Від млявого мистецького життя до справжнього мистецького буму — так можна описати кардинальну зміну, яка настала в Польщі з початком Першої світової війни.
«Звісно, до Першої світової війни в Польщі були митці, їхня творчість розвивалась наприкінці XIX століття. Проте з іншого боку багато митців, які були зацікавлені найновішими тенденціями, жили й творили за межами Польщі, за межами польських земель до поділів. Тож польські митці творили в Парижі, Мюнхені чи Петербурзі. Там вони могли розвиватись, адже там був розвинений мистецький ринок, якого в Польщі майже не було. Як і не було представницьких інституцій, з якими митці могли би працювати» , — пояснює мистецтвознавиця.
Тож у вогні Першої світової війни на польских землях почалось відродження культурного життя. Тоді, каже Івона Люба, дух незалежності Польщі відчувався в повітрі. Приклад цьому є творчість відомої тоді польської художниці Зофії Стриєнської: «Ще у 1917 році вона створила монументальну декорацію до Королівського замку на Вавелі, дуже важливої королівської резиденції, яка теж в контексті боротьби за незалежність була значним символом. Королівський палац на Вавелі повернувся до Польщі ще до Першої світової війни, тож поляки хотіли повернути резиденції її святість і Зофія Стриєнська стала художницею замку. Тож у 1917-18 вона створила цикл картин, який називався "Пасха". Тобто в основі лежала ідея воскресіння. Польща на картині відроджується після довгого часу неволі. Звісно, не через три дні, а через 123 роки».
Зофія Стриєнська, як і багато інших польських художників того часу, нерідко зверталась до народних мотивів. Так на картині «Зустріч із сином» Божа Матір одягнена в традиційний краківський стрій. Все ж польські митці черпали натхнення не тільки з минулого — активно залучались у розвиток сучасного мистецтва, аванґарду.
«З одного боку митці зображували родину, польські цінності, звертались до історії та народних мотивів. В той же час вони робили акцент на універсальній мові сучасного класицизму, наче казали: "Польща повноправно належить до традицій, культури та мистецтва західноєвропейськоі цивілізації. Польща — частина культури, яка корінням сягає античності, яка й сформувала сучасну Європу". Трохи пізніше письменник Ян Парандовський написав: "Польща лежить на березі Середземного моря". Звісно, він так сказав не через неосвіченість в географії, він не переплутав Балтійське море із Середземним. Таким чином письменник намагався показати, що Польща завжди була у Європі, навіть коли її не було на мапі світу», — каже Івона Люба.
Більше можна почути в аудіофайлі
Анастасія Купрієць