Мешканці міста Холм могли почути історію колишнього військового Сергія Дудяка. Ветеран із Луцька, який на Донецькому напрямку втратив руку, взяв участь у зустрічі з мешканцями міста. Пізніше в Любліні свою історію розповіли оборонець Києва Едвард Сафронов та волонтер казахського походження Костянтин Гудаускас, який під час боїв за Київ вивіз із окупованих територій понад 200 осіб.
«Я застав повномасштабне вторгнення в лавах ЗСУ як військовослужбовець контрактної служби. Це був наказ — і я став на захист України з перших годин війни», — говорить Сергій Дудяк.
Усі фото із зустрічі у Холмі, а також показу фільму «Буча» — Зоряна Вавринчук (Генеральне консульство України в Любліні), Zoryana Vavrynchuk/Konsulat Generalny Ukrainy w Lublinie
«Ранок, п’ята година, 24 лютого — я пам’ятаю це досі. Ми їхали, пролунали перші вибухи, і розвідники написали мені, що почалася повномасштабна війна. Щороку я переживаю цей день знову і знову. Ця велика війна залишила на мені глибокий слід. На жаль, у мене було багато друзів — хлопців і дівчат — які загинули. І з тих людей, з якими я заходив обороняти Київ, практично нікого не залишилося в живих», — говорить Едвард Сафронов.
Усі фото із зустрічі у Холмі, а також показу фільму «Буча» — Зоряна Вавринчук (Генеральне консульство України в Любліні), Zoryana Vavrynchuk/Konsulat Generalny Ukrainy w Lublinie
«Я громадянин третьої країни, яка формально не має відношення до цієї війни. Але як людина я — на стороні правди, — говорить волонтер Костянтин Гудаускас. — Так сталося, що я став свідком подій у Бучі й брав активну участь у порятунку людей. На моїх очах було скоєно багато злочинів. У перші дні вторгнення мені запропонували вивезти дітей і вагітну жінку. Тоді не було жодної впевненості, що нас пропустять. Але відмовитися й навіть не спробувати — я б не пробачив собі цього все життя. Тому погодився. І дякую Богові за силу та віру, які Він мені дав. Під кулями я вірив, що залишуся живим і зможу врятувати інших», — розповідає Костянтин Гудаускас.
Усі фото із зустрічі у Холмі, а також показу фільму «Буча» — Зоряна Вавринчук (Генеральне консульство України в Любліні), Zoryana Vavrynchuk/Konsulat Generalny Ukrainy w Lublinie
«Поранення я отримав наприкінці травня, на початку червня — буквально за кілька днів до свого дня народження. Це сталося під населеним пунктом Білогорівка. Була потужна атака: авіація, артилерія, міномети, гусенична техніка, танки. Евакуація була неможливою — евакуатор не міг доїхати через постійні обстріли. Я понад п’ять годин перебував із турнікетом, рука почорніла», — говорить Сергій Дудяк.
«Ми були в окопах. Це було справжнє бойове пекло: вибухи, фосфорні снаряди. Багато моїх побратимів потім лежали в лікарні з проблемами легень через ураження фосфором. Ворог не очікував, що після такої атаки хтось залишиться живим. Але ми піднімалися з-під землі, як кіборги, і давали відсіч», — зазначає ветеран Сергій Дудяк.
Усі фото із зустрічі у Холмі, а також показу фільму «Буча» — Зоряна Вавринчук (Генеральне консульство України в Любліні), Zoryana Vavrynchuk/Konsulat Generalny Ukrainy w Lublinie
«Були моменти, коли в них закінчувалися патрони — вони натискали на спусковий гачок без набоїв, просто щоб не зламатися. Мабуть, тоді в мені й помер страх. Я зрозумів: є дві речі, які мені не належать — моє народження і моя смерть. Вони належать Богові. А я маю робити те, що можу, з чистим серцем, вірячи, що добро повинно перемагати. Я не професійний військовий у душі, я не вмію тримати зброю. Але я можу допомагати й рятувати життя», — говорить Костянтин Гудаускас.
Усі фото із зустрічі у Холмі, а також показу фільму «Буча» — Зоряна Вавринчук (Генеральне консульство України в Любліні), Zoryana Vavrynchuk/Konsulat Generalny Ukrainy w Lublinie
«Після поранення я довго проходив реабілітацію. З часом навчився дивитися на пережите спокійніше. Велику роль у відновленні відіграв спорт. Під час реабілітації я почав займатися стрільбою з лука. Коли американські протезологи та ветерани спорту приїхали в Україну й запитали, яким видом спорту я хотів би займатися, я відповів: стрільбою з лука. Хоч у мене залишилася лише одна рука, я навчився стріляти зубами. Для мене підібрали спеціальний лук у США і передали його в Україну», — вказує Сергій Дудяк.
Події за участю безпосередніх свідків війни були організовані Генеральним консульством України в Любліні, фондами «Верва» та «Партнерство і співпраця», а також Центром культури в Любліні та Українським кінофестивалем.
Інна Ясніцька