В Україні соціальне підприємництво розвивається без окремого законодавчого статусу. Компанії можуть працювати у звичайних організаційно-правових формах — як ФОП, товариства з обмеженою відповідальністю чи фермерські господарства, водночас закладаючи соціальну мету у свою діяльність.
Один із фінансових інструментів для таких підприємств працює в межах програми соціального інвестування Ukraine-Moldova American Enterprise Fund. За словами Василя Назарука, фонд підтримує кілька типів бізнесу.
Перший — підприємства, які працевлаштовують представників вразливих груп населення. Це можуть бути ветерани, внутрішньо переміщені люди або люди з інвалідністю. Другий варіант — бізнеси, які не мають такої кадрової спеціалізації, але спрямовують частину прибутку на соціальні проєкти. Є також підприємства, які поєднують обидва підходи.
За словами Назарука, фонд працює і з компаніями, які мають чітко визначену соціальну мету, але при цьому не відмовляються від комерційної складової.
Серед прикладів він називає компанію «Українські пазли». Її засновники створюють пазли із зображеннями історичних і культурних пам'яток, знищених Росією, а отримані кошти планують спрямовувати на їхнє відновлення. Бізнесу при цьому потрібні гроші на розвиток виробництва, обладнання та збільшення обсягів роботи. Тому, пояснює Назарук, важливо залишати частину прибутку на розвиток підприємства, навіть якщо його власники хочуть максимально багато коштів спрямувати на соціальну мету.
Інший приклад — підприємства, які виникли через конкретну проблему всередині родини або громади. Назарук розповідає про майстерню, створену родичами людини з інвалідністю. Замість постійної фінансової допомоги родина вирішила створити можливість для людини працювати та заробляти самостійно. Згодом до підприємства почали залучати й інших людей з інвалідністю.
Подібні моделі, за його словами, виникають і серед ветеранського бізнесу та підприємств, створених переселенцями. Їхня особливість полягає в тому, що соціальна проблема є частиною самої бізнес-моделі, а не окремою благодійною активністю.
Водночас Назарук розділяє соціальне підприємництво та соціально відповідальний бізнес. Компанія може підтримувати благодійні проєкти, донатити або реалізовувати корпоративні соціальні програми, але це ще не обов'язково робить її соціальним підприємством. У соціального підприємства соціальна мета має бути безпосередньо пов'язана з його діяльністю та чітко визначена.
Як отримати кредит
Підприємство, яке хоче скористатися програмою, спочатку подає заявку та бізнес-план. За словами Назарука, навіть недопрацьований бізнес-план не означає автоматичну відмову.
Фонд аналізує документи, ставить запитання та дає підприємству можливість допрацювати заявку. Після цього бізнес-план повторно розглядають, а за позитивного рішення його передають на внутрішній кредитний комітет. Якщо заявку схвалюють, фонд направляє рекомендацію банку-партнеру, через який підприємство отримує кредит.
Однією з умов програми є соціальна звітність. Після отримання кредиту підприємство має щоквартально звітувати про соціальні результати своєї діяльності.
Назарук зазначає, що фонд оцінює не лише суму виданих кредитів, а й кошти, які самі підприємства спрямовують на соціальні цілі. За його словами, загальні витрати соціальних підприємств у портфелі фонду вже перевищили суму наданого їм фінансування.
Модель передбачає повернення кредитних коштів. Після погашення одного кредиту фонд може використати їх для фінансування іншого підприємства. Таким чином, один і той самий ресурс може працювати для кількох бізнесів.
Під час війни кредитування стало складнішим
І підприємства, і банки обережніше ставляться до кредитування під час війни. Для бізнесу це пов'язано з ризиком втрати активів або ринків, для банків — із ризиком неповернення кредитів.
За словами Назарука, зацікавленість у програмі залежить і від регіону. Підприємствам у районах, розташованих ближче до зони бойових дій, складніше отримати фінансування через вищі ризики. У західних областях інтерес до таких кредитів вищий.
Попри це, програма продовжує працювати. Після періоду низького попиту підприємства знову почали звертатися по фінансування. Назарук зазначає, що цього року фонд уже видав один кредит і готує ще кілька.
Окремою проблемою залишається обмежена кількість фінансових інструментів саме для соціального підприємництва. На ринку є державні програми кредитування бізнесу, але вони не передбачають окремої моделі для соціальних підприємств. Інші доступні інструменти переважно орієнтовані на грантове або стартап-фінансування.
Для малого бізнесу залишається складним і звичайне банківське кредитування: високі ставки та вимоги до ліквідної застави можуть бути серйозною перешкодою для розвитку.
Соціальна мета не замінює бізнес-модель
Назарук наголошує, що соціальне підприємство не може розраховувати лише на пільги або фінансову підтримку. Його основою залишається здатність заробляти.
«В першу чергу дбайте про розвиток бізнесу», — радить він. За його словами, якщо підприємство не має доходу і прибутку, воно не матиме ресурсів для вирішення соціальної проблеми.
Як приклад він наводить ветеранську піцерію. Її соціальна складова стала частиною комерційної пропозиції: клієнт купує піцу і водночас підтримує працевлаштування ветеранів. Саме поєднання соціальної мети з нормальною бізнес-моделлю, на думку Назарука, дає підприємству можливість конкурувати на ринку.
Водночас соціальна мета має бути чітко сформульована. Підприємство повинно розуміти, яку саме проблему воно вирішує, для кого це робить і як це буде відображено в його діяльності. Для фінансових програм це також є показником серйозності намірів бізнесу.
Докладні критерії програми соціального інвестування, умови кредитування та перелік банків-партнерів доступні на сайті Ukraine-Moldova American Enterprise Fund.
28:04 PROFIT_2026_09_21_NAZARUK_CZ2.mp3 Соціальне підприємництво в Україні: хто може отримати фінансування і за яких умов
Володимир Гарматюк