Країни Балтійського регіону перебудовують енергетичні системи, прагнучи зменшити залежність від російських енергоресурсів, забезпечити стабільне постачання електроенергії та стримати зростання цін. Основними напрямами змін стають морська вітроенергетика, розвиток газової інфраструктури й підготовка до впровадження малих модульних ядерних реакторів. Водночас успіх енергетичної трансформації залежатиме від інвестицій, розбудови електромереж, передбачуваних державних рішень і співпраці між країнами регіону.
Важливим кроком для Польщі став проєкт Baltic Power — перша велика морська вітроелектростанція країни, яку спільно розвивають польська компанія ORLEN і канадська Northland Power. Її потужність становитиме близько 1,2 гігавата, а виробленої електроенергії має вистачити для понад 1,5 мільйона домогосподарств. У липні 2026 року станція вперше передала електроенергію до польської мережі.
Генеральна директорка Northland Power Крістін Гілі наголошує, що доступ до надійної та доступної енергії матиме дедалі більше значення для економічного розвитку країн. За її словами, світ входить у період стрімкого зростання попиту на електроенергію через розвиток міст, промисловості та нових технологій.
«Країни, які матимуть доступ до надійної та доступної енергії, у майбутньому відрізнятимуться від інших», — зазначила Крістін Гілі під час обговорення перспектив морської вітроенергетики.
Водночас розвиток морських вітроелектростанцій не означає відмови від інших джерел енергії. Навпаки, для стабільної роботи енергосистеми необхідно поєднувати різні технології, враховуючи їхні можливості, вартість і вплив на довкілля.
На цьому наголошує і Славомір Сташак, представник керівництва енергетичного напряму ORLEN. За його словами, морська вітроенергетика має доповнювати наявні джерела, а не розглядатися як їхня повна заміна. Досвід першого великого проєкту Польщі також має допомогти знизити витрати на наступні вітроелектростанції.
Окрему увагу Стасзак приділяє плануванню майбутніх вкладень і підтримці польських виробників. Він переконаний, що державі варто проводити конкурси на будівництво нових потужностей регулярно, а не оголошувати відразу кілька надвеликих конкурсів із великими обсягами замовлень.
«Я глибоко переконаний, що не повинно бути конкурсів одразу на п’ять чи шість гігаватів. Натомість вони мають відбуватися щороку, на рівні одного гігавата. Тоді вся промисловість — виробники, майстерні та постачальники — зможе підготуватися й планувати вкладення у заводи та ланцюги постачання на наступні 15, 20 чи 30 років», — пояснив представник ORLEN.
Передбачуваний графік дасть підприємствам змогу заздалегідь готуватися до замовлень, розширювати виробництво та створювати робочі місця. Це важливо і для зниження вартості майбутніх проєктів, адже розвиток місцевого виробництва допоможе Польщі отримувати більшу частину економічної вигоди від будівництва вітроелектростанцій.
Проте збільшення потужностей саме по собі не гарантує енергетичної безпеки. Нові станції потребують кабельних з’єднань, підстанцій і модернізованих електромереж, які зможуть передавати вироблену електроенергію споживачам. Тому розвиток генерації має відбуватися одночасно з оновленням інфраструктури та вдосконаленням правил для інвесторів.
Попри зростання частки відновлюваних джерел, природний газ залишатиметься важливим елементом енергетичної системи. Виробництво електроенергії з вітру та сонця залежить від погодних умов, тому в періоди низької генерації потрібні інші джерела потужності. Газові електростанції можуть допомагати підтримувати баланс між виробництвом і споживанням, доки не буде розвинено достатньо інших способів накопичення енергії та забезпечення резервного постачання.
Важливу роль у цьому відіграють термінали для приймання скрапленого природного газу та міждержавні газопроводи. Інфраструктура Литви, Польщі, Фінляндії та Німеччини розширює можливості отримувати газ із різних джерел і зменшує залежність від окремих постачальників. Водночас нові вкладення в газову інфраструктуру необхідно узгоджувати з довгостроковими кліматичними цілями та очікуваними змінами попиту.
Ще одним можливим складником майбутньої енергетичної системи є малі модульні ядерні реактори. Їх розглядають як джерело стабільної електроенергії з низькими викидами вуглецю, яке може доповнити відновлювані джерела та забезпечувати потреби промислових підприємств. В Естонії вивчають можливість використання реактора BWRX-300, у Фінляндії розвивають технології малих реакторів для теплопостачання, а у Швеції оцінюють перспективи застосування нових ядерних установок.
Емілія Яніш, радниця з питань європейської ядерної політики в організації Clean Air Task Force, звертає увагу на потенціал малих реакторів для стабілізації енергосистеми. Водночас їхнє широке застосування потребуватиме відповідної державної політики, законодавчого врегулювання та включення таких технологій до довгострокових енергетичних планів.
До початку широкого використання малих реакторів, яке очікується не раніше середини 2030-х років, важливу роль у балансуванні енергосистеми й надалі відіграватиме природний газ. Це означає, що країнам регіону потрібно одночасно розвивати нові технології та забезпечувати надійність постачання в перехідний період.
Не менш важливим завданням є вдосконалення електромереж і розвиток систем накопичення енергії. Акумуляторні батареї допомагають компенсувати короткочасні коливання виробництва та попиту, однак для тривалих періодів низької генерації необхідно поєднувати різні технології, резервні потужності й електричні з’єднання між країнами.
Країни Балтійського регіону мають різні енергетичні потреби, але стикаються зі спільними викликами: необхідністю залучати значні вкладення, розширювати інфраструктуру, забезпечувати доступні ціни та скорочувати викиди. Узгоджене планування й обмін досвідом можуть допомогти ефективніше використовувати ресурси та посилити позиції регіону під час обговорення енергетичної політики Європейського Союзу.
Отже, енергетичне майбутнє Балтійського регіону залежатиме від здатності поєднати морську вітроенергетику, газову інфраструктуру, накопичення енергії та нові ядерні технології в єдину систему. Для цього потрібні послідовна державна політика, передбачувані умови для підприємств, сучасні електромережі й тісна співпраця між країнами. Саме комплексний підхід дасть змогу зміцнити енергетичну незалежність і забезпечити надійне постачання електроенергії в довгостроковій перспективі.
17:59 008B5465.mp3 Балтійський регіон шукає нову модель енергетичної безпеки: морський вітер, газ і малі ядерні реактори
Володимир Гарматюк