6 червня завершується чинність тимчасової угоди про безмитну торгівлю між Україною та Європейським Союзом, яка дозволяла українським аграріям експортувати продукцію на європейський ринок без мита та квот. Однією з країн, що виступила за перегляд умов угоди, стала Польща.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що Варшава надалі підтримуватиме Україну у боротьбі з російською агресією, однак не ціною збитків для польських виробників і споживачів. Позиція Польщі стала важливим фактором у рішенні Єврокомісії не продовжувати угоду в нинішньому форматі. У Брюсселі заявляють, що йдеться не про повне припинення, а про перегляд і перезапуск режиму торгівлі на основі Угоди про асоціацію.
Зовнішньоторговельна політика Польщі нині активно інтегрується в ширшу стратегію «реполонізації» економіки. Дональд Туск відкрито заявив про необхідність більшого захисту національного бізнесу, зокрема у сфері державних закупівель. Польські компанії, на його думку, часто програють конкуренцію навіть на власному ринку, тоді як фірми з-за меж ЄС легше отримують контракти в Польщі, ніж навпаки.
Це стратегічне бачення зачіпає і харчову промисловість, і питання продовольчої безпеки країни.
У Польщі не всі поділяють критичний настрій щодо імпорту української агропродукції. Голова правління компанії Makarony Polskie SA Зенон Даниловський, закликає до раціонального підходу. За його словами, Україна є незамінним постачальником твердих сортів пшениці, яких Польща не вирощує з кліматичних причин:
«Макарони, які ви купуєте в магазинах, виготовляються з семоліни. Ми імпортуємо тверді сорти пшениці з України, і ця співпраця має продовжуватись», – підкреслює Даниловський.
Через політичний тиск під час антиукраїнських протестів його компанія була змушена відмовитися від контрактів з українськими постачальниками, щоб уникнути потрапляння до чорного списку. Але підприємець переконаний: Україна не є загрозою, а ресурсом для посилення конкурентоспроможності Польщі на глобальному рівні.
Одним із частих закидів є те, що українська продукція нібито не відповідає європейським стандартам. Проте Даниловський вважає це перебільшенням або політичними маніпуляціями.
«Україна не є на 100% нашим конкурентом. У багатьох категоріях вона – наш партнер», – зазначає виробник.
Парадокс у тому, що аргументи, які сьогодні звучать у Польщі щодо конкуренції з Україною, лунали колись у Франції та Німеччині щодо самої Польщі. Тоді польські фермери також побоювалися інтеграції до ЄС, однак за роки членства Польща отримала суттєву модернізацію та фінансування.
Даниловський наголошує, що Польща має зосередитися не на блокуванні українського аграрного експорту, а на реформуванні власного фермерського устрою – зокрема планування землекористування. Роздроблені господарства з маленькими полями, що історично склалося, не витримують конкуренції з великими українськими агропідприємствами.
«Сьогодні потрібно не тільки вести переговори з Україною, а й готувати свою економіку до неминучої її інтеграції в ЄС. Ми не можемо інвестувати в Україну, а потім сказати, що вона не повинна бути частиною Європи», – зазначає він.
Експерт наголошує, що Україна має модель сільського господарства, схожу на США, Канаду чи Австралію — великі обсяги і масове виробництво. Це може стати важливою опорою для Європи у глобальній конкуренції. Потенційний агроальянс між ЄС і Україною здатен зробити регіон світовим центром продовольства.
Крім того, Даниловський закликає Польщу до розвитку економічної дипломатії та створення продовольчих резервів, враховуючи загрози війни, кліматичних змін і нестабільності.
На тлі припинення дії безмитної угоди між Україною та ЄС питання співпраці у сфері сільського господарства набуває нового звучання. Для Польщі це – не лише виклик, а й шанс переглянути свої економічні підходи, щоб не втратити партнера, який може зміцнити її позиції у Європі та світі.
Послухати матеріал можна у доданому звуковому файлі:
12:11 USPR_GOSPODARCZY_2025_06_04.mp3 ЕКОНОМІКА. Харчова безпека Європи: з Україною чи без неї?
Володимир Гарматюк