Суспільні цінності не залишаються незмінними. Те, що кілька десятиліть тому вважалося нормою, сьогодні може сприйматися зовсім інакше. Змінюється ставлення до роботи, родини, грошей, особистої свободи та відповідальності держави. Але що стоїть за цими змінами? І як економічні умови впливають на наші переконання?
Ці питання обговорювали під час EFNI — щорічного форуму, який збирає представників бізнесу, науки та громадянського суспільства. У центрі дискусії були результати Всесвітнього дослідження цінностей — міжнародного проєкту, який із початку 1980-х років відстежує зміни в поглядах людей у різних країнах світу.
Серед учасників розмови були німецький дослідник Крістіан Вельцель, один із провідних науковців у цій галузі, та польська дослідниця Агнешка Турська-Кава, яка представила результати аналізу змін у польському суспільстві за останні 25 років.
Від економіки виживання до особистої свободи.
Одна з головних тез Крістіана Вельцеля полягає в тому, що цінності змінюються разом з умовами життя. Коли суспільство переходить від аграрної економіки до промислової, а згодом — до економіки знань, змінюються не лише джерела доходів, а й уявлення людей про власні можливості, права та майбутнє.
Важливу роль у цьому процесі відіграють освіта, демографічні зміни та відчуття безпеки. У міру розвитку економіки знижується народжуваність, зростає рівень освіти, а люди отримують більше можливостей самостійно визначати свій життєвий шлях.
«Люди змінюють свої особисті прагнення, пристосовуючи їх до об'єктивних умов життя, які також змінюються», — пояснює Крістіан Вельцель.
У суспільствах, де значна частина людей живе в умовах бідності й нестабільності, пріоритетом часто стають базові потреби, безпека родини та дотримання звичних правил. Коли ж рівень життя зростає, а доступ до освіти й соціального захисту стає ширшим, більше уваги приділяють самореалізації, особистому вибору та правам людини.
Це не означає, що економічне зростання автоматично робить усіх людей більш відкритими до змін. На цінності й надалі впливають культура, релігія, історичний досвід і виховання. До того ж зміни відбуваються поступово й можуть бути нерівномірними. Економічна криза або тривала нестабільність здатні посилювати прагнення до захищеності й традицій.
Як вимірюють цінності суспільств?
Всесвітнє дослідження цінностей охоплює понад 110 країн, дані яких, за оцінкою дослідників, репрезентують близько 90% населення світу. Учасників опитують про ставлення до релігії, родини, виховання дітей, довіри, рівності та особистої свободи.
На основі цих відповідей науковці створили культурну карту Інґлгарта — Вельцеля, яка допомагає порівнювати суспільства за двома основними вимірами.
Перший показує, наскільки люди орієнтуються на традиційні колективні зв’язки й обов’язки або на права та свободу особистості. Другий відображає перехід від традиційних релігійних цінностей до більш світського погляду на життя.
Важливо, що більша увага до особистої свободи не обов’язково означає послаблення солідарності. Змінюватися може передусім форма взаємної підтримки. Якщо в одних суспільствах люди здебільшого покладаються на родину та найближче оточення, то в інших важливішу роль відіграють суспільні інституції — державна медицина, пенсійна система й соціальний захист.
Так само послаблення впливу традиційних авторитетів не обов’язково означає зникнення релігії. Йдеться радше про те, що релігійні переконання, родинні традиції та усталені уявлення про належне можуть менше визначати особисті рішення.
Культурна карта не поділяє країни на правильні й неправильні. Вона показує загальні тенденції та допомагає зрозуміти, чому суспільства по-різному ставляться до свободи, традицій і відповідальності.
Польща: більше відкритості, менше довіри
Досвід Польщі демонструє, що зміни цінностей не обов’язково відбуваються в одному напрямку. На культурній карті Інґлгарта — Вельцеля країна зберігає виразну прихильність до традиційних і релігійних цінностей, водночас посідаючи проміжне місце між цінностями виживання та самовираження.
Агнешка Турська-Кава, проректорка з наукової роботи Сілезького університету, дослідила зміни в польському суспільстві за останні 25 років на основі даних Всесвітнього дослідження цінностей і спільної роботи з Крістіаном Вельцелем.
Результати показують, що поляки стали відкритішими до людей іншого походження та різних життєвих виборів. Змінилося ставлення до представників інших рас, іммігрантів і низки особистих питань, зокрема абортів та гомосексуальності.
Водночас довіра до парламенту, уряду й політиків знизилася. Ці тенденції співіснують, хоча самі по собі дані не доводять, що одна спричинила іншу.
Таким чином, суспільство може ставати більш відкритим у питаннях особистої свободи, але водночас скептичніше ставитися до інституцій, які мають представляти його інтереси.
Особиста незалежність і сильна держава — не суперечність.
Економічний вимір змін особливо помітний у ставленні до ролі держави. На перший погляд, може здаватися, що прагнення до особистої свободи має супроводжуватися бажанням зменшити державне втручання. Проте польське дослідження показує складнішу картину.
Агнешка Турська-Кава пропонує уявити власника невеликого бізнесу. Він хоче самостійно ухвалювати рішення, мати свободу дій і розвивати власну справу. Але водночас очікує, що його діти матимуть доступ до якісної освіти, а хвороба когось із членів родини не поставить під загрозу добробут усієї сім’ї.
Тобто прагнення до незалежності може цілком поєднуватися з очікуванням підтримки від держави.
За словами дослідниці, за останні 25 років у Польщі зменшилися відмінності між соціальними групами в поглядах на роль держави в економіці. Представники заможніших верств середнього класу стали відкритішими до державного втручання, а люди з нижчих і середніх соціальних верств також частіше підтримують економічне регулювання.
Це свідчить про те, що питання не зводиться до вибору між повною свободою ринку та всеосяжним державним контролем. Люди можуть прагнути самостійності в роботі й бізнесі, але водночас очікувати доступних суспільних послуг і надійної системи соціального захисту.
Для економіки це означає, що уявлення про успіх не обмежуються заробітком. Важливими стають також передбачувані правила, доступ до освіти й медицини та впевненість у тому, що життєві труднощі не призведуть до втрати базової безпеки.
Робота й безпека чи захист довкілля?
Ще один показовий результат дослідження стосується ставлення до довкілля. За останні 25 років у Польщі знизилася пріоритетність його захисту, якщо порівнювати з іншими суспільними завданнями.
Це не обов’язково означає, що природа стала для людей менш важливою. Відповіді радше показують, які потреби виходять на перший план, коли доводиться обирати між кількома пріоритетами.
Якщо людина мусить вирішувати, що важливіше в конкретній ситуації — захист довкілля чи збереження робочих місць і економічної стабільності, — вона може віддати перевагу зайнятості, економічному зростанню та власній безпеці.
Цей результат нагадує, що екологічна політика пов’язана не лише з усвідомленням кліматичних і природоохоронних проблем. На ставлення до неї впливають також матеріальне становище, доступність альтернатив і впевненість людей у майбутньому.
Якщо екологічні зміни сприймаються як загроза доходам або зайнятості, суспільна підтримка таких рішень може слабшати. Тому економічна безпека та захист довкілля не завжди сприймаються людьми як завдання, які можна легко узгодити.
Чому люди не довіряють інституціям?
Низька довіра до державних інституцій — ще одна важлива тенденція, на яку звертає увагу дослідження польського суспільства.
Водночас довіра може відрізнятися залежно від політичних уподобань: люди, які підтримують партію при владі, нерідко прихильніше оцінюють роботу інституцій. Це порушує питання про те, що саме люди мають на увазі, коли говорять про довіру до держави.
Чи довіряють вони правилам, процедурам і самим інституціям? Чи їхнє ставлення насамперед залежить від конкретних людей, які перебувають при владі?
Для Агнешки Турської-Кави це принципова різниця. Стабільні інституції мають забезпечувати людям відчуття захищеності й можливість розвиватися незалежно від їхніх політичних поглядів.
Довіра до таких інституцій важлива не лише для суспільного діалогу. Вона має й економічне значення: передбачувані правила та впевненість у роботі державних систем допомагають людям планувати майбутнє, працювати, розвивати бізнес і ухвалювати довгострокові рішення.
Чому суспільна відкритість не гарантує політичної довіри?
Результати дослідження порушують іще одне питання: якщо суспільства стають більш відкритими до особистого вибору та прав людини, чому водночас частина громадян підтримує популістські політичні сили?
Крістіан Вельцель припускає, що одне з можливих пояснень — зростання відстані між політичною елітою та частиною суспільства. Політики й медіа дедалі частіше використовують академічну мову, а люди з іншим освітнім і життєвим досвідом можуть не впізнавати себе в публічних дискусіях.
У такій ситуації частина громадян перестає відчувати, що їхні повсякденні проблеми розуміють, а їхні погляди належно представляють.
Поширення соціальних мереж змінило можливості політичної комунікації. Нові політичні гравці отримали змогу безпосередньо звертатися до аудиторії, яка раніше могла почуватися непочутою.
За гіпотезою Крістіана Вельцеля, це може частково пояснювати успіх популістської риторики. Йдеться не обов’язково про те, що люди відмовляються від нових суспільних цінностей, а й про те, що вони можуть втрачати зв’язок із традиційними політичними інституціями.
Це пояснення не є остаточним і потребує подальшої перевірки. Проте воно допомагає побачити, що зміни цінностей, довіра та політична поведінка — пов’язані, але не тотожні процеси.
Цінності як основа майбутнього.
Світ переживає масштабні зміни, спричинені технологічним розвитком, штучним інтелектом і трансформаціями міжнародних відносин. На цьому тлі питання суспільних цінностей стає особливо важливим.
Як наголошувала голова програмної ради EFNI Генрика Бохняж, у період невизначеності недостатньо лише реагувати на зміни та побоюватися їхніх наслідків. Потрібно також шукати способи впливати на майбутнє й будувати новий світ на міцному ціннісному фундаменті.
Досвід Польщі показує, що суспільні зміни не можна описати простою формулою, за якою економічний розвиток автоматично веде до більшої свободи, довіри та солідарності. Люди можуть ставати відкритішими до різноманіття, водночас більше покладатися на державний соціальний захист і менше довіряти політичним інституціям.
Економічне зростання розширює можливості, але саме по собі не визначає, як люди ними скористаються і чого очікуватимуть від суспільства. Для цього важливі також якість інституцій, відчуття безпеки, доступність освіти та можливість бути почутими.
Європейський форум нових ідей у Сопоті створює простір для обговорення таких питань за участі представників бізнесу, науки й громадянського суспільства. Адже зрозуміти, як змінюються цінності, — означає краще усвідомити не лише те, яким є суспільство сьогодні, а й те, на яких засадах воно зможе розвиватися в майбутньому.
19:46 PROFIT_20_10_2026.mp3 Як економіка змінює наші цінності
EFNI/Korporacja Lewiatan/USPR/Володимир Гарматюк