Ви вже досить давно працюєте на ринку, де діють також інші економічні гравці, зокрема, й торгово-промислові палати. Чим відрізняється Ваша, як змінювалася за час діяльності?
Нас відрізняє те, що ми двостороння палата, а це дуже багато значить. Я маю на увазі, що ми маємо свої структури по обидва боки кордону.
У нас є головні офіси у Варшаві та Києві, які працюють безперервно. У нас є мережа представництв як у Польщі, так і в Україні, і переважна більшість з них також працює, попри жахливу ситуацію, яка зараз склалася в Україні. У нас подвійна структура та ієрархія управління, тобто ми маємо двох очільників в обох країнах. Тому ми діємо ніби подвійно.
За ці 32 роки палата, звичайно, зазнала безліч трансформацій відповідно до трансформацій у польсько-українських стосунках. Зокрема й зумовлених різними подіями, що відбувалися в Україні — революції, зміни влади й концепцій. Водночас ми завжди керувалися ідеєю або місією поєднання польського та українського бізнесу — і це було незмінним. Згодом ми трохи вийшли на інші сфери діяльності, не лише суто бізнесові.
Що змінилося, чи змінилося на початку повномасштабного вторгнення й чи змінилося відтоді до сьогодні?
Багато що змінилося. Зараз нас набагато більше, ніж раніше. Маємо понад 500 учасників, які приєдналися до нас як із польського, так і з українського боку. Змінилося те, що з самого початку 2022 року ми разом з Польською торговою палатою (KIG) створили спецрахунок для допомоги Україні. За його допомогою здійснювалися різні види закупівель необхідного для України в різні моменти.
А трохи раніше активізувалися дві наші структури. Це насамперед Український бізнес-центр, що підтримує тих українських підприємців, які планують розпочати свій бізнес у Польщі або вже його ведуть, але стикаються з різними питаннями. У відповідь на ситуацію та потреби ринку ми створили підрозділ легалізації перебування та роботи. Є велика група громадян України, які не завжди знають, у які двері постукати і їх цікавить, наприклад, реєстрація бізнесу або пошук бізнес-партнерів чи якийсь аналіз ринку. А відділ легалізації надає допомогу в питаннях, як випливає з назви, легалізації перебування та роботи.
У Києві, відповідно, також є польський бізнес-центр як дзеркальний еквівалент того, що ми маємо у Варшаві. Туди звертаються громадяни Польщі, які ведуть свій бізнес в Україні чи зараз його створюють, бо життя триває і приносить нові виклики.
Тож добре, що економічне життя не завмирає, а розвивається в правильному напрямку, активізується, а ми служимо цій меті.
Ви сказали, що від початку повномасштабного вторгнення стрімко зросла кількість учасників, а чому саме?
Бо українське підприємництво в Польщі — це процес, який добре й ефективно розвивається.
Звичайно, у Варшаві є центр Дія.Бізнес для українських підприємців, а ми підтримуємо в міру своїх можливостей. Тому кількість зареєстрованих у Польщі (і не лише в Польщі, але ж ми говоримо про Польщу) фірм і компаній із українським капіталом або з українськими підприємцями, власниками зростає, я би навіть сказав, у геометричній прогресії.
Може, зараз трохи менше, але у 2022 році, коли громадянам України дозволили — ні, не так, — надано змогу вести ФОП на тих же умовах, що й усім іншим, то дуже багато людей бачили так свою професійну діяльність. Вони нас запитували, як реєструватися, де, на яких умовах. А ми тут для того, щоби допомогти.
Ми також відкрили центр підтримки бізнесу в Катовицях, бо ми обслуговуємо менших підприємців, які до нас звертаються, а цей підрозділ працює з компаніями, які часто повністю або частково переносили свою діяльність до Польщі, тож також працює для українських підприємців.
Чи можна сказати, що це малі, середні чи великі компанії, чи не можна так виокремити?
Малі й середні насамперед. Для великих, як я сказав, є спеціальний офіс у Катовицях. Крім малих і середніх, це також приватні особи, які скористалися цим дозволом на одноосібну торгову діяльність, тому часто це люди, які починають бізнес або мають лише бізнес-план, але хотіли би дізнатися нашу думку про цей план.
У вас досить широке міжнародне співробітництво. А з ким ви найтісніше й у яких галузях співпрацюєте?
Скажу, що ми є постійним і активним членом польсько-української комісії економічної співпраці, тобто беремо участь у її роботі. Це орган, який визначає напрямки економічного розвитку, обговорює та шукає рішення ситуацій, які цього вимагають, зокрема й на найвищих рівнях влади. Для нас це важливо, бо так маємо певний вплив на нинішню ситуацію, насамперед економічну, між Польщею та Україною.
Ми тісно співпрацюємо з Торгово-промисловою палатою України, як із центральним офісом у Києві, так і з окремими відділеннями, наприклад, із київським. Є й інші українські організації, з якими ми підтримуємо постійні контакти.
Ми також співпрацюємо з окремими двосторонніми палатами з різних країн. Маємо контакти від Японії до Португалії, так географічно кажучи (посміхається – ред.).
Чи є країни, з якими особливо важко і особливо легко працювати?
Ні, я би не сказав, що якось особливо важко. Є країни, з якими майже зовсім не працюється, бо вони мають іншу політику чи інтереси, чи український напрямок для них не пріоритетний. Тож просто, можна сказати, контакти обмежені. Традиційно партнерами, з якими ми зустрічаємося найчастіше, є французька, німецька, португальська, іспанська та італійська палати.
А з російською чи білоруською?
Ми не підтримуємо контактів ні з російською торгово-промисловою палатою, ні з будь-якими установами взагалі, ні з білоруськими.
Ви сказали, що палата може впливати на певні економічні процеси. Знаю, що палата дуже активно намагалася вирішити ситуацію з польськими фермерами. Чи принесло це результати, й чи можете розповісти про інші точки або питання, у яких палата впливала на ситуацію?
Так, ми є таким дорадчим органом у різних установах, які займаються формуванням стратегії польсько-української співпраці. Зараз у цій сфері багато чого відбувається, тому що новий уряд запустив нові процеси, які мають нарешті створити таку чітку та прозору міграційну стратегію. Ми теж до цього причетні.
Що ж до цього конфлікту, який був на кордоні, то палата з самого початку висловила свою позицію дуже детально й чітко: що це неприпустимо, що це шкодить доброму іміджу польського торговельного партнера України, що це приносить збитки не лише українцям, а й нашим підприємцям, які постраждали від того, що не могли виконувати договори й не могли нормально здійснювати перевезення. Ми неодноразово зверталися до влади з різних питань щодо перебування, правових питань у різних аспектах. Тож так — дуже детально, дуже чітко, ясно, багаторазово.
Проблеми, проти яких начебто протестували фермери начебто вже вирішені, але ось нещодавно вони знову блокували кордон... Як ви думаєте, що відбувається насправді? Бо я не вірю, що через цей кордон справді страждають фермери.
(Зітхає) Тут ідеться про професійний інтерес фермерів, тож назагал фермери побоюються (я не кажу зараз про те, що десь з’являються якісь блокування) ввезення агропродукції до Польщі та транзиту через Польщу. Це викликає багато емоцій. Це означає, що вони бояться конкуренції в багатьох товарних групах, яка обумовить їх існування та вплине на комфорт. Тож я думаю, що цей страх продовжує ними керувати, хоча основна хвиля, на щастя, пройшла, і зараз маємо зовсім іншу ситуацію, ніж це було деякий час тому. Думаю, цей страх буде повторюватися, доки не відбудеться прямий вступ України в ЄС і регламентування щодо певної кількості, яке ЄС застосовує до країн-учасниць.
На цей момент Україна веде війну і для неї продаж товарів, як зерна, так і інших, є джерелом доходу. Тож, виходячи з цієї ситуації, ЄС вирішив надати Україні досить широкий доступ до європейського ринку, звісно, з певними обмеженнями.
Згодом, я сподіваюся, ці емоції згаснуть.
Чи можна згадати кілька позитивних моментів польсько-української співпраці, а також негативних, чи, може, конфронтаційних
Великим успіхом і показником економічного потенціалу та можливостей, які є в економіках України та Польщі, це товарообмін на дуже гідному рівні.
Це означає, що війна не спричинила кардинальних змін, навпаки, за багатьма товарними групами обмін зріс. Це є дуже хорошим знаком на майбутнє. Звичайно, найсильнішою стороною української економіки, окрім, мабуть, IT-сектору чи інших високих технологій, залишається сільське господарство.
Це величезний потенціал, це величезна територія, це чорноземи, це великі підприємства, які виробляють величезні обсяги продукції. Польське сільське господарство також є нашою сильною стороною. Тому це питання сільського господарства — до визначення якоїсь чіткої політики ЄС після вступу України, а я сподіваюся, що це відбудеться якнайшвидше, буде лакмусовим папірцем нашої здатності знаходити компроміс, який влаштовує обидві сторони.
Співпраця буде в будь-якому випадку, але вона може бути швидшою та ефективнішою, а може бути повільнішою та проблемнішою. Транспорт — це також такий лакмусовий папірець, бо й тут значна конкуренція з боку українських підприємців для польських перевезень. Тож це ще одна тема, яка, сподіваймося, буде упорядкована без додаткових проблем.
Звукову версію розмови запрошую послухати у доданому аудіофайлі.
Сніжана Чернюк
