Литва: енергетична незалежність як стратегічний вибір
Литва стала одним із прикладів швидкої відмови від російських енергоресурсів. Після років залежності від постачання зі Сходу країна інвестувала в альтернативні джерела енергії та інфраструктуру, яка дає змогу отримувати газ із різних напрямків.
Міністр енергетики Литви Лукас Савіцкас наголошує, що енергетична незалежність стала результатом послідовної державної політики, яку продовжували різні уряди. За його словами, короткострокова економічна вигода від дешевших російських ресурсів могла обертатися значно більшими політичними ризиками.
Важливу роль у диверсифікації постачання відіграє термінал скрапленого природного газу Independence. Він забезпечує доступ до світового ринку СПГ і створює додаткові можливості для постачання газу до інших країн регіону, зокрема Польщі, Фінляндії та України.
Литва продовжує шукати нові джерела енергії та укладати довгострокові контракти. Такий підхід дає змогу не лише зменшувати залежність від окремих постачальників, а й зміцнювати енергетичну безпеку всього Балтійського регіону.
Польща та Норвегія: інфраструктура, що об’єднує Європу
Після початку повномасштабної війни Росії проти України Норвегія стала одним із ключових постачальників природного газу до Європи. Для Польщі важливим елементом диверсифікації став газопровід Baltic Pipe, який забезпечує можливість транспортування норвезького газу через Данію до польської газотранспортної системи. Додаткову роль відіграє термінал СПГ на Балтійському узбережжі.
Завдяки цій інфраструктурі Польща може зміцнювати власну енергетичну безпеку та розвивати транскордонні зв’язки з іншими державами Центральної і Східної Європи. Однак будівництво нових об’єктів потребує значних коштів і довгострокового планування.
Керівник норвезької енергетичної компанії Equinor Андерс Опедал наголошує, що відповідальність постачальників не обмежується виробництвом і доставкою енергії. Після російського вторгнення в Україну компанії приділяють значно більше уваги захисту об’єктів, надійності обладнання та безперервності постачання.
Водночас енергетичні проєкти мають враховувати майбутні зміни ринку. Морські вітроелектростанції та інші об’єкти відновлюваної енергетики можуть працювати десятиліттями, тому рішення про інвестиції потрібно ухвалювати з огляду на довгострокові потреби економіки.
Спільний енергетичний ринок: між безпекою та конкурентоспроможністю
Розвиток інфраструктури має сенс лише тоді, коли країни можуть ефективно використовувати її спільно. Газопроводи, електромережі та міждержавні з’єднання дають змогу передавати енергоресурси туди, де вони найбільше потрібні, і допомагають компенсувати дефіцит у разі перебоїв у постачанні.
Урядовий уповноважений Польщі з питань стратегічної енергетичної інфраструктури Войцех Врохна звертає увагу на необхідність обережно планувати нові інвестиції. Надмірне будівництво інфраструктури без урахування майбутнього попиту може створити додаткові витрати для споживачів. Тому важливо не лише збільшувати потужності, а й оцінювати їхню економічну доцільність.
Міністр фінансів Польщі Анджей Доманський, зі свого боку, наголошує на зв’язку між енергетичною політикою та економічною конкурентоспроможністю. На його думку, краще інтегровані енергетичні ринки дозволили б ефективніше використовувати відмінності між національними системами — зокрема атомну енергетику одних країн і значні потужності відновлюваних джерел інших.
Для Польщі це питання має й безпековий вимір. Сильна економіка забезпечує ресурси для оборони, а надійне енергопостачання створює умови для стабільної роботи промисловості та державних інституцій. Тому розвиток спільного європейського ринку стає одним із чинників стійкості всього континенту.
Балтійські країни: перехід до чистої енергії та захист мереж
Литва, Латвія та Естонія не лише диверсифікують постачання, а й перебудовують свої електроенергетичні системи. Від’єднання від російської та білоруської енергосистем і синхронізація з континентальною Європою стали важливими кроками на шляху до енергетичної незалежності.
Наступне завдання — збільшувати виробництво електроенергії з відновлюваних джерел і розвивати мережі, які дозволять передавати її між країнами. Директор європейської програми Ember Climate Павел Чижак наголошує, що для цього потрібні не лише технології та фінансування, а й тривала політична підтримка.
Важливу роль у цьому процесі можуть відігравати регіональні ініціативи, зокрема Ініціатива трьох морів, та європейські енергетичні коридори. Вони сприяють розвитку спільної інфраструктури й посиленню взаємозалежності між державами.
Однак що більше Європа покладається на електромережі, трубопроводи й підводні кабелі, то гострішим стає питання їхнього захисту. Керівник Equinor Андерс Опедал підкреслює, що енергетичні компанії повинні співпрацювати з урядами, поліцією та військовими, обмінюватися інформацією й регулярно проводити спільні навчання.
Водночас можливості приватних операторів обмежені. Як зазначає Войцех Врохна, цивільні компанії не можуть самостійно забезпечити повноцінний захист великих енергетичних об’єктів від військових атак. Тому відповідальність за безпеку критичної інфраструктури потребує скоординованих дій держав, Європейського Союзу та НАТО.
Україна в новій енергетичній системі Європи
Для України європейська енергетична трансформація має особливе значення. Російські удари по енергетичній інфраструктурі зробили захист електростанцій, мереж і трансформаторних підстанцій питанням не лише економічної стабільності, а й виживання громад.
Досвід Литви та інших країн Балтійського регіону демонструє, наскільки важливими є диверсифікація джерел постачання, альтернативні маршрути й транскордонні з’єднання. Для України подальша інтеграція з європейськими енергетичними ринками може відкрити додаткові можливості для імпорту електроенергії, відновлення інфраструктури та розвитку нових енергетичних проєктів.
Водночас інтеграція потребує інвестицій, узгодження технічних правил і посилення захисту критичних об’єктів. Важливим напрямом залишається розвиток відновлюваної енергетики та систем зберігання електроенергії, які допомагають підвищувати гнучкість енергосистеми.
Енергетична безпека також є частиною ширшого процесу європейської інтеграції України. Здатність забезпечувати стабільне постачання, захищати інфраструктуру й дотримуватися спільних правил визначатиме можливості для подальшої співпраці з ЄС.
24:10 008C8F4D.mp3 Від норвезького газу до вітру в Балтійському морі: Європа перебудовує енергетичну безпеку
Володимир Гарматюк