже хороший результат. Це — найвищий показник у країнах OECD — країнах Організації економічного співробітництва та розвитку, коли йдеться про воєнних біженців з України. За нашим дослідженням, найбільше біженців працює в Польщі у порівнянні з іншими країнами. Тож це справді дуже хороший результат. Але з іншого боку, майже 46% (хоч, за іншими дослідженнями, ця цифра трохи відрізняється) — працює нижче своїх кваліфікацій, а більше половини виконує просту роботу, тому це означає, що тут маємо справу із певними перешкодами, бар’єрами, з якими можемо боротися і які ми можемо нейтралізувати. Коли ми дивимося на цифри, то це така інформація, яку ми бачимо першою, але коли ми придивимось ще ближче, то більша половина, тобто понад пів мільйона біженців мають труднощі з тим, аби сказати про час повернення до України, це означає, що з їхнього боку є велика невпевненість, з якою вони мусять змагатися. Тому ця ситуація є доволі складна. А додатково — понад 85, майже 90% воєнних біженців після 2022 року — це жінки і діти. Тому тут з’являється ще додатковий елемент, що справді є великим викликом. Але, незважаючи на це, все ж цей показник є досить високий.
Із появою воєнних мігрантів з України в Польщі ринок праці змінився, є також певні тенденції змін.
— За останні роки, як ми знаємо, було дуже багато пропозицій роботи. А великою еластичністю, витривалістю і рішучістю вирізнилися біженці. В інтерв’ю, які ми провели і у яких ми з ними розмовляли, нам вдалося встановити, що їхнім пріоритетом було створення фінансової, економічної безпеки для себе і для своїх найближчих людей. Незважаючи на ці емоційні і адаптаційні труднощі, які пов’язані із тугою за домом, за родиною, то ця домінуюча емоція, тобто забезпечення економічної безпеки спричинило те, що біженці дуже добре дали собі раду на польському ринку праці. Але також слід сказати про інше. У наших розмовах виникали і такі елементи, над якими можна подумати з точки зору громадянської політики у Польщі і які можна аналізувати, і можливо, виправляти.
Дослідження, яке провів Польський інститут економіки, було досить масштабне, стосувалося різних вікових груп і регіонів. Продовжує Радослав Зизік:
— Наше дослідження складалося з двох етапів. Під час першого ми провели 20 поглиблених інтерв’ю з біженцями з України. Це були 16 біженок і четверо біженців. Ми розмовляли на тему життєвої ситуації, про ситуацію на ринку праці, але також ми зосереджувались на складних ситуаціях, які трапилися біженцям, або вони чули про невластиве ставлення чи про випадки дискримінації. Це був перший дослідницький етап, у якому ми намагалися зрозуміти, принаймні приблизно, складну ситуацію біженців на ринку праці. А другий етап дослідження, що тривав вже довше, полягав на висиланні підроблених пар резюме — польки і українки на справжні оголошення про роботу. І на цьому етапі дослідження ми досліджували, рахували відсоток зворотного зв’язку — телефонні дзвінки — на резюме польки і на резюме українки. Звісно, це були вигадані кандидатури польки і українки, але резюме ми висилали на оголошення про роботу на посади, що вимагають відповідних кваліфікацій і на ті, що не вимагають таких кваліфікацій. Ми надіслали 210 пар резюме, тобто 420 резюме на прості посади, наприклад, це робота на складах, обслуговування клієнта, робота на рецепції в готелі, гастрономія. І у нашому дослідженні ми старалися максимально спростити і наблизити резюме польки і українки, щоб вони були максимально подібні. І на 210 надісланих резюме полька отримала 58 телефонних дзвінків чи запрошень на співбесіду, до подальших частин відбору, а українка — 41. Тобто на цьому етапі нам вдалося ствердити, що вигадана кандидатка з України отримувала на 20% менше реакцій на своє резюме, ніж вигадана кандидатка з Польщі, що може свідчити про потенційне нерівне ставлення на ринку праці.
Коли йдеться про цих 20 поглиблених інтерв’ю, то часто, коли йдеться про умови працевлаштування у Польщі, співрозмовники називали проблеми, пов’язані із процедурою визнання дипломів, отриманням певних сертифікатів.
— Також дуже часто з’являлася тема (те, що ми бачимо у великих цифрах) необхідності змінити професійний шлях, у тому числі і роботу, нижче кваліфікацій. Але сам процес пошуку роботи біженцями з України також є дуже складний. Тому що у наших розмовах з’являлися такі думки, що біженці шукають роботу, висилаючи резюме, але також і через знайомих, що вже були у Польщі, через інституції-посередників на ринку праці, що намагаються знайти роботу для новоприбулих біженців, тому цей етап пошуку роботи також є доволі складний. І біженці шукають роботу по-різному. Але, повертаючись до вашого питання, то так, є проблеми із визнанням кваліфікацій, із пошуком роботи, відповідно до освіти, досвіду. Це — головні виклики для біженців на ринку праці.
Особливо, коли йдеться про процедуру нострифікації і визнання диплому, то ця процедура є і складною, і довготривалою. Про це роками говорять, зокрема, громадські активісти, що займаються питаннями мігрантів, і експерти з міграційних питань.
— Однією з наших рекомендацій є модифікація процедури визнання і нострифікації диплому, бо це справді складна, довга і дорога процедура. Але, за нашою оцінкою, а ми працюємо у команді поведінкової економіки, цей процес повинні підтримувати також відповідні радники, що допомагають біженцям у питаннях польської адміністрації. Адже у цих наших інтерв’ю також з’являлися голоси, у яких біженці з одного боку висловлювали побоювання перед контактом з адміністрацією у Польщі, але з іншого, наприклад, ті біженці, що вже мали контакт з адміністрацією, радше стверджували, що ці побоювання необґрунтовані. Тим не менше, вони — реальні, це з’являлося у наших інтерв’ю, тому цей процес нострифікації дипломів також повинні підтримувати радники.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль