2 квітня 2025 року президент США Дональд Трамп оголосив про запровадження безпрецедентних митних тарифів, які в наступні дні були доповнені і розширені, тим самим розпочавши нову глобальну торговельну війну. Основний удар припав на Китай: китайські товари тепер обкладаються тарифом у 104%.
Європейський союз зіткнувся з 20% мита на сталь та алюміній і 25% на автівки і окремі запчастини.
Водночас тоталітарні диктатури Росія та Білорусь залишилися поза межами нового тарифного пакету, що викликало подив серед оглядачів і критиків, які вбачають у цьому політичну вмотивованість.
Китай відреагував на дії Трампа негайно: уряд КНР звинуватив США у порушенні правил Світової організації торгівлі і заявив про «відкриту економічну агресію», а також анонсував мита на американську продукцію, які будуть підвищені з 34% до 84%.
ЄС у середу, 9 квітня, анонсував ставки на рівні 25%, які стосуються товарів у розмірі 22 мільярдів євро. Тоді як нові тарифи Трампа стосуються товарів ЄС на суму близько 380 мільярдів євро.
Згодом американський президент 9 квітня заявив, що Вашингтон підвищує мита на китайські тарифи вже до 125%, а також оголосив, що впродовж 90 днів підвищені тарифи не будуть діяти. Брюссель у відповідь погодилися призупинити своє підвищення мит на американські товари.
Трамп назвав день оголошення безпрецедентного в історії митного пакету «Днем визволення», підкресливши: «Сьогодні ми проголошуємо нашу економічну незалежність».
Отже, чи те, що ми зараз спостерігаємо, — це фактичний кінець епохи вільної торгівлі і повернення до жорсткого протекціонізму, можливо, навіть зразка ХІХ століття?
Чи, можливо, це лише тимчасові коливання, й адміністрація Дональда Трампа все ж припинить цю торговельну війну?
Розібратися у цьому допомагає у програмі «Міжнародний (без)лад» кандидат економічних наук Адам Жабка з Академії WSB в Домброві-Ґурнічій:
«Мені не здається, що йдеться про повернення до протекціонізму чи про ізоляцію економік. Глобалізація зайшла настільки далеко, що економіки країн фактично взаємозалежні. Відверто кажучи, це наочно продемонстрував COVID: з'ясувалося, що без постачання комплектувальних із Китаю ми навіть у Європі не можемо виробляти певні речі. США перебувають у точно такій самій ситуації. Тож я би радше розглядав це як інструмент досягнення певних цілей, а не як спробу запровадити економічний протекціонізм і закритість».
Трамп і його команда заявляють, що метою їх дій є підняття економіки Сполучених Штатів на належний їй високий рівень. Вони хочуть зменшити розрив між імпортом та експортом, зробити так, щоб баланс був позитивним для американців. Нова американська адміністрація хоче оживити вітчизняне виробництво, тим самим обмеживши потік імпорту. Втім лунають думки і про те, що, розпочавши глобальну торговельну війну, Трамп може досягти цілком протилежного результату. Тобто, що оголошені 2 квітня мита можуть більше нашкодити, ніж допомогти Сполученим Штатам. Чи радикальне введення мит Трампом справді може зумовити такий ефект?
«У короткостроковій перспективі це справді завдасть шкоди США, позаяк зненацька виявиться, що певні речі стало важче виробляти, вони стали дорожчими, і може з’ясуватися, що виробництво деяких товарів у США, яке раніше базувалося на імпорті, буде значно ускладненим або принаймні дорожчим у довгостроковій перспективі.
Якщо політика справді спрямована на локалізацію виробництва у США, то, безсумнівно, в самих Сполучених Штатах розвиватиметься промисловість і там вироблятимуть те, що раніше імпортували. Якщо поглянути на ситуацію з точки зору американської економіки, то це не так уже й погано, адже всім відомо: для економіки краще, коли переважає експорт, а не імпорт».
При цьому експерт вважає, що американцям, але й не тільки їм, варто задуматися, бо тут є плюси, але й серйозні мінуси такої економічної моделі:
«Недолік у тому, що співвідношення між імпортом та експортом визначається так званою порівняльною перевагою. Ця перевага означає, що деякі речі в інших країнах виготовляють краще й дешевше. Тож навіщо нам штучно робити все самостійно, якщо інші зроблять це краще й дешевше?
І от у ситуації, коли США закривають свої кордони й насильно переносять виробництво всередину країни, вони можуть отримати товари виготовлені вже у себе гіршої або такої ж самої якості, але вже дорожчі».
Китай заявляє, що він не дасть зламати себе непомірними митами на рівні 125% з боку американського президента, якими він фактично повністю перекриває шлях китайським товарам і послугам на американський ринок. Чи китайці справді воюватимуть до кінця? Чи є шанс, що Китай, який експортує до США товари у величезних об’ємах зможе знайти альтернативні ринки збуту і перекрити різницю в експорті? І які наслідки для світу матиме протистояння наймогутніших економік світу?
«Як Ви правильно зазначили, це два гіганти, і здається, що в такій ситуації нас чекає справді жорстке протистояння. З одного боку, США — дуже привабливий ринок для китайців, бо американці масово купують товари, і при цьому є платоспроможними — це важливо. З іншого боку, якщо конфлікт дійде до повномасштабної економічної війни, то виникає питання: що буде з напівфабрикатами, які виробляють у Китаї? І тут, відверто кажучи, ситуація досить цікава. Адже ми знаємо, що дуже велика частина виробництва, зокрема американського, була перенесена до Китаю».
Експерт звертає увагу, що тепер виникає запитання: чи вся ця виробнича інфраструктура, що була розміщена в Китаї, буде терміново перенесена назад до США?
«Зробити це в короткий термін неможливо. Звичайно, американське виробництво присутнє не лише в Китаї, а й на Тайвані, в Малайзії, Індонезії, Таїланді та інших країнах Південно-Східної Азії. З цими країнами США не ведуть війни і навряд чи мають намір це робити. Але все ж найбільша частка виробництва припадає саме на Китай. Чи знайде Китай нові ринки збуту? Скоріш за все, так, адже світ великий. Є регіони, що розвиваються дуже динамічно. Але це буде непросто й точно не відбудеться швидко».
Адам Жабка підкреслює, що слід задатися принциповим питанням щодо природи митного протистояння: чи ми маємо ще справу з економічною війною, чи, може, це вже політична війна?
«Ми всі знаємо, що у відносинах між Китаєм і США справа не обмежується лише економікою. Зростає напруження в Тихоокеанському регіоні. Тому цілком можливо, що Америка та Китай поступово готуються до серйозного зіткнення, бо це напруження реально стрімко зростає. Тепер виникає запитання: як трактувати ці зміни? Чи варто дивитися на них виключно з економічної точки зору — захист свого ринку праці, ВВП, національного виробництва? Можливо, слід розглядати це в політичному контексті?».
Як не крути, але риторика і дії Трампа дуже нагадують політику американських президентів XIX століття. Тоді саме торговельні війни, протекціонізм і закриття ринків окремими країнами неодноразово призводили до звичайних, повномасштабних воєн.
Порівнюючи економічну ситуацію і відносини в XIX столітті і, скажімо, першу чверть XXI сторіччя, чи можна тут вбачати якісь небезпечні аналогії, коли економічні протиріччя, тарифні війни, вимушування Заходом відкриття для себе ринків в Азії нерідко виливалися у криваве протистояння. Чи можна проводити такі певні паралелі між сьогоденням і тією епохою, особливо в контексті вже сказаного про США та Піднебесну? Адам Жабка відповідає:
«У великому спрощенні — напевно, так, тому що війна, по суті, ніколи не починається без причини. Ми мали кілька воєн у Європі. Наприклад, у випадку І світової війни — вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда в Сараєві вважають безпосереднім приводом до її початку. Але всі прекрасно знають, що якби сталося тільки це, війна не почалася б. Це був лише привід, щоб справді почати війну. Отже, можна сказати, що війна вже фактично триває деякий час. Точніше, не сама війна, а підготовка до неї».
Економіст також прокоментував, якою була б найрозсудливіша реакція з боку ЄС на митні санкції Трампа — просто не реагувати й, як кажуть, стоїчно прийняти удар і не вступати в обмін ударами, чи все ж відповісти жорстко, як це роблять китайці?
«Мені не здається, що Європейський союз має достатньо аргументів, щоб діяти так жорстко, як китайці. Оскільки в контексті відносин між США та ЄС, Сполучені Штати все ж мають сильніші позиції. Звісно, без США ми, європейці зрештою, змогли б впоратися економічно. Однак не варто заперечувати, що з військової точки зору Європейський союз така собі сила.
Тому без цього союзу з американцями ми слабші, але й Сполучені Штати також без нас слабші. Тобто тут є очевидний взаємний інтерес».
Принагідно економіст дуже критично оцінює «Зелений курс» Євросоюзу, що нав’язує високі та вкрай дорогі екологічні стандарти, тоді як американці, китайці, індійці, вже не кажучи про росіян, їх цілковито ігнорують. Це стосується і таких базових для звичайних людей речей, як зони чистого транспорту, які в Польщі починають вводити під гаслом боротьби за екологію. В кінцевому підсумку від «Зеленого курсу» страждає пересічний європейський споживач:
«Європа пішла дуже далеко в напрямі проекологічної політики, що в довгостроковій перспективі, як ми бачимо, має суттєві наслідки з точки зору економіки, бо європейське виробництво стає справді дорогим, хоча технології, звісно, передові. І я зовсім не здивуюся, якщо виявиться, що через європейську екологічну політику, систему квот на викиди CO₂, ETS та інші інструменти Сполученим Штатам зрештою взагалі не знадобляться жодні мита — бо європейські товари й так стануть настільки дорогими, що їх ніхто не захоче купувати».
Чи наростаюча митно-торговельна війна між США і рештою світу загрожує глобальною економічною кризою, яка за розмахом може досягти чи навіть перевищити ту, яка вибухнула в 2008 році? Чим ця війна загрожує Європі?
«Думаю, що ні. І скажу чесно, що, якби я мав робити ставку, я б сказав, що ці мита навряд чи протримаються довго. Тобто це частина політичної гри, гри, яка, має на меті змінити певні відносини. І якщо Дональд Трамп досягне того, чого хоче — що б це не було — він ці свої санкції скасує. Хоча, звісно, я можу помилятися».
Пповна версія програми — у прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник