Угода про вільну торгівлю між Європейським Союзом і Україною є кроком у правильному напрямку, але вона не вирішує проблем ринків Європейського Союзу. Так вважає заступник голови правління Польської асоціації роботодавців і виробників продуктів харчування Анджей Ґантнер.
З багатьма речами на європейському агроринку, як каже співрозмовник Польського радіо для України, Україні доведеться рахуватися вже після завершення дії угоди і в контексті перемовин щодо вступу до ЄС та самого вступу також.
За кілька днів до початку дії нової угоди, а саме 4 червня, польські фермери знову почали протести на кордоні. Анджей Ґантнер говорить, що протести не обґрунтовані політично, а значною мірою все ж стосуються нерозуміння і побоювань польських виробників сільгосппродукції.
— Частково так, бо важливо, якою буде стратегія Європарламенту щодо ринків третіх країн, зокрема України. І все ж на місцевому рівні я вважаю, протести є відображенням того, що фермери не до кінця впевнені, що нова угода достатньо захищає внутрішній ринок Європейського Союзу.
Фермери також знають, що запроваджені так звані гальмівні механізми, тобто можливість призупинення імпорту продукції з України до Євросоюзу в разі перевищення середніх обсягів імпорту, можуть виявитися неефективними. Тим більше, що гальма можуть застосовувати окремі країни, не чекаючи аналізу впливу на весь ринок Європейського Союзу. Всі ми чудово знаємо, що, наприклад, для Польщі ринок Європейського Союзу є найважливішим експортним ринком, коли йдеться про продукти харчування, сільськогосподарську сировину. І тому принаймні частина фермерів вважає, що цих гальм може виявитися недостатньо і Польща може просто втратити частину свого експорту до ЄС на користь України. Тут нема чого дивуватися, адже конкуренція на сільгоспсировині ґрунтується на ціні, а важко заперечити, що сировина з України дешевша.
Польські сільгоспвиробники і переробники сприймають це так, що вони перш, ніж увійти на ринок ЄС, мали пройти дуже довгий так званий період передактивації, як каже Анджей Ґантнер. Їм довелося вкласти багато коштів і впровадити багато організаційних змін. Адаптувати системи безпеки та системи якості до вимог ЄС. Лише тоді їм дозволили, і то поступово, увійти на ринок ЄС. Тому всі говорять, що ситуація, в якій зараз перебувають європейські виробники, не є нормальною ситуацією, бо ЄС ніколи за свою історію не відкривав ринок так сильно, як відкривав його для продукції з України. І про це треба говорити прямо.
— ЄС відкрив ринок через дуже серйозні проблеми, пов'язані з війною. І така ситуація не триватиме нескінченно. Всі це знають.
І коли Україна почне переговори про вступ до ЄС, вони також стосуватимуться того, які зміни мають відбутися в сільському господарстві та харчовій промисловості України. І Україні доведеться до цього пристосуватися. На спільному ринку важливо, щоб усі діяли за однаковими правилами. Є однакові вимоги щодо якості, безпеки, маркування продукції та багато, багато інших екологічних вимог. І це те, про що говорять фермери та польські переробники. Так, вони знають, що будуть конкурувати, а в деяких галузях співпрацювати (з Україною), але хочуть рівних умов.
Переговори про вступ і пристосування української економіки до умов внутрішнього ринку ЄС займуть не рік і не два. І я сподіваюся, що всі це теж усвідомлюють. І тут не буде жодних пільг чи поступок, бо їх бути не може.
Проте для Польщі, звісно, нинішня ситуація також є своєрідним сигналом попередження про те, що нам у Польщі є чим зайнятися, і що ми, очевидно, не можемо ставитися до України як до ворога в економічному плані. Скоріше, ми повинні розглядати це як виклик, який показує, де нам потрібно збільшити наше виробництво, де ми можемо зменшити витрати, як ми можемо краще до цього підготуватися, щоб утриматися на наших ринках, зокрема на ринку ЄС. З іншого боку, це може створити хороший потенціал для співпраці з Україною у деяких галузях.
Але також зрозуміло, що, наприклад, співпраця з Україною у сфері продажу зерна вимагає від нас бути дуже підготовленими до цього логістично — мати відповідний транспорт, склади та відповідні портові причали, які зможуть перевозити великі обсяги зерна морем. Я думаю, що, з одного боку, це потрібно сприймати як виклик. Час вступу України до Європейського Союзу — це час для адаптації української економіки до вимог Євросоюзу, і водночас період, який дається країнам Європейського Союзу для підготовки до вступу іншого, справді, дуже серйозного, дуже великого гравця на ринку сільськогосподарської сировини та продуктів харчування. Тож це урок для всіх. Я просто хочу звернути увагу наших українських друзів у галузі харчової економіки на те, що адаптація до вимог Європейського Союзу означатиме потребу в інвестиціях і значного зростання собівартості продукції.
Але, на мій погляд, неможливо уникнути тих галузей, де ми просто будемо жорсткими конкурентами і будемо боротися один з одним на ринку просто за споживача, за клієнта, за продажі.
Сьогодні в Україні триває російська війна, економіка зруйнована, а багато сільгоспплощ окуповано чи заміновано. Також на тлі інших європейських країн, де вже економіка працює відповідно до вимог ЄС, інвестиційно Україна програє. Тому про рівні умови говорити важко. Польща, як каже Анджей Ґантнер, також проходила шлях адаптаційного надолужування. Однак ситуація у неї була іншою.
— Польща у передвступний період отримала передвступні кошти у галузі сільського господарства та частково переробки, але це не були кошти, які покривали 100% необхідних змін. Було багато іншого — навчання, програми різних організацій, які готували виробників і переробників для виходу на спільний європейський ринок, були сертифікації — це кошти, які витратила Польща. Звичайно, кошти, які Польща отримала з ЄС, допомогли, але, з іншого боку, якщо ми подивимося на вплив капіталу, коли Польща приєдналася до Європейського Союзу, багато цього капіталу також надійшло з-за кордону. Були дуже великі інвестиції, особливо в переробку, і це були переважно кошти не з європейських фондів. Тому Україна повинна враховувати, що кошти на підготовку будуть, але вони не покриють абсолютно 100% потреб. Тобто модернізацію, забезпечення належного рівня безпеки та якості харчових продуктів. Крім того, в Європейському Союзі невдовзі набудуть чинності нові правила, що передуватиме вступові України. Та ж Зелена угода чи екологічні норми, які будуть досить дорогими правилами, коли мова йде про сільське господарство та переробку. Все це ми теж маємо враховувати.
Однак важко уявити, що країни, які пройшли весь цей процес, звісно, витратили на це багато грошей, енергії та праці, погодяться на те, аби товари з України не підлягали такому ж регулюванню, як усі інші товари в Європейському Союзі. І це треба враховувати.
Повертаючись до нової угоди про вільну торгівлю — чи не буде так, що запровадження гальмівних механізмів буде предметом спекуляцій, аби не пустити певні продукти з України, заявивши, що вони загрожують європейському ринку чи ринкам окремих країн.
— Подаючи звернення до Європейської комісії, кожна країна має його обґрунтувати. Хочу звернути увагу на те, що має бути якомога менше здогадів і якомога більше фактів. Тому тут потрібно подати баланс ситуації на ринку тієї чи іншої сировини або продукції, які підпадають під обмеження.
Але варто також зазначити, що польські фермери та польські експортери бояться того, що навіть, якщо буде запроваджено обмеження, наприклад, у Польщі, то не буде запроваджено таких обмежень іншими країнами і та продукція все одно потрапить на європейський ринок, і польська продукція буде витіснена з нього, скажімо, українською. Польща 70% своєї продукції експортує на ринок Євросоюзу, це наш найбільший експортний ринок. Вже зараз є такі приклади.
Тому не дивно, що можуть спалахнути протести, які будуть пов’язані не лише з тим, що ми маємо на ринку тут, у Польщі, як виглядає ринкова ситуація в Польщі. А вони будуть пов’язані з нашою ситуацією як польських виробників на експортних ринках Європейського Союзу.
Що цікаво, коли Польща вела переговори з ЄС, ситуація була протилежною. Польські аграрії і виробники, навпаки, побоювалися того, що саме європейські товари заполонять польський ринок і вони не зможуть з ними конкурувати.
Що ж до України, занепокоєння фермерів і переробників у всьому Європейському Союзі може бути значним, і ці переговори, вступ України до Європейського Союзу, звичайно, не будуть простими і не будуть легкими, як вважає Анджей Ґантнер.
— Виробничий потенціал Польщі у галузі сільськогосподарської сировини та переробки порівняно з українським набагато, набагато менший. Тому наш вступ до Євросоюзу не викликав таких великих побоювань, хоча коли ми входили до Євросоюзу, Євросоюз хотів обкласти податком запаси цукру, які були в Польщі, саме для того, щоб не дестабілізувати ситуацію на ринку цукру дешевшим цукром з Польщі. Тож такі механізми тут також функціонують і їх можуть використовувати. Тож це досить складний процес.
Проте я вважаю, що важко порівнювати вступ Польщі до Європейського Союзу з тим потенціалом, який ми маємо. І пам’ятайте, що 20 років тому харчова промисловість або сільське господарство в Польщі мало зовсім інший вигляд і не мало такої потужності, як зараз. Але його неможливо порівнювати з українським продовольчим господарством, навіть незважаючи на всі серйозні обмеження, які має Україна через війну.
Слухайте розмову у доданому звуковому файлі.
11:00 GANTNER_EFIR.mp3 Розмова із заступником голови правління Польської асоціації роботодавців і виробників продуктів харчування Анджеєм Ґантнером
Розмовляв Володимир Гарматюк