Україна стрімко змінює підходи до розвитку аграрного сектору, об’єднавши міністерства сільського господарства, економіки та клімату. Колишній заступник міністра сільського господарства Польщі та депутат від «Громадянської коаліції» Міхал Колодзєйчак вважає, що ці кроки перетворюють Україну на потенційно потужного конкурента не лише для польських фермерів, а й для всього Європейського Союзу.
«В Україні останніми тижнями об'єднали три міністерства: Міністерство сільського господарства, економіки та клімату. Понад шість місяців міністри чітко говорять: ми дбаємо про розвиток сільського господарства, але лише для створення брендів та марок. Українці кажуть: «Ми не хочемо продавати сировину; ми хочемо продавати продукцію по всьому світу», — зазначив Колодзєйчак.
За його словами, Україна вже зробила перші кроки в цьому напрямку, запровадивши 10% мито на експорт насіння ріпаку та сої, які вкрай потрібні Європі. «Вони хочуть продавати олію, корми та шрот, а не лише сировину. І вони продовжуватимуть у цьому напрямку. Українці дуже спраглі економічного успіху», — додав він.
Паралелі з нинішньою ситуацією проводить колишній міністр сільського господарства Польщі Артур Балаш. Він нагадує, що перед вступом Польщі до Європейського Союзу у 2004 році європейські фермери також побоювалися конкуренції: «ЄС, дещо подібно до сьогоднішньої ситуації, також був стурбований потенціалом польського сільського господарства. Лунали голоси, що польським фермерам не належать субсидії через нижчі виробничі витрати», — сказав Балаш. За його словами, Польща тоді наполягала на повних правах у аграрній політиці ЄС, оскільки прагнула швидкого економічного зростання.
Сьогодні польський експорт до Європейського Союзу зріс із 4 до 57 мільярдів євро, і ці показники, як зазначає колишній депутат Сейму Ярослав Жепа, майже дорівнюють рівню українського експорту. «Це створює величезну загрозу. Наше сільське господарство не відреагувало на два фундаментальні виклики — концентрацію та переробку. Якби ми це зробили, могли б співпрацювати з Україною, а не боятися її», — заявив Жепа.
Артур Балаш попереджає, що аграрний потенціал України може зрівнятися із сукупним потенціалом кількох найбільших країн ЄС: «Без контролю та ретельної підготовки цей процес не можна запускати, бо він дестабілізує спільну сільськогосподарську політику. Україна може легко експортувати 50–70 мільйонів тонн зерна, тоді як Польща — близько шести. Це стосується не лише зерна, а й цукру, птиці, інших основних продуктів», — сказав він. На думку Балаша, у майбутньому Європі доведеться запроваджувати квоти на українську продукцію, що, у свою чергу, може призвести до квотування і власного європейського виробництва.
Водночас Ярослав Жепа вважає, що замість конфронтації варто шукати спільні інтереси. «Ми повинні шукати нові ринки. Польща щорічно імпортує близько 2,7 мільйона тонн соєвого шроту, здебільшого генетично модифікованого. Чому б нам не використовувати український немодифікований шрот? Там кращі кліматичні умови, і це могло б бути вигідно обом країнам», — наголосив він.
Голова Польсько-української господарчої палати Яцек Пєхота називає український фактор неминучим викликом для європейського ринку.
«Ми хочемо бути конкурентоспроможними у нашому сільському господарстві, але з нинішньою структурою, де середній розмір ферми — 11,6 гектара, ми не будемо конкурентоспроможними. Ми можемо протестувати і вимагати субсидій, але в кінці цього процесу немає світла. Найгірший сценарій українського сільського господарства в ЄС був би кращим для нас, ніж сценарій його перебування поза ЄС. Бо Україна зі своїми ресурсами перевантажить світ навколо Європи, а Європа залишиться з надлишком продукції», — сказав Пєхота.
Повну версію слухайте удоданому звуковому файлі:
11:14 GOSPODARKA_2025_10_15_Ukraina zagrożeniem dla UE rolników.mp3 Чи справді Україна становить загрозу європейським аграріям?
Володимир Гарматюк