Шах і мат. Після чотирьох місяців ескалації між США і Венесуелою вранці 3 січня американська армія провела блискавичну операцію у Каракасі, внаслідок якої було захоплено венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро і його дружину. Операцію супроводжували повітряними ударами по військових та інфраструктурних об'єктах.
Ніколас Мадуро правив країною після смерті свого попередника Уго Чавеса у 2013 році. США не визнають його президентом країни після сфальсифікованих виборів влітку 2024 року, які супроводжувалися безпрецедентними репресіями проти опозиції. Нелегітимним його вважають ЄС та країни Заходу, але на відміну від США, ЄС виступає проти силових рішень і за мирний перехід влади та участь у вільному політичному процесі венесуельської опозиції. Одна з її лідерів Коріна Мачадо отримала Нобелівську премію миру за 2025 рік, про яку так мріє Дональд Трамп.
Тим часом, сам очільник Сполучених Штатів в інтерв’ю телеканалу Fox News заявив, що Вашингтон ухвалюватиме рішення щодо подальших дій стосовно Венесуели після того, як президента країни Ніколаса Мадуро було затримано і вивезено за межі Венесуели задля суду за підозрою в участі в наркоторгівлі та диспонуванні зброї, яка загрожує США.
«Ми братимемо активну участь у вирішенні цього питання», — сказав Трамп, відповідаючи на запитання про те, хто керуватиме Венесуелою.
«Ми хочемо забезпечити свободу для народу», — заявив президент США. Він також зазначив, що США продовжать переслідувати посадовців уряду Венесуели, якщо ті стануть на бік Мадуро.
Про ситуацію довкола Венесули Назар Олійник розмовляв з аналітиком Олександром Сливчуком — координатором співпраці з Іспанією та Латинською Америкою в Центрі трансатлантичного діалогу.
Назар Олійник: Олександре, що означає захоплення Ніколаса Мадуро американськими силами, силами американського спецназу, для ситуації у самій Венесуелі? Чи усунення диктатора означає кінець того режиму, який свого часу був заснований Уго Чавесом?
Олександр Сливчук: Це дуже важливе запитання, але, на жаль, режим Мадуро залишається при владі. Те, що Ніколас Мадуро та дружина зараз знаходяться під контролем США, не означає, що у Венесуелі відбудеться зміна влади або падіння режиму тощо. Бо наразі віцепрезидент Венесуели Дельсі Родріґес комунікує та вже зробила заяву. За конституцією Венесуели саме віцепрезидент повинен бути при владі за відсутності президента. Тобто в них насправді відбулася конституційна процедура, що є доволі дивним для авторитарних режимів такого типу. Тобто, підсумовуючи: відсутність Мадуро в Каракасі, у столиці, не означає ані хаосу, ані падіння режиму.
Його одна з найближчих осіб — Діосдадо Кабельйо, людина, яка відповідає за безпеку та силові структури, теж залишається в столиці Венесуели. Він вже також зробив заяву, вийшов на відеозв’язок, безперешкодно пересувається країною і закликає всіх до спокою. Міністр оборони Венесуели також виступив із відеозверненням.
Тому я думаю, що цей перший удар по Венесуелі не спричинив падіння режиму, і навіть затримання самого Ніколаса Мадуро також цього не спричинило. Побачимо, що буде відбуватися далі. Є декілька варіантів розвитку подій.
Перший — Венесуела піде на поступки і на перемовини зі США, і Сполучені Штати будуть зацікавлені у збереженні все ж таки певного статус-кво, коли у Венесуелі немає хаосу, голоду і повного беззаконня, навіть попри авторитарний характер режиму. Власне, протягом багатьох років відбувалося саме це — присутність Мадуро при владі толерували.
Другий сценарій — продовження обстрілів до падіння режиму. На жаль, опозиція не змогла або, можливо, не намагалася консолідувати населення, закликати до протестів, до збройного опору тощо. Венесуела пережила шок, пережила ці удари по інфраструктурі, але сам режим поки що, станом на сьогодні, не постраждав сильно, окрім, власне, самого Ніколаса Мадуро.
Н.О.: Власне, в інтерв’ю каналу Fox Трамп, відповідаючи на запитання, чи хотів би він бачити на чолі Венесуели Коріну Мачадо, сказав: «Ну, побачимо. Є віцепрезидент Дельсі Родріґес».
У мене, власне, є така думка: чи можна припустити, що ця блискавична, миттєва, дуже ефективна й вражаюча операція могла бути проведена також з огляду на певний пакт чи порозуміння між згаданими представниками режиму — Дельсі Родріґес, Діосдадо Кабельйо та Владіміром Падріно — і міністром оборони? Чи може це бути одним із варіантів? Звичайно, ми не маємо інформації, але чи можна допустити, що вони вирішили якось домовитися з Трампом?
О.С.: Це можливо. Всім відомо, що автократії часто падають дуже швидко, і всередині там нерідко немає консолідації та єдності.
Тобто певна внутрішня розбіжність і змова проти Мадуро могла мати місце. Якби стояв вибір між бомбардуванням і падінням режиму, з одного боку, та затриманням Мадуро, з іншого, я думаю, що вони могли піти на співпрацю зі США і видати Мадуро. Тому що наразі немає інформації, як він міг бути захоплений так швидко і так легко, бо американці згідно з даними ЗМІ не висаджувалися в Каракасі — сухопутних операцій не було. З’являлися гелікоптери над містом, але я сумніваюся, що США пішли б на наземну операцію, бо це в будь-якому разі закінчилося втратами, а для Трампа, думаю, це абсолютно не потрібно. Тому великим секретом залишається, як Мадуро так швидко опинився в руках США. Можливо, справді мала місце якась внутрішня змова і переворот.
Те, що Сполучені Штати більше не бомбардують Венесуелу, і те, що вони нещодавно зробили заяву про те, що друга хвиля обстрілів не потрібна, що перша хвиля змогла досягти своїх цілей, і те, що режим залишається при владі і те, що США, наразі, не роблять наразі ніяких дій, є певним показником того, що, можливо, режим Мадуро, на жаль, не такий слабкий, як здавався, і ще певний час побуде при владі. Але теж Ніколас Мадуро, перебуваючи під контролем США, почне робити певні заяви, що може зашкодити багатьом політичним силам не лише у Венесуелі, а й по цілому регіону, які залежали від режиму Мадуро.
Н.О.: Американська сторона вже висунула Мадуро звинувачення, зокрема в «наркотероризмі», як це окреслюють, і теж у тому, що він диспонував зброєю, щоб буквально знищити США.
Чого можна очікувати від процесу над Мадуро? Власне, вже є певний прецедент майже сорокалітньої давності. Як пам'ятаєш, свого часу було силове усунення президента Панами.
О.С.: Так. Зараз часто коментують ситуацію на Гренаді, коли американські війська здійснили висадку. США активно заявляють, що не вважають Мадуро президентом і не визнають режим Мадуро легітимною владою.
Так, вони ведуть з ними діалог, але в них є постійна відмазка про те, що Мадуро не виграв вибори. Це коментують найвищі посадовці. Сам Марко Рубіо писав, що Мадуро не є президентом, а є злочинцем, який нелегітимно захопив владу. Тому для США це є прецедентом, адже вони буквально захопили лідера-автократа чужої держави.
Для багатьох країн регіону це також позитивний прецедент, бо Венесуела наразі не має підтримки майже ні в кого. Залишається очікувати на підтримки Куби та Нікарагуа, але це смішно. Більшість країн Південної Америки будуть навпаки задоволені, що Венесуела буде стабільною і перестане бути диктатурою, бо це створює проблеми для багатьох.
Тому суд над Мадуро є, на мою думку, абсолютно позитивним кроком. Я думаю, що багато лідерів регіону або проігнорують це, або, навпаки, відкрито будуть вітати. Аргентина, наприклад, вже повідомила, що вона підтримує дії США.
Абсолютна більшість країн висловили свою «занепокоєність», що фактично означає, що їм байдуже доля Мадуро і доля самого режиму.
Н.О.: Оглядачі, коментатори звертають увагу передовсім, якщо йдеться про цю операцію, на те, що це є порушенням міжнародного права і суверенітету, попри те, що там є автократичний, тоталітарний чи просто недемократичний, якби хто там це не окреслював, устрій. Проте наголошують, що це порушення міжнародного права, що це дуже небезпечний прецедент, що Трамп не дуже відрізняється від Путіна, який теж хотів провести таку військову спецоперацію. Як ти це прокоментуєш?
Окрім того, Кая Каллас — очільниця зовнішньополітичного відомства Європейського союзу — висловила точку зору ЄС, європейських країн, мовляв, «так, ми не визнаємо Мадуро, який не виграв вибори у червні 2024 року, але ми за мирну трансформацію цього режиму». Хоча я не знаю, як він може трансформуватися мирно, якщо він тримається при владі, фактично, на багнетах.
О.С.: Так, я абсолютно розумію занепокоєння, що це може спричинити, але не вірю, що Сполучені Штати чи інші демократії, а США залишаються демократією, в майбутньому вдаватимуться до подібних дій щодо демократичних режимів. Це практично неможливо, щоб Сполучені Штати щось схоже робили з країнами в Латинській Америці, де є демократичні вибори.
Мадуро давали багато можливостей мирно піти з влади, але він відмовився, і сам режим привів ситуацію до теперішнього стану — інших виходів наразі не було.
Навіть сама опозиція аплодує діям США, що дивує багатьох. Венесуельська опозиція, яка часто живе у США, Європі чи Південній Америці, вона абсолютно підтримуює це втручання і викрадення президента Венесуели. Якщо населення Венесуели в більшості це підтримує, то це надає певної легітимності таким радикальним діям.
Я думаю, що в даний час демократії мають вміти застосовувати ті самі інструменти, які використовують автократії, адже виключно виборчими методами це вже кілька разів не спрацювало. Венесуела мала можливість перейти назад у 2019 році і це не вдалося. У 2024 році це знову не вдалося. Далі так тривати це не могло. Тому я думаю, що це абсолютно логічний шлях розвитку.
На жаль, венесуельське громадянське суспільство також не могло собі дати раду. Опозиція була витіснена за межі країни, вона часто не мала реального контролю над ситуацією в країні. Тобто щось схоже на український Майдан у 2014 року у Венесуелі не сталося. І не могло статися у майбутньому через ряд причин і культурних, і внутрішніх. Венесуельське суспільство не настільки гарно організоване, як українське, в таких ситуаціях, коли потрібно боротися проти влади. Режим Мадуро був набагато більш авторитарним, аніж був режим Януковича.
Тому я не бачу інших сценаріїв зміни влади в даній ситуації, ніж такий радикальний.
Н.О.: Олександре, завершуючи цю розмову: які кроки можна очікувати від Трампа в плані того ультиматуму? У Каракасі вже немає Мадуро, але є ультиматум щодо офіційного Каракаса. Ці чотири місяці ескалації між США і Венесуелою мали на меті не лише усунення Мадуро, а щось значно більше. Зокрема, йшлося не тільки про припинення наркотрафіку з Венесуели до США, але теж про питання не менш важливі, наприклад, нафта.
О.С.: Насправді, зараз видобуток нафти у Венесуелі перебуває на історичному нулі. Тобто вони часто коментують, що нафтовидобувна інфраструктура зараз у розрусі і потребує високих інвестицій, і, напевно, Сполучені Штати готові ці інвестиції робити в країну, де є настільки висока нестабільність. Тому на рахунок зміни режиму, я все ж таки думаю, що США зацікавлені у тому, щоб режим у Венесуелі не був для них проблемою. Вони не обов’язково зацікавлені в тому, щоб Венесуела була ліберальною демократією — це питання, власне, до самих венесуельців. Я не думаю, що американці будуть платити за якісь там демократичні зміни у Венесуелі. Це хай вже саме суспільство Венесуели це робить.
Тому, ймовірно, режим ще певний час може зберігатися. Це все залежить від того, чи підуть вони на реальну згоду зі США і будуть реально боротися з наркотрафіком. Якщо підуть, то режим, на жаль, збережеться. Хоча дивно було б вважати, що представники цього наркокартелю «Лос Солес», які все ще залишаються при владі у Венесуелі, готові до якихось дій. Можливо, режим поступово деградуватиме і в один момент впаде, як це сталося в Сирії. Це, думаю, не трапиться вже завтра — для цього потрібний певний час.
Матеріал підготував Назар Олійник