Обмеження експорту металобрухту з України стало новою точкою напруги у відносинах з Польщею. Польські медіа, зокрема Business Insider Polska, повідомляють, що уряд у Варшаві звернувся до Європейської комісії з вимогою терміново втрутитися у відповідь на дії Києва. Водночас залишається незрозумілим, яким саме має бути це втручання — чи йдеться про політичний тиск на Україну, чи про пошук компенсаторних рішень для польського бізнесу.
Польське видання Business Insider Polska повідомляє, що уряд Польщі вимагає термінового втручання Європейської комісії у відповідь на рішення Києва обмежити експорт металобрухту. Водночас у публічному просторі так і не пролунало чіткої відповіді, яким саме має бути це втручання: прямий тиск на Україну чи пошук механізмів підтримки польських підприємств.
На думку економічного експерта Олександра Крамаренка, сама гострота реакції польської металургії пояснюється не відсутністю альтернатив на світовому ринку, а суто прагматичними чинниками. Український брухт був зручним передусім через логістику: короткі відстані, перевезення залізницею і відносно низьку вартість доставки. Альтернативні ж поставки з-за меж ЄС означають морські перевезення, порти і подальший транзит у глиб країни, де розташовані польські металургійні комбінати.
Формально це виглядає як звичайна ринкова ситуація. Але, наголошує Крамаренко, ринок перестає бути абстрактним, коли країна живе в умовах повномасштабної війни. Українська металургія сьогодні працює під тиском постійних ударів по енергетичній інфраструктурі, дефіциту газу та коксівного вугілля. У таких умовах використання металобрухту стає ключовим способом зменшити енергоспоживання й утриматися в межах екологічних вимог ЄС.
Ситуація загострилася на тлі стрімкого зростання експорту брухту в попередні роки. За наявними даними, у 2025 році експорт чорного металобрухту з України зріс майже в півтора раза порівняно з 2024-м, після зростання і роком раніше. Водночас внутрішні потреби галузі лише зростали. Саме це й підштовхнуло уряд до рішення фактично закрити експорт у 2026 році.
Крамаренко підкреслює: для української металургії це не питання прибутків, а питання існування. Після знищення двох найбільших комбінатів у Маріуполі виробництво зосереджене переважно в Дніпрі, частково в Запоріжжі та Кривому Розі. Усі ці підприємства працюють у вкрай складних умовах, часто на межі зупинки.
У цьому контексті експерт звертає увагу й на стратегічний вимір проблеми. На його думку, стійкість України — це прямий національний інтерес Польщі та всього Євросоюзу. Поки Україна тримається, російські війська не стоять на кордонах країн ЄС. Спроби ж отримати короткострокову вигоду ціною ослаблення української економіки він порівнює зі спробою «підсмажити яєчню, спаливши хату».
Окремо Крамаренко заперечує аргументи про нібито загрозу конкуренції з боку України на світових ринках сталі. За його словами, ЄС і Україна працюють у різних сегментах: європейські виробники експортують високотехнологічну продукцію з великою доданою вартістю, тоді як український експорт здебільшого обмежується менш технологічним прокатом для будівництва. До того ж після 2022 року присутність України на світовому ринку скоротилася в рази.
На цьому тлі очікування, що Європейська комісія зможе змусити Україну відмовитися від захисту власного ринку, виглядають сумнівними. Крамаренко вважає, що в умовах постійних ударів по енергосистемі та газовій інфраструктурі Україна має повне право пріоритезувати внутрішні потреби — навіть якщо це створює незручності для партнерів.
Суперечка навколо металобрухту, таким чином, стає тестом не лише для торговельної політики ЄС, а й для розуміння війни як економічної реальності. І від того, як саме цей тест буде пройдений, залежить значно більше, ніж ціни на сировину чи баланси окремих галузей.
Повна версія - у доданому звуковому файлі:
23:42 U 0202 MAG PROFIT OK_.mp3 Металобрухт, ринок і війна. Чому суперечка з Польщею виходить за межі економіки
Володимир Гарматюк