Польські експерти дедалі частіше говорять про те, як може виглядати інтеграція України до Європейського Союзу. У центрі цих обговорень — аграрний сектор і транспорт, тобто ті сфери, які найбільше залежать від спільного ринку і вже зараз викликають багато дискусій у ЄС.
На цьому тлі особливо часто звучить позиція польського бізнесу та переробної галузі. Один із таких голосів — Анджей Гантнер, директор загальної Польської федерації виробників харчових продуктів. Він описує ситуацію через досвід польського ринку, який уже давно працює в умовах високої конкуренції всередині Євросоюзу.
За його словами, Україна вже сьогодні є важливим торговельним партнером Польщі — туди йде експорт харчових продуктів, зокрема молочної продукції. Але водночас українські виробники конкурують із польськими не лише на внутрішньому ринку Польщі, а й на всьому спільному ринку ЄС. І це, каже він, уже помітно в статистиці, особливо в сегменті сировини.
Після початку повномасштабної війни Євросоюз тимчасово відкрив свій ринок для української продукції, щоб підтримати економіку України. Згодом частина цих правил була переглянута, і для окремих товарів повернулися квоти та мита. У Польщі це пов’язують із тиском на внутрішніх виробників і змінами балансу на ринку.
Але Гантнер підкреслює, що ситуацію не можна розглядати лише через призму України. За його словами, на європейський ринок впливають і інші торговельні угоди, і загальна конкуренція з різних напрямків. Це створює ситуацію, коли виробники в ЄС одночасно конкурують одразу з багатьма країнами.
Окреме питання — це правила гри. У Польщі наголошують, що місцеві виробники вже багато років працюють за стандартами ЄС — це вимоги до якості, безпеки, екології, маркування і добробуту тварин. Усе це впливає на собівартість виробництва. Тому ключова вимога з польського боку — однакові стандарти для всіх учасників ринку.
Водночас Україна зараз перебуває в іншій ситуації — через війну, втрату частини територій і навантаження на економіку. Польща та інші країни ЄС уже пройшли довший шлях модернізації і мають доступ до значних ресурсів європейської підтримки.
Гантнер також звертає увагу на те, що аграрний сектор — це не тільки економіка. Це ще й питання продовольчої безпеки і соціальної стабільності. Тому різке відкриття ринку без урахування внутрішніх наслідків може викликати напругу в суспільстві.
Коли йдеться про структуру впливу, він виділяє різні сегменти. Найбільш вразливими вважає ті, де низька маржа і висока залежність від цінових коливань — рослинництво, садівництво, тваринництво, виробництво птиці та яєць. Молочний сектор, за його оцінкою, виглядає більш стабільним. А найбільш адаптованими є великі переробні компанії, які працюють на експорт і диверсифікують ринки.
Разом з тим навіть переробка не є повністю захищеною, бо залежить від доступу до дешевшої сировини і глобальної конкуренції на зовнішніх ринках.
Окремо Гантнер говорить і про потенціал України. Великі площі землі, родючі ґрунти і масштаб виробництва означають, що український агросектор може бути дуже сильним гравцем у межах ЄС. І саме це, за його словами, змушує європейських виробників уже зараз думати про підвищення власної конкурентоспроможності.
У підсумку він описує ситуацію як складну систему, де одночасно є і конкуренція, і можливості для співпраці. Але ключове питання, за його логікою, полягає не в самому факті інтеграції, а в тому, як саме будуть узгоджені правила і перехідні умови для всіх учасників ринку.
23:19 U 0504 PROFIT_ROLNICTWO_UA_AKCESJA_GANTNER.mp3 Україна в аграрному ЄС: як у Польщі оцінюють виклики і можливості інтеграції
Володимир Гарматюк