Війна Росії проти України стала для Польщі потужним сигналом до дії, джерелом важливих уроків та поштовхом до переосмислення власної безпеки. Варшава уважно стежить за перебігом бойових дій, аналізує український досвід і дедалі глибше усвідомлює, що загроза масштабної війни на східному фланзі НАТО є цілком реальною.
Військово-політичне керівництво Польщі робить акцент на модернізації армії, розбудові територіальної оборони, системному навчанні резервістів та оновленні концепції цивільної оборони. Розвиток інфраструктури, збільшення оборонного бюджету та посилення співпраці з союзниками стають пріоритетами державної політики.
Цю проблематику в програмі «Міжнародний (без)лад» проаналізував генерал-майор запасу ЗСУ Сергій Григорович Кривонос.
Генерал-майор ЗСУ Сергій Кривонос. Foto:https://www.facebook.com/profile.php?id=100033950223647
Ця людина, розпочавши строкову службу вісімнадцятирічним юнаком у лавах совєтської армії в 1988 році, віддала війську три з половиною десятиліття свого життя. Кар’єра Сергія Кривоноса вже як українського військовика тісно пов’язана з військами спеціального призначення Збройних сил України, які він розвивав і розбудовував.
Службу він почав у 10-й окремій бригаді спеціального призначення, дислокованій в кримському селищі Первомайське. Потім була служба у 8-й бригаді спецпризначення та командування 8-м полком спеціального призначення. Свого часу це була найкраща спецчастина ЗСУ.
З 2012 року він у ранзі полковника є начальником штабу — першим заступником командувача Високомобільних десантних військ.
Під час гібридної війни Росії проти України полковник Кривонос був одним із найкращих та найрішучіших командирів, особливо серед верхньої ланки. Зокрема, він прославився обороною упродовж 47 діб (у квітні-червні 2014 року) Краматорського аеродрому в оточенні просійських і російських бойовиків. З 186 спецпризначенців і десантників, які захищали летовище, ніхто не загинув, і це попри 16 запеклих боїв та 62 мінометно-артилерійські обстріли. Потім його призначили начальником Управління спеціальних операцій Генерального штабу ЗСУ, а згодом, 5 січня 2016 року, полковник Сергій Кривонос був призначений першим заступником командувача ССО. В 2019—2020 роках він теж був заступником Секретаря РНБО України.
5 червня 2021 року генерал-майора Сергія Кривоноса звільнено в запас.
Після початку великої війни 24 лютого 2022 року Сергій Кривонос як цивільний долучився до формувань ДУК «Правий сектор». У лютому 2022 року за згодою Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного взяв на себе керівництво обороною аеропорту «Київ» (Жуляни), яке здійснював 41 добу. Його ненадовго зарахували до армії, а потім знову звільнили у запас.
Нещодавно Сергій Кривонос очолив Інститут глобальної цивільної безпеки на базі Академії військових рекрутів «Штурм» у Варшаві. Ось, що він розповідає про цей осередок і свою роботу в Польщі:
«Я займаюся тим, чим і в попередні роки — питаннями безпеки, безпеки країни. Зараз це значно ширший контекст безпеки країн. Проблеми, які виникли в Україні за одинадцять років війни, і яким шляхом ми їх вирішували, і враховуючи цей досвід — це цікаво нашим партнерам, які нас підтримують. Тим країнам, які нас підтримують вже довгий час, я вдячний, що вони нас підтримують будь-якою допомогою. Тому з огляду на підняття градусу напруженості й загрози з боку РФ по відношенню до країн Балтії, і безпосередньо також і Польщі, це цікаво».
Російська гібридна агресія, а особливо велика війна проти України в 2022 році, змусила Польщу серйозно задуматися над станом своїх збройних сил і обороноздатністю в цілому. В цьому ключі Сергій Кривонос як один з основоположників та ініціаторів створення системи територіальної оборони в Україні відзначив саме цю військову структуру, яку у Польщі створили під впливом дій Росії в Україні:
«Вони достатньо чітко відслідковували наші проблеми у 2014—2015 роках, на початку тієї війни. Вже у 2016 році вони опрацювали декілька законопроєктів, які були прийняті як закони. І це — питання номер один, яке вони вирішили значно раніше, ніж ми: створили територіальну оборону країни. Це чудовий приклад того, наскільки швидко політики розуміються на проблемах країни, на проблемах національної безпеки.
Поляки з 2017 по 2020 рік у розвиток територіальної оборони країни вклали більше ніж один мільярд євро. І це також сума, яка викликає повагу, захоплення».
Створення Військ територіальної оборони в Польщі почалося 30 грудня 2015 року. Ідея полягала в тому, щоб кістяк, старшинський і підстаршинський корпус, близько 15%, складали кадрові військові, а решту — добровольці, які в цивільному житті займаються своїми справами, чи то роботою, чи навчанням, але в разі війни, стихійного лиха чи будь-якої іншої кризової ситуації вони готові діяти.
Сьогодні Війська територіальної оборони є окремим родом військ. Це 20 бригад, які укомплектовані на 70%, а їхня чисельність становить 36 тисяч чоловік.
Слід сказати, що вишкіл бійців триває три роки, протягом яких військовослужбовці тероборони (ТрО) проходять навчання у рмежах ротаційних тренувань, які організовують у вихідні дні — щонайменше два дні на місяць. Кожен навчальний рік тероборонівці завершують двотижневим інтегрованим навчанням.
Коли йшло формування Військ територіальної оборони, то чимало критиків висміювали цю ідею, вважаючи, що це якась «потішна армія», бо вона складається з цивільних, які ще й тренуються по вихідних. Сергій Кривонос дав наступну характеристику розвитку територіальної оборони в Польщі на тлі того, що є в Україні:
«Ще раз підкреслюю, чітка реакція військового керівництва і політиків Польщі викликає білу заздрість, бо вони значно швидше реагують на загрози і проблеми, які вивчають на нашому досвіді.
Створені бригади. Крім бригад, створено ще й навчальні центри. От Ви кажете: "Субота, неділя". Субота, неділя. Якщо ти 30 вихідних з 54 протягом року прозаймався, хоча б по чотири на місяць, на навчання, то вже через рік ти почуваєш себе значно впевненіше».
Експерт звертає увагу, що в Україні в цьому плані є проблеми:
«Саме тому в нас в країні величезна кількість людей боїться йти до лав Збройних сил. В першу чергу тому, що вони ні ментально, ні фізично до цього не готові. А коли ти постійно тренуєшся, коли ти отримуєш знання й навички ще до того моменту, як настає війна, — ти розвиваєш у собі ті риси, які дозволяють відчувати себе захисником Вітчизни, воїном з великої літери. І те, що поляки це роблять системно, — чудово».
Ось така його думка стосовно поточної чисельності тероборони в Польщі:
«Так, 36 тисяч — це цифра не така вже й велика, але вона є. І скажу так: звичайно, цю цифру треба підвищувати, розуміючи, що мінімум пів мільйонне угруповання росіян може полізти в наступ проти Польщі. У поляків дуже класне гасло ТрО: "Ми знаємо власні території як власну кишеню". І це величезний плюс, бо з досвіду нашої територіальної оборони на початку великої війни ми маємо приклади, коли підрозділи територіальної оборони чудово орієнтувалися на місцевості — інколи навіть без жодного пострілу спалювали колони з російською технікою».
Військовик звертає увагу, що географія та рельєф території Польщі сприяють операціям сил ТрО:
«З урахуванням того, що частина Польщі вкрита лісами й болотами, — це взагалі суперове місце для проведення активних засідкових дій. При реаліях і знанні місцевості — це також буде сильною зброєю протистояння російській армії».
Сергій Кривонос підкреслює, що готовність сил оборони і населення до рішучої відсічі має безпосередній вплив на Російську Федерації та її агресивні плани:
«Росія ніколи не полізе сюди, якщо буде розуміти, що кожен поляк вміє тримати зброю в руках, що у нього є ця зброя і він чудово орієнтується на своїй місцевості. Саме це є таким потужним стримуючим фактором.
Тому комплексна робота армії, Війська Польського з власним народом піднімає рівень безпеки країни. І росіяни за цим чітко слідкують.
І ми бачимо, як певні політики під час своєї діяльності зменшували спроможності Збройних сил Польщі, переносили їх чомусь з правого берега Вісли на лівий берег Вісли. І це також викликало певне занепокоєння з точки зору військових».
Водночас генерал Кривонос звертає увагу, що, попри політичні конфлікти, в Польщі політики виносять за дужки питання національної безпеки:
«Коли я питав одного з польських політиків, як вони знаходять консенсус, що це питання національної безпеки, він відповів дуже просто: "Пан з паном розбереться, але Польща — понад усе". Оце, мабуть, те гасло, яке мусило б бути в кожного українського політика. І всьому цьому треба вчитися українським політикам у польських».
Військовик переконує, що ймовірність нападу Росії на Польщу є високою, навіть попри її членство в Північноатлантичному альянсі:
«Хотів би скептикам сказати: прочитайте уважно, що стосується П’ятого параграфу. У моєму розумінні там чітко прописано, що будь-яка країна — член НАТО, яка піддалася збройній агресії, може отримати від членів НАТО допомогу в будь-якій формі. Там не написано, що ці країни мусять воювати за цю країну. Бо це такий самий цікавий момент як це було з Будапештським меморандумом по відношенню до України: папір є, слова гарні, а дій ніяких».
Як аргумент на підтвердження своєї думки експерт навів трагічний досвід міжвоєнного періоду і часів ІІ світової війни:
«У 1939 році Польща також мала договір з Францією і Британією щодо підтримки в разі нападу Німеччини. І не допомогли. Так само країни Балтії мали певні домовленості. Чехословаччину у 1938 році було розірвано на шматки Гітлером — і вона також мала договори. Тому ми чітко бачимо, наскільки зростає градус неадекватної поведінки Путіна, що стосується міжнародних норм. Не треба себе заспокоювати папірцями, що хтось за нас так само, як і за поляків, буде воювати. Проблеми війни — це проблема тих країн, які воюють».
Є погляд, що якщо Росія не змогла дати собі раду з українською армією, то вона не сунеться на східний фланг НАТО. Частина експертів переконана, що Москві годі думати про таке, поки вона не подолає Україну. Сергій Кривонос прокоментував це так:
«Це ідея, яка заспокоює людей і заколисує їх в теплій ванні. Ну, я б цього не робив. При підготовці до війни краще розраховувати на гірші варіанти, якими б вони не були популярними чи непопулярними. Так давайте просто розкладемо в цифрах: для того, щоб захопити країни Балтії, російська армія в своїх планах відводить від трьох до п'яти днів. Наступне: чи будуть готові до всього цього країни блоку НАТО? Для того, щоб перший ешелон країн блоку НАТО зміг зреагувати і прийняти участь в бойових діях, їм потрібно від 38 до 45 діб».
Генерал Кривонос звертає увагу на проблеми з кількістю зброї і боєприпасів у країнах НАТО, аби повномасштабно воювати з Російською Федерацією:
«Ми пам’ятаємо, як в кінці минулого року та сама Німеччина сказала, що на складах Бундесверу снарядів артилерійських великого калібру — на три тижні ведення бойових дій. Інші країни дали значно менші цифри. Ще таке питання: на початок великої, повномасштабної, війни в 2022 році американці виробляли на місяць 14 тисяч снарядів. В грудні вже минулого року, фактично за три роки, вони наростили виробництво і випускали 80 тисяч снарядів на тиждень. Деякі скажуть: "Ну, це ж багато". Скажу так: мінімальна потреба Збройних сил України на добу — це 10 тисяч снарядів. Росіяни на добу вистрілюють близько 40 тисяч снарядів. То багато це чи мало? Робіть висновки самі».
Експерт закликає дивитися на питання війни ширше, а не лише як на суто протистояння армій:
«Війна — це не тільки хоробрі, навчені, мотивовані люди. Війна в першу чергу — це спроможність економіки держави забезпечити потреби збройних сил, які захищають цю державу. Тому питання не тільки в кількості людей, які мають зброю в руках, а й у спроможності виробляти продукцію, яка дозволила б успішно воювати.
І ми чітко бачимо, що сучасна війна — це війна в першу чергу високоточної зброї, комплексів радіоелектронної боротьби, комплексів протиповітряної оборони, дронів різного призначення. Інша вже — стандартна зброя, яка є.
Тому завдання номер один — і Європа це розуміє, що стосується військових — треба вносити серйозні зміни в користування певними зразками зброї, і так само вносити серйозні зміни в підготовку особового складу».
Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник