Енергетична безпека вже давно перестала бути виключно економічним питанням. Сьогодні це — один із ключових елементів національної та регіональної безпеки. У Балтійському регіоні, який історично був важливою транспортною артерією та енергетичним коридором, тема енергетичної стабільності отримала новий вимір: під загрозою опинилися не лише поставки газу чи нафти, а й сама інфраструктура, яка забезпечує життєдіяльність держав. Саме про це йшлося у Варшаві під час форуму з енергетичної безпеки, організованого Варшавським енергетичним клубом, де експерти та урядовці з країн Балтії й НАТО обговорювали реальні загрози, механізми захисту та співпрацю між державами.
У регіоні зростає кількість гібридних активностей, які мають одну спільну мету — тестування готовності країн до кризи та пошук слабких місць у критичній інфраструктурі. Це не лише кіберзагрози, але й реальні інциденти, що потребують оперативної реакції. Як зазначив литовський урядовець, «ми переходимо до фази нульових кінетичних операцій, або довоєнної фази, коли росіяни фактично поєднують різні інструменти для досягнення своїх цілей». Він додав, що це включає перевірку готовності оборони, тестування повітряного простору, кіберсферу та атаки на критичну інфраструктуру: «перевірка підводних кабелів та з’єднань у Балтійському морі має на меті побачити, як ми реагуємо та як швидко можемо їх відновити».
Балтійське море дедалі більше стає простором, де концентруються ризики для енергетики та безпеки. Тут прокладено підводні кабелі, трубопроводи, розміщено морські термінали та інші критично важливі об’єкти. Польський урядовець наголосив, що «Балтійське море — це ключове місце інтересів Росії, і єдине, чого ми можемо очікувати, — це подальша ескалація». Для Польщі це також означає зміну стратегічної важливості енергетичного напрямку: «що ми спостерігаємо в останні роки, це зміщення важливості в енергетичній сфері з півдня на північ», адже на півночі країни зосереджені ключові енергетичні об’єкти: термінал, майбутній плавучий регазифікаційний термінал у Гданській затоці та морська вітроенергетика.
Розмова про енергетичну безпеку неможлива без розуміння того, що загрози вже стали реальністю. Підводні кабелі, які забезпечують зв’язок і енергопостачання, стають мішенями для саботажу. Вітрові парки та морські платформи — об’єктами провокацій. А кіберсфера та логістичні ланцюги — постійними полями битви, де ворог намагається зламати систему без великих прямолінійних дій. У цьому контексті ключовим стає питання не лише «як ми захищаємо інфраструктуру», а й «як швидко можемо відновити її роботу» та «як мінімізувати вплив на суспільство». Як показує досвід України, атаки на енергетичний сектор мають найбільший ефект, бо впливають не лише на економіку чи армію, а передусім на повсякденне життя людей. «Ми можемо багато чого навчитися з цього українського досвіду», — підкреслив литовський урядовець.
У новій реальності країни регіону розглядають енергетику як складову оборонної готовності. Підготовка держави до криз — це не лише про модернізацію армії, а й про забезпечення безперервного функціонування життєво важливих систем: енергетики, транспорту, зв’язку, водопостачання, логістики. «Енергетична безпека — це частина оборонної готовності держави», — зазначив литовський представник. Він додав, що у країнах регіону вже формується підхід, коли військові, цивільні структури та бізнес інтегруються у спільні системи захисту та реагування.
Важливою частиною захисту енергетичного сектору є також національні правові механізми. «Не менш важливим є і національний правовий вимір: як ми захищаємо енергетичний сектор від загроз, які надходять з Росії та Китаю, і як ми визначаємо, хто може бути присутнім у цій сфері», — підкреслив литовський урядовець. Він також додав, що в країнах регіону вже впроваджуються закони, які дозволяють оцінювати компанії критичного сектору через призму безпеки: «ми маємо багато законів, які дозволяють оцінювати компанії критичного сектора через призму безпеки». Польський урядовець підтвердив, що базовий захист критичної інфраструктури згідно з польським законодавством лежить на операторі, але цього недостатньо. Саме тому було прийнято закон «Safe Baltic Act», який «покращив можливості збройних сил, прикордонної охорони та поліції захищати критичну інфраструктуру також за межами територіальних вод».
Учасники форуму погоджуються, що лише комплексний підхід — від модернізації збройних сил до розвитку юридичної бази та співпраці між державами — здатен забезпечити ефективний захист. «Потрібно інтегрувати військові, цивільні, технологічні та регуляторні заходи», — зазначив польський урядовець, додаючи, що співпраця з операторами критичної інфраструктури є ключовою. Він також підкреслив, що для цього необхідно розвивати флот і підводні спроможності, зокрема через програми Miecznik і закупівлю сучасних підводних човнів зі Швецією, що також покращить можливості моніторингу та реагування.
Повна версія у доданому звуковому файлі:
20:03 TRANS_2026_01_25_BALTIC SEA SECURITY.mp3 ЕНЕРГЕТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ. Енергетична безпека Балтійського регіону: критична інфраструктура як новий фронт
Володимир Гарматюк