У сьогоднішній програмі будемо говорити про силу духу, людяність і важливість підтримки тих, хто щодня рятує життя на передовій, часто ризикуючи власним. Про людей, що щодня стоять між життям і смертю, про тих, хто тримається до останнього, навіть тоді, коли самі на межі.
Саме для них — уже втринадцяте — благодійний фонд Repower реалізовував у Швеції програму психологічного відновлення. Мова про бойових медиків, лікарів стабілізаційних пунктів, водіїв-санітарів, які щодня працюють у надскладних умовах війни. Герої, що не завжди мають час подумати про себе.
Ці люди не лише надають першу допомогу під кулями й вибухами, а й самі потребують підтримки — моральної, емоційної, психологічної. Медиків на фронті катастрофічно не вистачає, а ті, хто залишився, працюють на межі можливостей і виснаження.
Місія Repower — запобігти важким психологічним розладам, відновити сили та мотивацію для подальшої служби.
Саме тому такі ініціативи, як цей проєкт, мають величезне значення.
Фахові психологи, тілесноорієнтована терапія, артпрактики, простір для розмов — і просте людське тепло. Усе це — щоб допомогти тим, хто сам не раз повертав інших до життя.
У цій програмі — тиша, спокій, фахова підтримка й місце, де можна просто побути людиною. Не звання, не роль, не функція — а людиною.
Ми розкажемо про тих, хто робить це можливим. Про ті моменти, коли знову з’являється сила жити. І про важливість пам’ятати: турбота — це теж зброя.
А почнемо із розмови з засновницею благодійного фонду Repower Мариною Садиковою, яка розповість про цьогорічну програму, її учасників і те, чому саме Швеція укотре стала країною, в якій проводять проєкт для наших військових.
«13-й проєкт пройшов дуже успішно, і ми зробили, мабуть, навіть набагато більше, ніж планували. Наші всі проєкти, вони відрізняються тим, що зазвичай ми проводимо їх на різних локаціях. Ми використовуємо всі локації, на яких перебуваємо, максимально ефективно, шукаючи нові якісь способи, як допомогти, як використати локацію для того, щоб наші медики відчули знову це життя, повернути їм сенс і дати їм змогу відпочити», — розповідає вона.
Автор фото: Олександр Голуб
Автор фото: Олександр Голуб
Автор фото: Олександр Голуб
«Коли військові, наші бійці знають, що у них за спиною стоять такі медики, які готові їх рятувати навіть під обстрілами, то вони набагато впевненіше йдуть у бій. Таким чином ми підсилюємо обороноздатність країни в цілому. І якщо за спиною кожного нашого бійця стоїть медик, то за спиною медика вже ніхто не стоїть. Тобто вони кінцева ланка нашого фронту. Наша місія — стати от цією підтримкою для кожного медика, стати за спиною кожного медика, щоб вони точно знали, що вони можуть розраховувати на нас, що вони мають нести свою службу і мати за це якусь підтримку», — ділиться у розмові Марина.
Автор фото: Олександр Голуб
Автор фото: Олександр Голуб
Автор фото: Олександр Голуб
Автор фото: Олександр Голуб
«Коли ми вже поверталися і були на вокзалі, до мене підійшов один учасник, міцно обійняв і сказав про те, що він навіть не очікував, що цей проєкт матиме такий величезний вплив на нього, і що тепер він готовий боротися до перемоги. Сто відсотків цей проєкт має величезний вплив на життя цих 86 людей. Ми вилаштовуємо свою програму таким чином, що коли величезна кількість людей, дуже складно знайти ключик до кожного якимось одним інструментом. Саме тому наша програма насичена величезною кількістю різних інструментів, різних активностей для того, щоб кожен учасник зміг знайти щось особисто для себе, і щоб цей проєкт став для нього ефективним. Цей проєкт має величезний вплив на життя наших військових, яких наші учасники врятують після проєкту», — наголошує Марина Садикова.
Автор фото: Олександр Голуб
Автор фото: Олександр Голуб
Автор фото: Олександр Голуб
Автор фото: Олександр Голуб
Автор фото: Олександр Голуб
Також я поспілкувався з одним із цьогорічних учасників програми Олександром з позивним «Одеса». Олександр долучився до війська з початком повномасштабного вторгнення. Нині він служить 23 окремій механізованій бригаді санітарним інструктором медичного пункту. Враження Олександра від поїздки на програму неймовірні, дуже позитивні й теплі, тим більше, що це була його перша поїздка за кордон у житті. Але найголовніше — він встиг відновитися й відчути себе знову повним сил й енергії. У розмові він поділився тим, що для нього було найважливішим під час цього проєкту, і яким він вийшов з нього. Найбільша Олександра вразили відкритість та людяність місцевих людей, їхня здатність співчувати та розуміти.
Олександр "Одеса"
«Коли ми поверталися зі Швеції, в мене був дуже спокійний настрій, я був дуже врівноважений, на позитиві. І це мені дуже сподобалось, внутрішнє відчуття, що я дійсно відпочив. У нас графік був такий, що під кінець просто така приємна втома вже з'являлася, ось що стільки нагулялися, набачилися, нафоткалися, начулися і все інше. Я зовсім не переживаю з приводу того, що воно було начебто коротке, два тижні мені вистачило, щоби проїхати повністю зарядженим, як батарейка. Почуваю себе суперськи. Головне, що я виніс з цієї поїздки, це те, що я побачив, що люди нас підтримують не тільки в новинах, ще одним пакетом допомоги. Не тільки на рівні міністрів, президентів, королів. А це щире бажання людей зарадити, щось зробити, корисне чи приємне, що дивлячись на них, у мене закріплялось розуміння, що ми все робимо правильно, що, не дивлячись на те, що важко, не дивлячись на те, що можуть виникати суперечки, нерозуміння, конфлікти, в мене є чітке усвідомлення, що ми на правильному шляху, що ми боремося за праве діло, за добру справу. Якщо б більше залучалися до такої програми, то мотивація значно б зростала», — ділиться Олександр.
«Відновлюємо стійкість тих, хто рятує тисячі життів!» — це девіз благодійного фонду Repower. З грудня 2022 року завдяки проєкту було відновлено вже 933 медики з 300 військових частин. Мета організації Repower — здобути постійну підтримку та щомісяця рятувати 100 військових медиків і волонтерів від емоційного виснаження, депресії та тривожних станів.
Наразі проєкти фінансуються за допомогою постійного фандрейзингу в Україні, Швеції та Данії.
А ви також можете його підтримати своїм донатом.
Повністю розмову слухайте у прикріпленому звуковому файлі.
Тарас Андрухович