У Варшаві триває цикл безкоштовних концертів гурту «Тарака». Вони співають, зокрема, для мешканців столиці українські та польські колядки. І це є така подяка варшав’янам за те, що вони допомагали і далі допомагають українцям. Одним із ініціаторів цих концертів є віце-маршалок Сейму Республіки Польща Малґожата Ґосєвська, яка активно допомагає українцям і вболіває за Україну у її війні за незалежність і свободу проти російської агресії.
Костел парафії Божої матері Помічниці Християн у районі Варшави Бєляни. Один із перших концертів «Тараки» відбувся саме там. Храм заповнено. Люди різного віку слухають. Навпроти них – перед вівтарем, звідки зазвичай лунає слово боже з уст священника, - лунають пісні, що прославляють народження божого сина. Поряд трохи збоку – імпровізована сценка про ту подію – шопка, постаті Марії, Йосипа, малого Ісуса і всіх тих, хто 2000 років тому був при цьому сакральному дійстві. «Тарака» співає. Це їхня велика місія, каже Кароль Кус, засновник, музикант і вокаліст «Тараки».
«Коляда – це тільки слово. Найважливіше є розуміння того, чим є коляда. І ми намагаємося доводити це так, як всі, хто був тут у храмі, це могли бачити. Музика може бути молитвою, музика може бути зброєю, музика може дати піднесення. Тому створюють гімни кожного народу, щоби музикою єднати всіх людей довкола чогось. Ми стараємося цю місію музики нести просто, але передовсім правдиво. Коли співаємо, робимо це щиро. Ніколи не підходимо до концерту, аби лиш відбути номер. Чи ми співаємо власні пісні, чи відомих авторів, ми стараємося вкласти в них все те, ким ми є. Це місія, це не тільки гра. Бо талант нам дано. Натомість те, що ми робимо на сцені, це наша місія. Я вважаю, що аби могти щодня усміхнутися до себе в дзеркало, треба робити все гідно».
Колядки під дахом костелу звучать особливо. Люди слухають і підспівують. Кароль Кус поміж співом також промовляє до громади словом. Він дякує людям, які з перших днів повномасштабної російської агресії на Україну взялися допомагати. Саме так твориться спільнота людей, справжня громада. І саме такі речі розумієш у час найбільших загроз.
«Все дуже просто. Ми є найбільшою тривогою найбільших політичних гравців сходу і заходу. Ми завжди програємо, коли не разом. І ми усвідомлюємо це. А саме цей час приніс нам великий іспит. Що наша спільнота, я говорю тут про два наші народи, але й про ідею Тримор’я, тобто, всі слов’янські народи, саме слов’янських, які є нашими сусідами, якщо ми зрозуміємо, що в нашій спільноті є найбільша сила, - а ми є працьовитими, розумними, дуже талановитими людьми, які можуть весь світ захоплювати не тільки своєю культурою, розумом, але й всією спільнотою, тоді ми стаємо серцем Європи. І з цим усвідомленням живемо вже давно. Коли вперше на початку цього століття я поїхав до України шукати музикантів, щоби разом грати ту музику, яку я хотів, бо я шукав саме тих, хто відчуває цю музику, то я знав, що саме там я їх знайду. Що коли почнемо разом грати, що ми всім навколо зможемо довести – і це важливо – ми, виходячи на сцену показуємо приклад, що разом можна жити в злагоді, разом можна творити, то тоді відбувається те, що є найсуттєвішим».
Наша спільнота – це є наша найбільша сила, яку ми можемо собі дати, і наша найбільша безпека. Сьогодні це кожен з нас відчуває, бачить і може оцінити. Мене тішить, що в той найгірший період для України прийшов такий момент, коли ми чуємося справжньою спільнотою, коли взаємно проникають наші звичаї, коли наші свята звучать в унісон, ми святкуємо їх одного дня. Зрештою, ми стаємо справжньою спільнотою не на підставі того, як це було в минулому, що хтось є більший, хтось менший, хтось більше може, хтось менше, можливо лише через те тільки, що хтось більше має, але те, що ми є спільними партнерами і в радості, і в серйозних справах.
Марта Мальська, вокалістка «Тараки». Вона приїхала до Польщі в перші дні, рятуючи дітей. І сьогодні співати для польської громади – це найбільше, що вона може зробити, аби висловити вдячність від усіх тих, хто цього зробити не може.
Під час концерту звучать польські колядки і колядки українські. Але в такі моменти різниці майже не чути. важлива атмосфера і послання, яке несуть музиканти людям. А люди також реагують – після виступу підходять і починають пригадувати про те, що колись єднало поляків і українців, і говорять про те, що має єднати надалі.
«Тарака» більш відома широкому загалу за піснею «Подай же руку Україні». Відколи вони вперше заспівали її на Майдані, вона стала чи не одним із народних гімнів поряд із, наприклад, «Червоною Калиною», яка стала відомою у світі завдяки Андрієві Хливнюку і гурту «Пінк Флойд». З того часу «Тарака» неодноразово була в Україні. Там, де вони найбільш потрібні, як вони відчувають, каже Кароль Кус. Чи на Донбасі, чи на днях польської культури в підземному переході «Вагабундо» Івано-Франківська.
Ми хотіли бути першим гуртом, який приїде з-за меж України з повним концертом. І щоби мати певнісь, що концерт відбудеться, а його організували в клубі, який міститься в підземному переході. Який є своєрідним щоденним сховищем для мешканців Івано-Франківська. Нам було важливо, що як ми виберемо дату, то незалежно від того, що буде в той момент там, цей концерт відбудеться. Концерт важливий, бо «Тарака» від самого початку була на майдані, на Донбасі була всюди там, де має бути. І від самого початку я хотів, щоби «Тарака» була в Україні і мала концерти, але ми весь час мали органічну працю. Від самого початку війни ми організували своїми концертами багато мільйонів злотих, які пішли в Україну. На гуманітарну, на військову та іншу допомогу. Сотня концертів, які відбулися минулого року всюди там, відбувалися збори коштів на потреби, які завжди часом є більші, ніж можливостей є. І цю роботу ми зробили. Утримували наших друзів музикантів, які залишилися без копійки. Але як ми вже знали, що можемо приїхати і зробили все, що треба було, поїхали з тим концертом, який в моєму серці залишиться назавжди».
Я трохи хвилювався за те, як нас буде прийнято в Україні після тривалої відсутності. І прийняли нас дуже гідно, з великою радістю, і з таким серцем, про яке я завжди мріяв.
Тур із 20 концертів дільницями Варшави, каже Кароль Кус, це спільний проєкт «Тараки» і пані віце-маршалок Сейму Республіки Польща Малґожати Ґосєвської. Вона, стверджує Кароль Кус, як мало хто з політиків зробила для спільної польсько-української справи.
«Концерт гурту «Тарака» під назвою серце за серце. Наші серця, серця наших музикантів, музика, яка лине з їхніх сердець до поляків, до варшав’ян, зокрема, району Бєляни в подяці за те, що зробили після 24 лютого, за відкриті серця, за допомогу братам і сестрам з України, за те, що саме тут, на Бєлянах, був найбільший хаб у Варшаві. Армія, армія сердець, найбільша армія світу, яка показала нам всім, світові, як треба допомагати, ділитися, ділитися тим малим, що маєш. Це не найбагатший район, але показав, як треба допомагати, як проявити солідарність. Влада району день і ніч працювала, показуючи своїм підлеглим працівникам приклад, а вони потім залучили до цього людей. Справді, армія людей допомагала. Кожна парафія тут, на території костела. Одне слово отця-прелата і вантажівка, заповнена допомогою, одразу вирушила на схід. Я сама тут на Бєлянах брала багато чого, готуючи гуманітарні конвої до України і везучи її до України. Це особливе місце, тому саме тут ми почали цю серію концертів. Але вони також будуть в інших костелах. Наприклад, парафія Яна Павла ІІ на Бемово також особливе місце в контексті допомоги Україні. З тим місцем я також тісно співпрацюю, організовуючи допомогу Україні. І так ми підемо до всіх варшав’ян, до кожного району, дякуючи, несучи те, що маємо. Музиканти нестимуть те, що мають найцінніше – красу своєї музики, ноти, які линуть і наповнюють добром наші серця».
Різдво – це особливий момент. Свято, яке дає надію на відродження, бо це саме час відродження, нового початку.
«Важливо, аби це Різдво було в наших серцях увесь час. Я вже кілька разів підкреслювала, що в наші польські серця Різдво завітало вже 24 лютого. Бо саме тоді всі поляки відкрили свої серця, ділячись з братами з України, ставлячи ще одну тарілку за своїм столом, роблячи місце, аби прийняти несподіваного мандрівника, важливо, аби ми це місце в наших домівках і ті відкриті серця мали весь час, весь рік, не тільки з нагоди Різдва. І це також послання нашого концерту», - каже Малґожата Ґосєвська.
Загалом у Варшаві має відбутися 20 концертів – у кожній дільниці міста.
Репортаж Володимира Гарматюка