Приєднання України до Європейського Союзу може стати однією з найважливіших подій, що визначатимуть майбутнє польської економіки в найближчі роки. Його наслідки будуть особливо відчутними в аграрному секторі та харчовій переробці — сферах, де інтереси Польщі та України частково збігаються, але нерідко й вступають у напруження. Саме ці питання обговорювали під час дебатів «Один ринок, різні інтереси? Інтеграція України з ЄС та польське сільське господарство і переробка», організованих Варшавським інститутом підприємництва та Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД, Україна) в межах проєкту «Спільне майбутнє. Польща та Україна на єдиному європейському ринку».
Ключове питання дискусії звучало просто: Україна і Польща в агросекторі — це більше партнери чи конкуренти? Як зазначив представник польської харчової індустрії Анджей Гантнер, відповідь не є однозначною. «Це складне питання — але водночас і доволі просте. Насправді ми маємо справу і зі співпрацею, і з конкуренцією одночасно. Україна є важливим ринком для польського експорту, зокрема харчової продукції. Але торгівля працює в обидві сторони, тому українські виробники є для нас конкурентами — як на польському ринку, так і на ринку ЄС», — пояснив він. За його словами, конкуренція вже відчутна, особливо у сегменті сировинної аграрної продукції, де польські виробники втрачають частину позицій. Водночас він підкреслив, що сама по собі конкуренція є природною, але вона повинна відбуватися на рівних умовах: «Якщо ми конкуруємо на одному ринку — на ринку Європейського Союзу — тоді всі повинні грати за однаковими правилами».
Гантнер також наголосив, що ситуацію не варто розглядати лише через призму України. За його словами, тиск на ринок формується ширше — через сукупний ефект різних торговельних угод і глобальної конкуренції. Навіть невеликі обсяги імпорту з окремих напрямків у сумі створюють значний вплив на ринок ЄС. У результаті ринок стає дедалі більш насиченим і жорстким. Польські виробники вже відчувають це не лише на зовнішніх, а й на внутрішньому ринку, де посилюється конкуренція з боку інших країн ЄС. У таких умовах природно зростає напруга, а фермери і переробники дедалі гостріше реагують на подальше відкриття ринку, оскільки йдеться про реальні економічні втрати.
З українського боку ситуація виглядає більш складною, ніж це часто подається в публічній дискусії. Представниця Українського клубу аграрного бізнесу Олександра Авраменко звернула увагу на те, що умови торгівлі між Україною та ЄС залишаються асиметричними. «Українські виробники стикаються з квотами та обмеженнями на ринку ЄС, тоді як доступ польських товарів до українського ринку значно більш відкритий», — зазначила вона. За її словами, після перегляду торговельних умов частина пільг для України була обмежена, що ще більше ускладнило доступ до європейського ринку. Водночас вона наголосила, що Україна є лише частиною глобальної конкуренції, а не її основною причиною.
Окремо Авраменко підкреслила, що український аграрний сектор працює в умовах війни, що суттєво впливає на його можливості. Попри це, Україна продовжує адаптуватися до стандартів ЄС і поступово гармонізує законодавство. Водночас логістичні проблеми, обмежений доступ до портів і додаткові витрати на енергію знижують конкурентоспроможність українських виробників порівняно з довоєнним періодом.
Про потенціал співпраці говорила і координатор Євроінтеграційного комітету Спілки молочних підприємств України Єлизавета Святківська. Вона звернула увагу, що в окремих секторах, зокрема молочному, конкуренція між Україною та Польщею не є прямою. Польська промисловість переробляє значно більші обсяги молока і активно експортує продукцію до України, тоді як український ринок підтримує попит і впливає на стабільність цін. Святківська також закликала до активнішої інвестиційної співпраці, зокрема до вкладень польських компаній в українську переробку, що могло б зменшити регуляторні відмінності та створити більш рівні умови для бізнесу.
Загалом учасники дискусії погодилися, що інтеграція України до ЄС — це не лише питання конкуренції, а й можливість для глибшої економічної взаємодії. Вона може стати як джерелом напруги, так і поштовхом до розвитку — залежно від того, чи вдасться сторонам знайти баланс інтересів. Ключовим завданням залишається перехід від конфронтації до співпраці, зокрема через інвестиції, розвиток переробки та інтеграцію в спільні європейські ланцюги доданої вартості.
10:04 U_ 0422 MAG GOSP_30737350_2026-04-22T20-55-37.881.mp3 ЕКОНОМІКА. Інтеграція України до ЄС: конкуренція чи співпраця в агросекторі?
Володимир Гарматюк