У вівторок, 20 лютого, під час протестів польських аграріїв поблизу прикордонного переїзду в Медиці група осіб зірвала пломби із залізничних вагонів, у результаті чого на залізничне полотно було висипано збіжжя. За інформацією Укрзалізниці, потяг їхав транзитом через Польщу до Німеччини. На ситуацію одразу ж зреагував посол України в Польщі Василь Зварич, звернувшись до польської влади із закликом втрутитися і відреагувати. Тим часом в Ґожичках на протесті на одному із тракторів було помічено червоний прапор із серпом та молотом, а також напис на транспаранті: «Путін, зроби порядок з Україною, Брюсселем і нашими урядовцями». І якщо в першій ситуації можемо говорити більше про дії, що мають ознаки знищення майна, то в другому випадку вже маємо справу із пропагандою тоталітаризму та розпалюванням ненависті, зокрема за національною ознакою, про що на платформі Х повідомила також поліція Польщі.
Правову оцінку того, що сталося, дав правознавець, юрист Томаш Турек, що співпрацює із Польсько-українською економічною палатою.
11 лютого на прикордоному переході поблизу Дорогуська група так званих протестувальників зупинила три українські вантажівки із зерном. Пломби було зірвано, зерно частково висипано на дорогу. Вантажівки повернулися до України. Посол України в Польщі Василь Зварич зробив заяву до польської влади. Міністр сільського господарства Польщі Чеслав Сєкєрський офіційно попросив вибачення за цей інцидент від імені аграріїв, але заявив, що так роблять фермери в інших країнах, що це був акт відчаю і що виробників треба зрозуміти. Що було сприйнято, зокрема в Україні, не як вибачення, а як спробу виправдати дії виконавців цього інциденту. За заявою Укрзалізниці, ймовірно, надто м’яка позиція польської влади щодо інциденту призвела до того, що все повторилося 20 лютого у Медиці, — але вже в значно більших масштабах, зерно висипали з вагонів потяга, який віз продукцію з України до Німеччини транзитом через Польщу. І якщо зі знищенням майна з точки зору правової оцінки все відносно просто, то з мотивацією складніше. Про що й говорить правознавець Томаш Турек.
— З правової точки зору ми можемо зосередитися на двох аспектах — кримінально-правовому і цивільно-правовому. З точки зору цивільно-правової — ситуація доволі проста і однозначна. А саме — ми маємо справу зі знищенням майна, чим завдано збитків. У такому випадку особа, яка постраждала від такої дії, має отримати компенсацію від тих, хто це зробив. Певною проблемою, але процесуальною, є визначення особи чи кола осіб, винних у таких діях. Однак такі труднощі вирішуються у судовому порядку, оскільки для отримання такого відшкодування необхідно виступити в суді як позивач і вказати на відповідачів. Проте такі правові заходи діють на цивільно-правовому рівні. Більш цікавим, оскільки воно має суспільно-правове значення, є визначення наслідків таких подій у кримінальному праві.
Те, що сталося (на переходах в Дорогуську чи Медиці — ред.), має всі ознаки заборонених дій і з цієї точки зору потребує втручання правоохоронних органів. Якщо говорити про юридично-кримінальний аспект такої події, то насамперед слід зазначити, що вчинене відповідає ознакам заборонених дій згідно з частиною 1 статті 288 Кримінального кодексу, що передбачає знищення майна. Положення звучить так: "Хто знищить, пошкодить чи зробить непридатним чуже майно, підлягає покаранню, визначеному в положенні". А це максимально до 5 років позбавлення волі. У ситуації, що склалася, ми, безумовно, маємо справу зі знищенням майна, тобто чужої власності, або приведенням її у непридатний стан, бо зерно висипалося на колії. Проблемним у кримінальному праві є питання притягнення до відповідальності за цей вид правопорушення.
Посол України в Республіці Польща Василь Зварич звернувся із заявою до правоохоронних органів щодо обидвох інцидентів — 11 і 20 лютого. Однак, як вважає Томаш Турек, реакція поліції була не надто задовільною.
Вона звелася до відповіді, що виконавці цих дій невідомі. Проте роль поліції в такій ситуації є не що інше, як встановлення групи підозрюваних та пошук виконавців шляхом проведення оперативних заходів чи відповідних кримінальних проваджень.
Це роль і завдання поліції — встановити причетних одразу ж на місці після повідомлення про інцидент. Завданням поліції є виявити та назвати винних. Та із застосуванням засобів та відповідних заходів, передбачених кримінальним правом, надати справі відповідного розвитку, передбаченого у положеннях кримінального провадження.
Інакший вигляд має справа, якщо подивитися на ситуацію, як на аграрні протести в контексті внутрішньому, польському, і також міжнародному. Тут цілком імовірно можна говорити про інші норми кримінального законодавства. А саме про насильство чи незаконні погрози щодо осіб через їхню національність.
— Це частина 1 статті 119 Кримінального кодексу. Чому я кажу, що така відповідальність набагато проблематичніша, ніж відповідальність за знищення чи пошкодження майна. Тому що ми повинні були б визнати, перш за все, що дійшло до застосування сили. А таким застосуванням сили може бути і знищення пломб на транспорті, яким перевозили зерно. Однак значно складніше оцінити мотивацію такого вчинку і вказати на те, що мотивацією є національна приналежність власника зерна, експортера зерна і т.д. Не так просто відповісти на це запитання, не визначивши винуватців події. Бо лише тоді можна індивідуально щодо кожної особи визначити, якими були їхні мотиви. Якщо б це було зроблено, тоді обов’язково маємо говорити про те, що ті особи діяли на підставі чіткої мотивації, якою власне є національна приналежність, яка в даній ситуації виникає з імпортованого чи транспортованого через територію Польщі товару або національну приналежність експортера чи власника товару, тобто зерна.
Отже, за кримінальним законодавством набагато простіше довести об’єктивну обставину, тобто факт знищення майна, ніж мотивацію цієї дії. Ну і варто не забувати, що у всій цій ситуації ключовим для притягнення до кримінальної відповідальності є відкриття провадження правоохоронними органами. Одного лише заклику до дії, як це було у випадку з послом України в Республіці Польща, недостатньо, щоб змусити поліцію вжити певних заходів. Звісно, поліція має зробити це самостійно, бо такими є її повноваження. Однак, якщо вона не робить цього самостійно, важливо, щоб потерпіла сторона подала, бажано, клопотання про притягнення до відповідальності за дії, які, ми впевнені або припускаємо, мали місце. І тут це зробити нескладно, оскільки були повідомлення у ЗМІ, факт зафіксовано на фото і відео.
А тепер інший аспект. 20 лютого поряд зі знищенням майна, тобто, розсипаним зерном, було зафіксовано появу на одному із тракторів прапора радянського союзу і транспаранта із закликом до путіна «розібратися з Україною, Брюсселем і польським урядом». А це вже пропаганда тоталітаризму та розпалювання ворожнечі. На чому наголосили і в польській поліції, і міністр внутрішніх справ Польщі Марцін Кервінський.
— Реакція міністра є абсолютно правильною, а також я погоджуюся з правовою та кримінальною оцінкою цієї події, тобто визнанням того, що ми маємо справу із публічною пропагандою комуністичного чи іншого тоталітарного державного устрою, а, зокрема, й із розпалюванням ненависті на основі національних відмінностей. Елемент пропаганди тоталітарної системи у вигляді прапора Радянського Союзу тут, здається мені, має другорядне значення, але елемент розпалювання ненависті за національною ознакою є ключовим, особливо на тлі актуальної ситуації в обох наших країнах, — говорить Томаш Турек. — Цей інцидент із висипаним зерном, звісно, також можна пробувати оцінити як розпалювання ненависті відповідно до норм чинного законодавства. Проте я б не поспішав саме так оцінювати ситуацію, пов’язану з розсипанням зерна, тому що саме визнання, що мотивом для цього вчинку було розпалювання ворожнечі за національною ознакою, — не хотів би тут перебільшувати — може саме по собі бути розпалюванням, і це небезпечний шлях, на який обидва народи, можливо, починають скочуватися.
Це, на жаль, погана тенденція, і якщо ми визнаємо, що ця подія насправді є розпалюванням ненависті на основі національних відмінностей, тобто ми будемо в цьому впевнені, то це треба засудити і притягнути до відповідальності засобами, передбаченими кримінальним законодавством.
Проте, не забуваймо, що такі висновки є далекосяжними і самі по собі можуть вводити в оману не щодо винуватців цієї події, а стосовно аудиторії, яка спостерігає за цією ситуацією в ЗМІ. Саме по собі це може спричинити виникнення або поглиблення таких почуттів ненависті, якщо вони є, і з цієї причини я не хотів би говорити, що це єдиний можливий спосіб інтерпретації цих подій.
Нагадаю, що все відбувається у контексті аграрних протестів, головною мотивацією яких є захист інтересів фермерів Польщі та ЄС.
Однак міжнародний контекст цієї ситуації надає їй забарвлення, яке насправді може призвести до поглиблення розбіжностей між польським та українським народами. Але виникає питання, чи це мета дій тих осіб, чи радше використання ситуації для реалізації своїх дій та намірів.
Тому я б не перебільшував тут оцінку факту висипання зерна саме під таким кутом. Бо на це можна дивитися по-різному, і пам’ятаймо, що в нинішній нестабільній соціальній ситуації в обох наших країнах найбільш доцільно було б вдатися до таких дій, які б призвели до зниження напруги, а не її накручування.
Я — не політик, і не хочу політично оцінювати цю ситуацію, але я вважаю, що люди, які займаються юридичною стороною справи, також повинні це враховувати.
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк