Сільськогосподарські протести та українська громада в Польщі. Факти, міфи, дезінформація.
Цю тему досліджував зокрема польський Інститут публічних справ. Координувала його Анна Долінська старша аналітичка/координаторка проєктів у Програмі європейської та міграційної політики Інституту.
Польські аграрії нещодавно призупинили черговий протест на кордоні Медика-Шегині до 10 грудня. Обіцяли продовжити, якщо до них не прислухаються. Цього разу, правда, як минулого, до України претензій прямо не висунули, але кордон таки погрожуть тримати закритим, якщо їх не почують. До аграріїв одразу поїхав міністр розвитку села і с/г Чеслав Сєкєрський. Власне, тоді й домовилися, що блокаду призупинять. З тим приїздом, кажуть експертки, не все так однозначно, бо у травні вибори президента, а селяни — дуже масовий електоральний ресурс, тож міністр тому так швидко і приїхав аж на кордон.
Отже, пригадаємо.
Протести і блокування основних пунктів пропуску на польсько-українському кордоні 6 листопада 2023 року розпочали представники транспортних фірм Польщі. Згодом до них приєдналися аграрії, і саме цей протест і блокада кордону тривав кілька місяців, впродовж яких було і висипане українське зерно, і провокативні фейкові відеоролики в соцмережах, і реальні антиукраїнські та антиєвропейські гасла на транспарантах, і напруження відносин між двома народами, хейт і мова ворожнечі в інтернеті і заклики до припинення підтримки та допомоги. Все те, чого так добивається путін і росія.
Хоча, спершу основною причиною протестів не була саме антиукраїнська позиція протестувальників, говорить Анна Долінська, координаторка проєктів у Інституті публічних справ. Вони там досліджували цю тему. Тобто не антиукраїнська ідеологічно. Була чиста прагматика, хоч Україна тут була часто артикульована.
«З аналізу доступних джерел, виходило, що основною причиною невдоволення польських фермерів і причиною протестів і блокування кордонів є фактично погіршення рентабельності сільськогосподарського виробництва та загальне невдоволення сільськогосподарською політикою Європейського Союзу, включаючи Зелену угоду.
Ключові вимоги протестувальників у 2023 та 2024 роках зосереджувалися на вимогах припинити імплементацію Зеленої угоди, а також запровадити повне ембарго на імпорт сільськогосподарської продукції з України. Під час цих демонстрацій лунали гасла проти ЄС, а також вульгарні, образливі, антиукраїнські та пропутінські гасла, згадувалися тоталітарні символи, що також викликало реакцію Міністерства закордонних справ і призвело до судових рішень».
Це про того тракториста, чиє фото на тракторі із закликом на транспаранті до путіна розібратися з Брюселем, польським урядом та Україною, облетіло медіа.
Але звідки взялися ці вимоги? Я не про розібратися, а про заборонити імпорт. І скасувати Зелену угоду.
Алєксандра Птак-Іґлєвська каже, тут є кілька аспектів.
«Йдеться про падіння рентабельності виробництва в Польщі. Є мозаїка факторів, які на це вплинули. До російського нападу на Україну Польща та Україна були такими мовчазними сусідами. Ми взагалі не брали зерно з України, тому що ми самі є великим виробником.
Україна везла Чорним морем, а зовсім не до нас. Тож не було ніяких загроз. А коли Путін вторгся в Україну, він заблокував їй це головне вікно у світ.
Зерно мало якось виїхати з України, бо були жнива, була загроза, що величезна кількість зерна просто пропаде. Важливо було, аби воно покинуло Україну. Не тільки для України, але й для інших ринків, які чекали на це зерно, зокрема, наприклад, Африки.
І тоді ЄС постав перед великою проблемою — як це зробити. І довший час не було з тим жодних проблем. Бо тоді були рекордні ціни на зерно.
Невизначеність була головною причиною того, що ціни піднімалися вгору. Ніхто не очікував, що буде війна, навіть у Європі. Ніхто не знав, що буде далі.
Ціни на зерно були справді рекордними. А потім у липні Україні вдалося домовитися з Росіє за допомогою ООН і Туреччини. Шлях морем було відновлено. Спекулятивний капітал у світі пішов деінде, ціни почали падати.
У Польщі тодішні міністри радили зерно не продавати, що, мовляв, ціна на зерно ще буде рости. Фермери прислухалися. Ціни на зерно впали. А коли було пройдено больовий поріг, фермери почали протестувати.
Тобто, підводячи риску: багато місяців імпорт, потік зерна з України та зростання його поставок з України нікого не хвилювали.
Поки ці ціни у світі були хороші, польські фермери могли продавати без втрат і бізнес тривав. І все було нормально. Це нікому не шкодило.
Коли ж зерно почало суттєво втрачати свою вартість, присутність українського зерна в Польщі почала непокоїти фермерів, і той факт, що більша частина зерна все ж йшла на експорт, нічого не змінював. Бо завжди були ті, хто казав, що не може продати зерно в місцеві магазини, бо там вже повно зерна з України».
Тут підходимо до першого міфу, що українське зерно звалило ціни на польське зерно. Хто не знайомий з економікою, так і вважатиме, ну бо Україна не в ЄС, умови виробництва інші, норм і правил ЄС не мусить дотримуватися, землі багато, площі космічні, тож можуть собі дозволити скидати зерно за нижчими цінами. А щоби далеко не везти і не втрачати на транспорті, який чим далі від поля чи Одеського порту, тим дорожчий, то й вирішили його спихати за паркан. Ну, тобто, за кордон.
«Проблема з’явилася на кордоні. У прикордонних регіонах. Важливу роль в ціні зерна відіграє вартість перевезення. Тому продавцям було дуже вигідно перевезти його до Польщі і продати якомога ближче до кордону. Тож у цих фермерів на кордоні насправді була проблема, але вони звинувачували Україну в зниженні цін, що неправда і не може бути правдою, тому що ціна на зерно в Польщі залежить від ціни на світових ринках та на великих європейських та американських біржах. Певний вплив на це Україна, очевидно, мала, але дуже мінімальний. Значно більший вплив мала росія. А початку війни Росія мала величезне виробництво зерна, крім того, вона мала зерно, яке з’явилося у неї іншим шляхом — тут мова про крадене зерно в Україні — і його вона продавала на світових ринках за демпінговими цінами.
Тому якщо багато зерна хорошої якості надходило на ринок за дуже низькими цінами, то, звісно, ціни впали ще більше. Крім того, Росія перетворила їжу на ще одну зброю. Росія грає на всіх фронтах, і для Росії ці настрої, і це важливо сказати, настрої, які зараз є між Україною та Польщею, це напруження працюють на користь Росії. Не на Польщу, не на Україну, а на Росію».
Аграрні протести і тема українського зерна буквально залила медіасферу. В Польщі про це писали газети, виходили шоу на телебаченні, ламалися списи в соцмереживних коментарях. Українські медіа також про це писали. Українці були обурені блокуванням кордону.
Українські експертка Юлія Єршова, медіафахівчиня із Києва говорить, що із колегами проаналізували публікації в головних українських ЗМІ в період з 1 травня 2023 року по 1 червня 2024 року.
Це період початку кризи, її загострення, яке відбулося на початку цього року, і фактичне заспокоєння кризи.
Не скажемо, що криза позаду, адже пам'ятаємо про призупинений черговий етап протестів і блокування. Не таких масштабів, але ще не вечір, тобто не 10 грудня.
Отже, ключові наративи, які з’явилися в українських ЗМІ.
«Коли на початку цього року були випадки, що аграрії висипали зерно на землю, українське суспільство сприйняло це дуже негативно і болісно. Але розглянемо основні теми. Одразу зазначу, що тональність досліджених мною ЗМІ була нейтральною, а це означає, що журналісти не дозволяли собі оціночних суджень, лише констатували факти. Хоча самі теми досить критичні, оскільки вони відображають відповідні події. Отже, теми.
Перша тема — протести польських фермерів на кордоні з Україною та причини і масштаби цих протестів. Близько 30% усіх публікацій на цю тему.
Друге — реакція урядів Польщі та України та політичний вплив на блокування кордону. Журналісти проаналізували, як протести польських фермерів впливають на політичні відносини між Україною та Польщею.
Тут багато українських журналістів звернули увагу на міжурядові суперечки. Говорилося про відсутність конструктивного діалогу, що може призвести до економічних і політичних втрат для обох країн. Економічні збитки, спричинені протестами фермерів, забороною Польщі на імпорт зерна та блокадою кордону, коштували Україні приблизно 2 мільярди доларів через простої, знищене зерно та вантажівки.
Проте для Польщі збитки також були відчутними через падіння товарообігу та проблеми у внутрішній логістиці, а польські компанії, зокрема, зазнали збитків через затримки, а їхні витрати на транспортування вантажів значно зросли.
Вплив протестів на відносини України з Європейським Союзом — тут йдеться про те, що протести польських фермерів суттєво впливають на відносини України з Європейським Союзом через очікування польських фермерів щодо захисту польського ринку від українського імпорту. Країни ЄС, зокрема Польща, намагаються тиснути на Єврокомісію, що ставить під загрозу вихід України на європейські ринки.
І ці протести можуть створити нові політичні бар’єри, зокрема в процесі інтеграції України до Європейського Союзу. Остання тема — альтернативні шляхи експорту, тому що Україна оцінює та шукає нові маршрути через Дунай і Чорне море, щоб обійти польські обмеження».
І окремий блок — роль росії в ескалації конфлікту та вплив російської пропаганди, оскільки проросійські гасла, помітні в сільськогосподарських протестах, говорить Юлія Єршова, викликають підозри щодо втручання Росії в дестабілізацію Європи.
«Велику увагу українські журналісти приділили використанню Росією цього конфлікту в стратегічних цілях у Європі. Вони писали, що під час протестів окремі проросійські представники зверталися до Путіна, що спричинило дипломатичний скандал.
У матеріалах йдеться про те, що проросійські гасла під час протестів могли бути частиною гібридної війни РФ у Європі.
Друга тема — висипання українського зерна на польському кордоні. Це дійсно була дуже болюча тема і наголошувалося на тому, що наші найближчі сусіди висипають на землю українське зерно, яке фермери сіють буквально ризикуючи життям під російським вогнем між мінами, які росіяни закладають на українських полях.
ЗМІ дуже тісно пов’язали інциденти із висипанням зерна із гібридною війною Росії як можливістю для Кремля розділити Україну та Польщу.
Тим більш, що журналісти виявили, що одночасно з цими протестами через польський кордон без проблем ввозили російське зерно, незважаючи на санкції та підтримку України з боку Польщі.
Ця ситуація викликала обурення в українському суспільстві та підозру щодо подвійних стандартів польських політиків. Писали про політичний популізм у Польщі, що є плив виборів. Головна ідея – що раніше польський уряд переконував аграріїв, що український імпорт здешевлює їх продукцію, але навіть під час блокади аграрії не помітили істотного падіння цін. Журналісти зазначають, що перед виборами конфлікт використовувався для отримання голосів від сільського електорату.
І політична криза між Україною та Польщею, блокування кордону та протести призвели до значної втрати довіри між сусідніми країнами, що також виражається у посиленні антиукраїнських настроїв у Польщі, на жаль».
Настрої невтішні. Причому, по обидва боки. Якщо на початку вторгнення росії в Україну і в польському суспільстві був високий рівень підтримки та бажання допомагати українцям в Україні і біженцям українським у Польщі, і вдячність українців полякам за допомогу та польськофільські настрої в Україні загалом були на високому рівні, то протести на кордоні, його блокування, а до того ж висипання українського зерна на дорогу чи проросійські заклики на транспарантах, інформація про неякісне зерно з України і тотальне заливання польського ринку українським збіжжям, зробили свою чорну справу таку вигідну росії і путіну.
«CBOS (Центр вивчення громадської думки), наприклад, досліджує, як змінюється ставлення польських жінок і чоловіків до приймання українців. У нас у Польщі зараз майже мільйон людей з України, які приїхали через війну. Це в основному жінки, діти, вони ж не фермери, так? Перед війною тут проживало близько півтора мільйона людей, тому це дуже велика група, але ці настрої також можуть мати зворотний ефект на ставлення поляків до них тут, у нашій країні.
І, наприклад, у першому опитуванні CBOS у березні 2022 року поляки були одностайні у підтримці України та прийомі біженців. За це висловилися 94%, проти — лише 3%. Цей високий рівень тривав близько року, але на хвилі аграрних протестів та зернової кризи ця підтримка почала знижуватися, і в останньому опитуванні, яке було проведено у вересні цього року, лише трохи більше половини поляків виступає за те, щоби приймати українських біженців у Польщі і це найнижчий результат з часів російського вторгнення в лютому 2022 року, і, на жаль, також зростає частка противників прийому біженців, яка зараз становить 40%, а в березні 2020 року була лише 3%.
Однак, коли йдеться про настрої в Польщі, весь цей конфлікт також виливається в те, як українці сприймають поляків».
Останнє відоме опитування на цю тему, яке проводила українська соціологічна група «Рейтинг». Дослідження проводилося в середині лютого цього року, тобто опитування не охопило подій на польсько-українському кордоні з висипанням українського зерна на землю.
«79% українців вважають Польщу дружньою країною. Ця цифра зменшилася через те, що минулого року так вважали 94% респондентів, і водночас зменшився відсоток тих, хто вважає Польщу однозначно дружньою, і зараз ця цифра впала з 79% до 33%».
Це фактично збігається з дослідженнями, які проводив у Польщі «Центр Мєрошевського».
«"Центр Мєрошевського" доручив Українському осередку вивчення громадської думки InfoSapiens дослідити ставлення українців до поляків, і хоча у 2022 році Україну захлиснула така хвиля величезної, емоційної любові до поляків, і це також відчувалося тут, у Польщі за підтримку України, то восени 2023 року було видно, що ці протести фермерів і водіїв вплинули на зниження симпатій до поляків з 83% до 67% у жовтні минулого року, тоді як у січні 2024 року лише 44% українців висловлювали симпатії до поляків, а відсоток респондентів, які мають погану думку про Польщу, зростає. Тому можна зробити висновок, що ця дезінформація навколо цих протестів працює, а в інтересах агресора є зменшення підтримки українського питання в країнах Європи. Також можна сказати, що це елемент цієї гібридної війни, на фронті якої ми починаємо зазнавати певних іміджевих і соціальних втрат».
Використовує росія самі протести і соціальне невдоволення, аби просувати і добиватися своїх цілей чи скеровує дії протестувальників — тут однозначно сказати не можна. Так, Наталія Ряба, журналістка та заступниця головного редактора інформаційного порталу Sestry EU була на кордоні під час першої хвилі протестів. Спілкувалася з водіями і з тими, хто був серед протестувальників. Каже, бачила серед них не тільки аграріїв.
«Коли ми приїхали на кордон Дорогуськ-Ягодин, там було небагато людей, може, з 50, говорить Наталія Ряба. — Вони були спокійні. Вони не були такими агресивними, як я це бачила в ЗМІ чи відео. Але ніхто не хотів говорити. Вони були не проти, щоби я їх знімала, але був лише один чоловік, який міг говорити з пресою. І він, звісно, знав, що має говорити. Я чула, як він комусь телефонував, аби запитати дозволу поговорити зі мною, і що він має сказати.
І він говорив те саме, що казали інші спікери з інших місць. І це були ті самі повідомлення. Там ще були справжні фермери, і я розмовляла з одним із них.
Цого звуть Марек Кліх і він виробляє олію. І він дійсно сказав, що немає нічого проти України чи її зерна. Він був проти Зеленої угоди.
Звичайно, він як бізнесмен розуміє, що є конкуренція, і він не хотів би, щоб українське зерно було в Польщі, щоб була ця конкуренція. Але так само він не хоче і зерна з Південної Америки, це не має значення. І це було, як я кажу, нормальне обличчя протестів, тому що це були абсолютно спокійні люди, які могли дуже спокійно сказати, що відбувається, і чому вони там. Але було інше, як цей чоловік, що він говорив тільки те, що мав казати, що Україна у всьому винна, що українське зерно в Польщі та інше.
Я також була у Варшаві на мітингу, в інших місцях. Я бачила, що, наприклад, на кордоні працює російська пропаганда. Голосом протестувальників переважно були представники "Конфедерації". Крім обурення зеленою угодою, вони говорили, що українське зерно витісняє польське зерно, що ціни на польське зерно падають, але це абсолютна неправда, бо з 23 квітня Польща ввела ембарго на імпорт української сільськогосподарської продукції, і тепер українського зерна в Польщі немає взагалі. Можливий тільки транзит через Польщу. Але найгірше те, що сказане на акціях протесту тими представниками від "Конфедерації" та інших представників, які погано відгукувалися про Україну, про відносини між Україною та Польщею, це показували у вечірніх новинах в росії. І вже в росії говорили, що Польща і Україна більше не дві братні країни, не дві сестри. Ось так це було, так працювала російська пропаганда, і це було на кожному переході, на кожному абсолютному переході на кордоні був цей голос».
Журналістка та економічна експертка Алєксандра Птак-Іґлєвска переконана, що росія тільки використовує ситуацію. Зрештою, немає доведених фактів, що та чи інша партія чи той чи інший політик взяли гроші від росії за свої написи на банерах чи заяви, зроблені на протестах.
«Багато експертів, яким я довіряю, сходяться на тому, що фінансування росією аграрних рухів по всій Європі виглядає логічним. Російські гроші повинні якось це підтримувати. І тут не йдеться про те, що якась партія виставила росії рахунок. А про те, що росіяни могли різними способами підтримувати настрої, підтримувати ідеї, які змушують людей брати участь у цих протестах. Крім того, коли йдеться про Зелену угоду, Росія має тут дуже важливий інтерес. І блокування українського кордону тут також виглядає з цього погляду логічним. А ми памятаємо, наші фермери протестували на кордоні проти Зеленої угоди. Один із кращих експертів сільського господарства і аграрної економіки сказав мені, що дуже велика частина доходів Росії, значна частина, надходить від продажу сировини до ЄС. якщо Зелена угода дійсно набуде чинності в Європі, це означатиме, що нам буде потрібно менше цієї сировини. Росія від цього багато втратить фінансово, тому їй вигідно підтримувати ці протести по всій Європі, а не лише в Польщі. І про це варто пам’ятати, коли ми знову почуємо такі агресивні гасла.
Але насправді і з польського, і з українського боку є дуже багато речей, які так чи інакше підривають чи послаблюють довіру між ними.
Наприклад, міністр України, якого заарештували за корупцію і дуже швидко випустили, під велику заставу. Напевно, це не була корупція, пов’язана з польськими справами, але вона була. Також була історія, коли чиновників з офісу, який видає сертифікати, необхідні для експорту, затримали за корупцію.
З одного боку, це чудово, що Україна бореться з корупцією, особливо під час війни, я думаю, що це ще складніше. З іншого боку, це свідчить про те, що можуть бути якісь конфлікти не лише з польського боку, які фактично підривають це. Нам би хотілося, щоб це було чорно-білим, тому що легше сказати, хто винен, а хто невинний.
Але тут нам, ймовірно, доведеться щоразу робити п’ять глибоких вдихів, перш ніж робити будь-які висновки».
Розібємо ще кілька міфів на тему аграрних протестів і меседжів довкола них. Як з польського, так і з українського боку. Ну бо у добрих сусідів немає так, що винен хтось один. Правда завжди посередині.
«Часто те, що на банерах, і те, що насправді спонукає людей на протести, чи хто їх організовує, – це різні речі. В лютому цей великий протест, який дійшов до Сейму, вони мали на своїх прапорах скасування Зеленої угоди та вимогу повністю припинити імпорт сільськогосподарської сировини з України.
Хто це організував? Мільйонер, який не зазнав жодних збитків через Україну, тим більше, що мав дві норкові ферми в Україні, але він сам про себе говорив, що нібито організовує цей протест для фермерів, які страждають від напливу зерна з України. Це просто неправда, факти цьому суперечать. З іншого боку, однак, ми маємо український уряд, який тиснув на польський уряд через напругу на кордоні. Вони також реагували на тиск не зі сторони середніх і дрібних фермерів, а олігархів, яким легше контактувати з українською владою. Тож це виглядало приблизно так, що на поверхні є фермери, яким важко доводиться працювати, щоби заробити на прожиття, і для яких частина тих прикладів, що ми подавали, може справді бути проблемою, але за цим — інтереси мільйонерів з обох сторін. Бо наш польський мільйонер боровся за те, щоб у Польщі можна було розводити хутрових звірів, а українські мільйонери боролися за те, щоб їм було легше ввозити товари до Польщі, не обов’язково зерно, а більше птицю, наприклад.
А на тлі цього всього — це факт — є страх перед Україною, економічний страх перед тим, що Україна, і це очевидно, має великий потенціал для сільськогосподарського виробництва. І поки бачення майбутнього України в ЄС було не дуже реальним ще три роки тому, все було добре. Зараз Україну запрошено, двері для неї широко відкриті і це очевидно, тому що з геополітичних міркувань Україна повинна бути в Євросоюзі, від цього виграємо всі ми, і Україна, і Євросоюз.
Але те, що добре для інших, погано для полсььких фермерів. Бо питання, чи вони зможуть далі виробляти зерно чи м’ясо, якщо Україна має шанс виробляти більше цього зерна та іншої сировини, дешевше і може фактично затопити ринок Європейського Союзу? А може, це шанс для польських фермерів рухатися вперед? Але як? Невідомо, бо стратегії немає і над цією сільськогосподарською стратегією ніхто не працює.
Насправді я маю сміливу тезу, яка є моєю особистою, що ми можемо отримати користь від цього страху, тому що якщо він змусить нас рвонути, наше сільське господарство 20-го століття може нарешті увійти в 21-е століття, тому що ми виробляємо сировину, яку, може, не варто виробляти, тому що Польща - не найкраща країна для виробництва, скажімо, зерна. Україна має в тисячу разів кращу землю, має чорнозем, має великі-великі господарства. Польське сільське господарство боїться того, що станеться, якщо Україна приєднається до Європейського Союзу, і це виливається в дещо абсурдні гасла, але за всім цим просто страх і гроші».
Ще один міф про якість. Під час протестів і блокади зявилася інформація про те, що українська продукція низької якості. Що зерно до Польщі надходить зіпсоване, технічне, поганої якості і навіть отруєне, бо Україна застосовує заборонені у Європі хімічні засоби догляду за рослинами. Про те, що Польща є лідером імпорту російських добрив серед країн ЄС у жовтні цього року Малгожата Тишка на порталі фермер.пл. Чи сертифіковані вони за нормами ЄС, якщо росія не в ЄС? Питання риторичне. Як і те, що не так із українською продукцією, виробленою за межами ЄС, а отже, ймовірно, також, не за європейськими стандартами. Але чи означає це, що вона неякісна чи отруєна? Але слово експертам.
«Вони (уряд) з вересня чи жовтня 2022 року знав, що велика кількість збіжжя збіжжя, і що можуть бути проблеми, і що вїжджає так зване технічне зерно, хоча ніде в документах цього немає. Згодом рапорт Найвищої палати Контролю показав, що цього технічного збіжжя до Польщі надійшло тільки 4,3 мільйона тонн. Це дуже мало по відношенню до всього експорту. Але це мало вибуховий ефект. Немає визначення, що це таке — технічне зерно. Це було в сірій правовій зоні. На мою думку, Польща пропустила той момент, аби розслідувати, хто це придумав, хто насправді це дозволив, хто на цьому заробив.
Хоча офіційно, принаймні фактично, цього зерна було дуже мало. Щодо якості зерна з України, дійсно, пропаганда говорила, що вона погана, але те, що мені казали експерти, коли вони навіть вибірково перевіряли ці зразки, вона найчастіше була дуже хорошою. Звичайно, були випадки на кордонах, коли якесь зерно поганої якості намагалося сюди потрапити, але інколи це було причиною того, що воно довго стояло на кордоні. Тож загалом Україна має хороші умови і вирощує хороше зерно, але питання в тому, як зробити, щоб ми всі так не сварилися через це. Останнє, що економічно втратила Польща, — це польські порти, тому що коли цей транзит був у розпалі, ми заробляли великі гроші на портовій перевалці. І зернові компанії, що торгують у Польщі. Зараз цього немає, навіть транзит не працює, українці на нас образилися і зерно відправляють через Одесу і Румунію. І тепер ми бачимо, який насправді ефект».
Чому польські експерти та політики в ЗМІ не говорять про ці проблеми з польським суспільством, особливо фермерами, щоб зламати цю неправду і показати ширшу ситуацію, а не звинувачувати у всіх проблемах польських фермерів в Україні?
«Це серйозна тема і чудове питання. Латвія була першою, здається, країною, яка представила звіт Раді Європейського Союзу, в якому показала кількість російського зерна, що надходить до Європейського Союзу.
Причому, надходить легально бо коли Євросоюз ввів санкції проти Росії, продовольство там свідомо не було вилучено. Я думаю, для того, щоб Росія не могла використовувати це в пропагандистських цілях, що, мовляв, ми забираємо їжу у найбідніших, що ми обмежили їм доступ до їжі.
Проте Росія, звичайно, почала цим зловживати. І цей приплив російського зерна був дуже сильним у країнах Балтії, і, на жаль, німці також значно збільшили імпорт зерна та продовольства взагалі з Росії. Європейський Союз це помітив, і, що стосується Єврокомісії, вони відреагували надзвичайно добре і швидко.
З липня діють мита, які фактично блокують рентабельність імпорту російського зерна, тому що вони становлять 75-95 євро за тонну, тобто російське зерно дорожче за європейське. Але парадокс полягає в тому, що Польща не пускає українське зерно на свій ринок і перешкоджає транзиту. Але російське зерно мало шанс сюди зайти, і це один із парадоксів цієї ситуації», — говорить Алєксандра Іглевська-Птак.
Слухайте звукову версію у доданому звуковому файлі:
32:29 [i]MAG_PROFIT_BLOKADA_KORDONU_FAKE_02_12_2024.mp3 Як Росія використовує аграрні протести у Польщі та Європі для просування своїх інтересів
Матеріал підготував Володимир Гарматюк