«Інвестуймо в Україну. Це добрий час: місцеві компанії шукають нашого капіталу і самі нас запрошують», - закликає на шпальтах «Rzeczpospolita» польський економіст, фінансист та публіцист Славомір Горбачевський.
Автор нагадує про успіх Польської нафто-газової компанії (PGNiG), яка нещодавно виграла судовий спір у Ґазпрому і повернула переплачені понад 1,6 млрд доларів за російський газ. Він зауважує, що шлях польській компанії проклав раніше український Нафтогаз, який понад два роки тому одержав у подібній ситуації вирок Стокгольмського арбітражу на суму майже утричі вищу. «Це найліпше підтвердження, що обидва сусідні народи мають якщо не такі самі, то подібні інтереси», - пише він.
«На жаль, ми не часто ставилися до українців справедливо, принижуючи їх, особливо останніми роками у прикордонних пунктах пропуску, а також примушуючи тих, котрі у нас працюють, продовжувати щодекілька місяців дозволи (на роботу). Право на перебування та працю у Польщі вони повинні мати автоматично. А за бажання повинні мати теж пільги під час отримання польського паспорту», - вважає Горбачевський.
«Ми стоїмо перед історичним шансом для польської економіки. Україні потрібна Польща, бо коронавірус знущається з місцевої економіки. Але і Польщі потрібна Україна – стабільна, попри пандемію, ситуація нашої економіки, - це теж заслуга мільйона українців, котрі асимілюються у нашій країні», - відзначає автор.
«Чому непомітним залишається історичний шанс одержання завдяки співпраці обох країн доступу нашої економіки до Чорного моря? І, водночас, завдяки наданню доступу Україні до Балтійського моря - одержання нашими підприємцями і самоврядуваннями надходжень від транзиту та послуг для українських фірм. Багато з них навчалося бізнесу на польських прикладах», - зауважує Горбачевський.
На погляд публіциста, таким прикладом є Перемишль, де «більшість написів – двома мовами, а жителі розуміють ідею спільноти обох народів від моря до моря».
На переконання Славоміра Горбачевського, доброзичливість українців до поляків і бажання співпраці марнує абсурдна поведінка чиновників усіх рівнів, котрі не розуміють, що тільки розвиток економіки може дати їхнім родинам соціальні привілеї та безпеку. «Ситий не буде починати воєн і суперечок. У минулому сварки та чвари між нашими народами спричиняли голодні, але владні політики», - нагадує автор.
Т.А.