Про Параску Плитку із творчим псевдо Горицвіт можна говорити у багатьох контекстах. Її називають гуцульським Сковородою або ж Гомером. Для своїх односельців вона була дивакувата, люди навіть вважали її несповна розуму. Знаючи кілька мов, вона спілкувалася з багатьма людьми у світі, збирала фольклор, фотографувала гуцулів... Завдяки її фотографіям, яких є безліч і досі частина з них не опрацьована, односельці мали нагоду побачити себе на фото. Але найбільшим захопленням і справою всього життя для Параски Плитки-Горицвіт було власноручне створення книг, які сама писала, клеїла, ілюструвала, збирала матеріали до них. Її спадщиною зараз найбільше займається далека родичка, яка дитиною часто відвідувала Параску, - Василина Харук. Все зібрано у невеликій хатинці високо на полонині у Криворівні, де мешкала Параска Плитка-Горицвіт. Там і знаходиться унікальний музей серед гір.
Параска Плитка-Горицвіт, фото: Мар'яна Кріль
Бажання до творчості у Параски було з дитинства. Малою дитиною вона втікала з хати до потоку, збирала різнокольорові камінці і малювала ними до забуття. Вона збирала кору на зиму, аби хоч трошки малювати вугіллям, адже інших засобів для цього не було, - розповідає Василина Харук.
Параска Плитка була на примусових роботах у Німеччині, потім – в ув’язненні. Повернувшись на рідну землю, вона вирішила оселитись не в рідному Бистреці, а у Криворівні, у невеличкій хатині, проживши там аж до смерті, до 1998 року. Тут вона створювала власноруч книги, робила витинанки, писала, збирала фольклор, малювала. І саме в цій хатині створено громадський музей Параски Плитки-Горицвіт, який зараз відкритий і доступний для всіх.
Запрошуємо послухати програму у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль