Після початку повномасштабного вторгнення Росії Європейський Союз відкрив свій ринок для української продукції в межах автономних торговельних преференцій, запроваджених як тимчасовий інструмент підтримки економіки України. Це дозволило суттєво спростити доступ українських товарів до європейського ринку, насамперед аграрної продукції, яка стала одним із ключових елементів експорту в умовах блокади традиційних логістичних маршрутів.
Водночас уже протягом першого року дії цих механізмів у низці країн ЄС, зокрема в Польщі, Словаччині та Угорщині, почали посилюватися дискусії щодо впливу українського експорту на внутрішні аграрні ринки. Представники фермерських організацій і частина політиків заявляли про зростання конкуренції та тиск на ціни, що згодом призвело до перегляду умов торгівлі.
В результаті, з 2025 року було запроваджено оновлений режим торгівлі між Україною та ЄС, який передбачає повернення частини квот і мит для окремих груп українських товарів. Це означає перехід від надзвичайного режиму підтримки до більш регульованої моделі доступу до ринку, яка наближається до стандартних правил ЄС.
На цьому тлі експерти звертають увагу на асиметрію в умовах торгівлі між Україною та країнами ЄС. Як зазначають учасники аграрних дебатів, доступ польських товарів до українського ринку залишається значно простішим: для більшості продукції діють низькі мита або повна лібералізація, тоді як українські виробники стикаються з ширшим переліком квот і регуляторних обмежень на ринку ЄС.
За словами Олександри Авраменко, голови Комісії з питань європейської інтеграції Українського клубу аграрного бізнесу, така ситуація не є дзеркальною: українські експортери працюють у більш зарегульованому середовищі, тоді як європейські виробники мають простіші умови доступу до українського ринку. Вона також зазначає, що частина української агропродукції вже інтегрована у переробні ланцюги ЄС і використовується для подальшого експорту з доданою вартістю.
Єлизавета Святківська, координаторка Європейського комітету СМПУ, підкреслює, що українсько-польські відносини в агросекторі варто розглядати не лише через призму конкуренції, а й взаємодоповнення. За її словами, навіть у чутливих сегментах, як-от молочна галузь, країни вже сьогодні функціонують у взаємопов’язаній системі: польська переробка забезпечує значний експорт, тоді як український ринок виступає важливим споживачем цієї продукції.
Вона також звертає увагу на те, що українська агропродукція може відігравати роль у забезпеченні продовольчої стабільності Європи в довгостроковій перспективі, з огляду на глобальні виклики продовольчої безпеки.
Окремим елементом дискусії є структура аграрного сектору. Учасники обговорення зазначають, що і в Україні, і в Польщі значну частку становлять малі та середні виробники, які формують основу сільськогосподарського виробництва. Водночас великі аграрні компанії в Україні часто працюють як орендні структури з експортною орієнтацією, тоді як у ЄС більшу роль відіграють кооперативні моделі та система державної підтримки.
За словами експертів, різниця полягає не стільки в масштабі виробництва, скільки в умовах доступу до фінансування та субсидій. Країни ЄС протягом тривалого часу отримували значну підтримку в межах Спільної аграрної політики, тоді як український агросектор функціонує без системи прямих дотацій і в умовах воєнних обмежень, включно з логістичними втратами та енергетичними ризиками.
Павел Мартішев, експерт з питань торгівлі та агропродовольчих ринків, зазначає, що в межах майбутньої політики ЄС після 2027 року очікується подальша децентралізація аграрної підтримки та більший акцент на малих фермерів і екологічні вимоги. Він підкреслює, що для України це означатиме додаткове регуляторне навантаження при обмежених можливостях отримання співставного рівня субсидій.
Водночас, за його словами, український агросектор зберігає конкурентні переваги у зернових та олійних культурах і продовжує орієнтуватися також на ринки Близького Сходу, Північної Африки та Азії, де попит на сировинну продукцію залишається стабільним.
Олександра Авраменко наголошує, що український агросектор уже понад десятиліття імплементує європейські стандарти виробництва, включно з вимогами щодо добробуту тварин, екології та безпечності продукції. Вона зазначає, що навіть в умовах війни цей процес не зупиняється, хоча економічні та логістичні обмеження суттєво впливають на конкурентоспроможність галузі.
Микола Горбачьов, представник Української зернової асоціації, підкреслює, що аграрний ринок є глобальним і реагує насамперед на світові ціни, а не на локальні бар’єри. За його словами, спроби ізолювати ринки шляхом квот і заборон мають тимчасовий ефект, тоді як продукція в будь-якому разі знаходить інші напрями збуту. Він також зазначає, що конкуренція між виробниками різних країн є постійним фактором, який впливає на якість і ефективність виробництва.
Учасники дискусії також звертають увагу на вже наявні приклади співпраці між Україною та країнами ЄС у форматі переробки сировини. Зокрема, українська агропродукція використовується в європейській харчовій промисловості для виробництва товарів з вищою доданою вартістю, які потім експортуються на глобальні ринки.
29:07 U 0427 MAG PROFIT_UKRAINE_UE_AGROSEKTOR.mp3 Єдиний ринок без рівних умов: агроінтеграція України і ЄС під тиском конкуренції
Володимир Гарматюк