За даними Головного статистичного управління, від січня до кінця вересня 2025 року в Польщі народилася 181 тисяча дітей (на 11 тисяч менше, ніж 2024 року). Від початку року до кінця вересня померли 303 тисячі осіб (на одну тисячу більше, ніж 2024). Кількість народжень у Польщі 2024 року становила приблизно 252 тисячі, а кількість смертей досягла 409 тисяч. 2023 року народилися 272 тисячі дітей, померли 409 тисяч осіб.
Причому серед новонароджених є також діти громадян України, які зараз проживають у Польщі. За даними Головного статистичного управління, між 2022 і 2024 роками їх народилося 36 758.
Статистична установа наголошує, що чисельність населення зменшується з 2012 року, за винятком незначного зростання 2017 року.
Ця тенденція викликає занепокоєння, тому що вказує на постійне зниження чисельності населення в Польщі, що впливає на різні аспекти суспільного та економічного життя. Експерти прогнозують подальше зменшення чисельності населення в Польщі.
Демографічні проблеми в Польщі наблизила професорка Ірена Котовська з Вищої школи торгівлі у Варшаві, науковиця представляє також урядову раду у справах народонаселення та Комітет демографічних наук Польської академії наук.
Як відзначив журналіст Польського радіо 24 Павел Воєвудка, коефіцієнт народжуваності у Польщі утримується на рівні майже 1,1. Може здаватися, ставлення до цього є безтурботним. Але, на думку його співрозмовниці, є через що турбуватися.
— Переймаються експерти, які займаються демографічними змінами, люди, які займаються державними фінансами, ринком праці, пенсіями. Але взагалі, на мою думку, немає змістовної дискусії про демографічну зміну, з якою маємо справу. Попри наші, демографів, спроби пояснити, про що йдеться, більшість повідомлень утримана в категорії биття на сполох, кризи.
Якщо ми багато років повторюємо, що низька народжуваність, яка утримується, доведе до тривалого зменшення чисельності населення, тоді чому щороку або й кілька разів на рік ми знімаємо тривогу, що знову кількість народжень менша, ніж протягом аналогічного місяця рік тому або конкретного періоду торік. Ця тенденція існує, і змінити її ми не можемо. Але поміркуймо, чому народжуваність є такою низькою. Справді, цей коефіцієнт низький, але є ще одне питання: якщо ми хочемо порівнювати себе з іншими європейськими країнами — користуємося даними Євростату, який бере до уваги іншу категорію населення, щоб обрахувати коефіцієнти.
І якщо глянути на дані Євростату, ці коефіцієнти дещо вищі. Вони все одно вказують на низьку народжуваність, але не зосереджуймося на тому, що вона менша, ніж 1,1. Бо тут узято до уваги осіб, які перебувають у Польщі, та не враховано польок, які зараз за кордоном, а їхнє тимчасове перебування в еміграції триває навіть кілька-кільканадцять років. З ними показник дещо кращий. Та це не означає, що змінюється наша оцінка ситуації — вона дуже складна.
Журналіст Павел Воєвудка відзначив, що він належить до покоління післявоєнного так званого бебі-буму, коли в Польщі народилося дійсно багато дітей. А тут раптом виявляється, що не буде кому працювати на пенсії. Отже, постає питання про причини. Могло б здаватися, що урядові програми 500+, 800+ певною мірою вплинуть на майбутніх потенційних батьків та їхнє бажання мати дітей. Та виявилося, що очікуваного результату немає. Чому ж тоді поляки не хочуть мати дітей — це перше запитання до професорки Ірени Котовської.
— Я проти такого запитання, бо воно містить тезу, що поляки не хочуть мати дітей. Але, коли ми запитуємо про бар’єри, які заважають стати батьками, вони дуже різноманітні, пов’язані з почуттям невпевненості, побоюванням за своє здоров’я та здоров’я дітей; з відчуттям того, що їм загрожуватиме відмова від різних життєвих планів через конкретну складність із доступом до медичних, освітніх послуг та піклування. Але також, і цього ми не можемо не згадати, зі зміною наративу про батьківство. Я хочу наголосити, що антиабортний закон, ухвалений в 2020 році, дискусія про нього, і повідомлення про дуже складні випадки, безумовно, змінили клімат навколо батьківства.
У потенційних матерів це викликало певне побоювання: якщо трапиться непередбачувана життєва ситуація, вони можуть потрапити у безвихідь. Далі — співрозмовниця Польського радіо 24.
— Ми не отримаємо від держави системної допомоги. До того ж можливі різні покарання і залякування. Як інтерпретувати те, що всупереч думці медиків, лікарів, які займаються репродуктивною медициною, скасовано програму інвітро, що була введена 2013 року. Потім ухвалено закон проти жінок, і ще змінено наратив, нібито жінкам не хочеться, вони ледачі, п’ють пиво... Це дуже несправедливо передусім для жінок, для всіх, хто хоче завести дітей і не отримує допомоги.
А лікарі підкреслюють, що безпліддя стало суспільною хворобою, і це сходиться з висновками міжнародних організацій. Ще одне дуже важливе питання: зміна підходу до народження дітей. У 60-х та 70-х роках проводили дії з метою планування сім’ї, свідомого батьківства, пов’язані із введенням ефективних засобів контрацепції.
А ми вже понад 20 років говоримо, що планування сім’ї має дві сторони: як обмеження можливості небажаної вагітності, так і сприяння можливості завагітніти. Тобто мислення про репродуктивне здоров’я в категоріях можливості мати дітей. А це пов’язано зі знаннями про зачаття, про стан репродуктивного здоров’я. Зізнаюся, що ми, демографи, покладали великі надії на програму навчання про здоров’я, її введено як предмет у школі з участю на добровільній основі. Сподіваємося, що це зміниться.
Ідею уроків про здоров’я критикувала частина політичних середовищ і Католицька церква. Тим часом, іноді батьки відчувають певну незручність і не вміють розмовляти зі своїми доньками чи синами на тему репродуктивного здоров’я. Який же вихід — відповідає демографка.
— Про це треба говорити більше, і я сподіваюся, що тепер, після підсумків програми інвітро та чергової спроби ввести навчання про здоров’я як обов’язковий предмет, ми повинні зменшувати ці бар’єри. Чи можна швидко їх усунути, я не така вже й оптимістка, але принаймні намагаймося про це говорити, тим більше, що є все більше даних про екологічні загрози та небезпеки, пов’язані зі способом життя, а також можливості діагностувати та лікувати безпліддя. На мій погляд, чим більше ця тема буде присутньою в публічному просторі і будуть її обговорювати (хоча ми не уникнемо ідеологічних суперечок і політизації цього питання), — можливо, ситуація зміниться.
Як урядова рада у справах народонаселення ми щороку готуємо звіт. Цього року один розділ присвячений програмі інвітро та думці медичного середовища про загрози, які існують та як їм протидіяти. Я сподіваюся, що це буде дискусія, також у колах уряду, і вплине принаймні на частину поглядів політиків. Турбота про репродуктивне здоров’я та ефективність лікування безпліддя стали важливим елементом оцінки ситуації у сфері народжуваності в різних європейських країнах. Це постійний елемент оцінки ситуації, а не питання, чи подобається він комусь, чи ні.
У Польщі не вдалося довести до створення закону про партнерські стосунки, замість цього триває робота над законопроєктом про найближчих осіб. Причому, діти в Польщі народжуються і в шлюбі, і поза шлюбом, і також буває, що гомосексуальні пари, особливо жінки, мають дітей. На це вказує гостя Польського радіо 24.
— Це також одна з перешкод батьківства в Польщі. Дані останнього перепису населення 2021 року показали, як динамічно ситуація змінилася за останнє десятиліття. Так звані коабітаційні, партнерські або позашлюбні стосунки у 2011 році становили менше як 3 відсотки від загальної кількості сімей. Але протягом 10 років між переписами населення вони зросли втричі, майже до 9 відсотків.
А якщо глянути на сім’ї з дітьми до 24 років, які, як правило, перебувають на утриманні батьків, то одна десята сім’я — позашлюбний союз. Зараз це 900 сімей, тобто щонайменше приблизно два мільйони осіб плюс діти, яких там виховують. Виявляється, що три з чотирьох сімей, заснованих на шлюбі, виховують дітей. У випадку позашлюбних союзів дітей до 24 років виховують 85 відсотків. Тобто це дуже важлива частина, яку ігнорують.
Важливим фактором є зміни, які відбуваються в суспільстві — відзначає професорка Ірена Котовська.
— Позашлюбні стосунки здобули суспільне схвалення як середовище для народження і виховування дітей. Це дуже чітко видно, коли глянути на інші демографічні показники, а саме на позашлюбні народження. Отже, 2024 року 29 відсотків дітей у Польщі народилося поза шлюбом. У випадку першої дитини 37 відсотків народжувалося поза шлюбом, у випадку другої дитини — одна п’ята. Тобто це середовище здобуває визнання і схвалення. Тому мене так дивує, що в турботі про сім’ю, про сімейну політику, яка підтримує батьківство, не помічають, що ці сім’ї юридично не існують. А дані про них у нас є лише зі спеціальних досліджень.
Зараз ми проводимо таке дослідження, і сподіваюся, що в червні вже матимемо дані, які покажуть, наскільки це змінилося, адже попереднє таке дослідження проведено 10 років тому. Ще одне питання — це повага до виборів людини і уподобань у сфері сімейного життя. Це суспільні факти і процеси, які ми ігноруємо.
PR24/Н.Б.