Уже багато днів тривають серйозні проблеми двох атомних електростанцій — у Румунії та Угорщині — які воду для охолодження реакторів беруть із Дунаю. Через спекотну погоду Дунай висихає, енергетична криза продовжується і Угорщина відрізана від постачання енергії з електростанції «Пакш». Хоча помічено деяке зростання рівня води, у річці її недостатньо для безперебійної роботи АЕС.
Тим часом у Румунії вжито екстрених заходів, щоб відновити роботу АЕС «Чорнавода». Сапери провели чергову серію контрольованих вибухів на Дунаї, щоб спрямувати до АЕС воду з одного з дунайських рукавів.
«Кожен сантиметр, кожні 10–20 сантиметрів, вплинуть на те, що АЕС, зокрема, в Пакші, а за мить, мабуть, перейдемо до електростанції "Чорнавода", зможе працювати більш нормально та постачати електроенергію. Звернімо увагу, чому ситуація така серйозна. АЕС "Пакш" забезпечує 50 відсотків усього добового виробництва енергії в Угорщині, а електростанція "Чорнавода" в Румунії — приблизно 20–25 відсотків енергії, що виробляється в Румунії», — відзначив кореспондент Польського радіо Пйотр Пєнтка.
У випадку Румунії можна говорити про певний успіх після того, як військові сапери підірвали підводну скелю в одному з рукавів Дунаю. Що це означає для єдиної румунської атомної електростанції? Чи води для охолодження реакторів стало більше?
«Справа в тому, що вода для електростанції "Пакш" надходить, так би мовити, з головного русла Дунаю. Тож якщо її тут немає, додати води буде важко, бо її просто недостатньо у водозборі. А щодо електростанції "Чорнавода", вона отримує воду з Дунаю, але через один з його рукавів, не з головного русла. Проблема полягала в тому, що біля входу до цього рукава була масивна скеля, яка перекривала доступ головного русла до цього рукава, що живила електростанцію "Чорнавода". Кажуть, цей проєкт лежав на столі багато років, але жоден румунський уряд не хотів виділяти коштів і ризикувати такою операцією. І лише зараз, у ситуації дуже серйозної кризи, вирішено про це, залучено військо, саперів, щоб розблокувати, вхід до рукава Дунаю, який охолоджує електростанцію "Чорнавода". З використанням кількох сотень кілограмів вибухових речовин вдалося розблокувати принаймні частину скелі. Ще кілька днів будуть її звідси вивозити. Поблизу АЕС "Чорнавода" води може бути набагато більше і, можливо, завдяки цьому Румунія отримуватиме дещо більше енергії. Щодо Угорщини, чекаємо на дощ і підвищення рівня води в Дунаї. І, можливо, на допомогу сусідів. Якщо АЕС "Покш" не працюватиме, то, наприклад, Словаччина вирішила надсилати енергію в Угорщину, щоб допомогти сусіду в скруті», — додав кореспондент.
Про те, що Угорщина та Румунія опинилися на порозі серйозної енергетичної кризи, сказав експерт у справах енергетики фонду Polska z Natury Данєль Чижевський, він був гостем Польського радіо 24.
«Здається, так, особливо Угорщина, як зазначив кореспондент, адже насправді аж 40 відсотків, а іноді навіть приблизно половина виробленої в Угорщині енергії припадає саме на атомну електростанцію "Пакш". Я вже давно згадував, що ми можемо трохи заздрити Угорщині та іншим країнам Центрально-Східної Європи щодо цих АЕС, що були побудовані здебільшого перед 90-м роком, за "залізною завісою", на основі совєтської технології. Нам це не вдалося, але, як бачимо, з цими електростанціями теж є проблеми. Це не перша така ситуація, коли атомні електростанції вимикають, принаймні тимчасово, через гідрологічну посуху. Цього року таке сталося й у Франції. Кілька років тому французи мусили відключити приблизно половину своїх реакторів. Там проводили модернізаційні роботи, що також мало значення, але основною причиною була саме посуха. На жаль, щоб атомні електростанції функціонували, потрібна вода для охолодження. Відразу скажу, що йдеться не про охолодження самого реактора та його оточення. Вода, яку забирають із водойми, в цьому випадку з річки, потрібна, щоб охолоджувати ділянки турбіни, яка генерує енергію. Тобто це той самий обіг води, як, наприклад, на вугільних електростанціях. У Польщі вода взагалі не контактує з будь-якою зоною, що піддається радіаційному опроміненню. Просто, воду, яка на кільканадцять градусів тепліша, скидають у річку і далі вже її не використовують», — відзначив експерт.
Вода необхідна, щоб електростанція працювала ефективно й безпечно. В Угорщині повідомляли про ймовірність тимчасово зупинити АЕС, відтак виявлялося, що цього не відбувалося.
«Важко сказати, чи сусідні з Угорщиною країни, а також ті, що розташовані далі, зможуть допомогти угорцям покрити цей дефіцит у сорок відсотків виробництва електроенергії. Угорщина — невелика країна, порівняно, наприклад, з Польщею. Це показує вже факт, що лише одна атомна електростанція забезпечує настільки великий обсяг виробництва та попиту на енергію. Певним є одне: наша європейська енергетична система настільки добре інтегрована, що сусідні та більш віддалені країни здатні дуже швидко надати допомогу тим, хто має проблеми — раптове падіння потужності (або таке, яке можна передбачити). Угорці в цій ситуації вже можуть передбачити, скільки потужності їм не вистачатиме. Країни, які знаходяться в цьому регіоні, наприклад, Польща та Німеччина, виробляють набагато більше енергії, ніж Угорщина, тож, можливо, завдяки сусідству з такими великими країнами, що споживають так багато енергії, тимчасово можна забезпечити нею Угорщину. Але треба пам’ятати, що ми та інші країни регіону маємо свої потреби, у нас буває спека, ми витрачаємо дуже багато енергії на охолодження, тож це не є очевидним», — сказав експерт.
Криза, пов’язана з війною РФ проти України, виявила проблеми Європи та європейців із доступом до енергоресурсів, які досі постачали з Росії, а внаслідок кліматичної кризи стали фактом проблеми, пов’язані з альтернативними джерелами енергії, зокрема АЕС.
«Я не знаю, чи у часи, коли масово будували атомні електростанції, хтось передбачив, що в якийсь момент доведеться стикатися з такими проблемами. Треба також пам’ятати, що це тимчасові проблеми, і, ймовірно, вони виникатимуть протягом певного періоду влітку. Можливо, іноді це триватиме кілька днів, у деяких випадках — кілька тижнів. Я думаю, що країни, які мають атомні електростанції, а також, можливо, ті, що мають вугільні електростанції, як Польща, будуть змушені пристосуватися до такої ситуації. Адже гідрологічна посуха в Європі виникає насправді щороку, а ще десять років тому це не було таким очевидним. Посуха була явищем, яке не супроводжувало нас так часто. Звичайно, цей процес матиме вплив на енергетику, адже електростанції просто потребують води», — наголосив Данєль Чижевський.
Чи цей досвід допоможе при спорудженні першої польської атомної електростанції? Адже умови змінюються. Електростанції в Угорщині та Румунії, про які ми говоримо, побудовано ще до 1990 року — за совєтською технологією, а польська буде вже сучасною, за американським зразком.
«Вона також потребуватиме води, звісно. Ми в дещо кращому становищі, тому що наша АЕС буде розташована на березі Балтійського моря, і там, власне, необмежений доступ до води. Безперечно, електростанції, розташовані біля моря, безпечніші. Насправді атомна електростанція, розміщена при будь-якій із польських річок, навіть найбільших, муситиме враховувати ризики такого типу, як електростанції в Угорщині та Румунії. Цікаво, що якраз Румунія має канадську технологію, яку вона обрала ще в 80-х роках — я сам дізнався про це нещодавно, але інші країни регіону мають совєтську технологію, реактори WWER», — додав експерт.
Першу в Польщі АЕС із трьома реакторами лише почнуть споруджувати на Помор’ї. Запуск першого блоку планують на 2036 рік.
PR24/Н.Б.