Час від час ми у нашій туристичній рубриці розповідаємо про менш відомі туристичні місця і місцевості у Польщі, які, на нашу думку, є не менш цікавими за ті топові й одночасно велелюдні...
Сьогодні пропонуємо тим, хто подорожує Польщею і вже відвідав, наприклад, Варшаву, Краків, Гданськ, Закопане, зупинитися у курортному містечку Горинець-Здруй, що в Любачівському повіті Підкарпатського воєводства. Тим більше, що потрапити туди не так і складно: це місце розташоване всього за 80 кілометрів від пункту перетину кордону Краківець — Корчова. Отож, вже зрозуміло, що вона знаходиться на польсько-українському прикордонні, що, звісно ж, позначилося на доволі складній історії цього містечка, а також регіону. Проте ми сьогодні говоритимемо не про це, а про його сьогодення та... красу. А нашим екскурсоводом по Горайці та його околиці буде Кристіан Клисевич — фотограф і громадський активіст — засновник Асоціації сприяння розвитку та активності «Зупинка Гораєць», який намагається зацікавити інших своєю малою батьківщиною. І у нього це виходить.... — його відео-ролики збирають сотні тисяч переглядів на YouTubе.
Говорить Кристіан Клисевич:
— Тут справді є чим захопитися. Я тут, у Горинці, народився, після завершення навчання в університеті поїхав до Великої Британії, прожив там 10 років та вирішив сюди назавжди повернувся... Які причини? Якщо коротко: краса та великий потенціал розвитку. Я займаюся фотографією, часто виїжджаю на природу, і зрозумів, що наш край — унікальний...
У Польщі все більш популярним — під туристичним оглядом — стає регіон Розточчя на польському боці кордону. Проте загалом Розточчя асоціюють з територією у Люблинському воєводстві, з такими місцевостями як Звіринець чи Щебжешин... І мало хто знає, що географічно Розточчя починається саме на території нашої гміни Горинець-Здруй, у Підкарпатському воєводстві. Саме недалеко від нас знаходяться найвищі розточанські вершини як Великий Діл (Wielki Dział) і Довгий Горай (Długi Goraj), що заввишки близько 400 метрів над рівнем моря.
У люблинській — умовно кажучи — частині Розточчя туризм буйно розвивається. Зовсім по-іншому ніж у нас, начебто нас справді розділяє адміністративний, воєводський кордон. Туди, на Люблинщину, масово їдуть люди, а у нас — затишшя, спокій, небагато туристів і зони справжньої, не підкореної людством природи, та свіже повітря — тут є чим дихати...
Туристичним серцем цього краю є давнє курортне селище Горинець-Здруй.
— Історія Горинця саме як курорту — дуже довга, вона сягає часів короля Яна ІІІ Собєського, який сюди приїздив на полювання, та його дружини — королеви Марисєньки. За переказами, а точніше — за легендою (на яку ми залюбки посилаємося просуваючи нашу гміну) саме король першим прийняв горинецьку грязьову ванну. Втім, за документальними джерелами, початки Горинця як курорту сягають кінця ХІХ століття. Найкращий час у його історії — це міжвоєнне 20-річчя, коли містечко дуже швидкими темпами розвивалося. На жаль, амбітними планам власників Горинця завадила ІІ світова війна. І щойно у 70-ті роки минулого сторіччя, за часів Польської Народної Республіки, тут спорудили великий санаторій «Рольнік» (пол. Сільський господар), постало «Уздровіско Горинець», і весь час працює санаторій «Байка».
Лікують у Горинецьких закладах мінеральною водою та місцевими лікувальними грязями із сусіднього села Подемщина. У першу чергу — захворювання опорно-рухової та кістково-м'язової систем. Останніми двома роками активно розбудовується санаторій Горинець, де оздоровлюватимуть також тих, хто потребує лікування захворювань серцево-судинної системи. Утім, у історичній Горинецькій здравниці є і низка суто туристичних будівель й принад...
— Це перш за все — палац Понінських, який, щоправда був знищеним у час війни, проте його дбайливо відбудували. Зараз у ньому знаходиться санаторій «Байка», про який я вже згадував. І я думаю, що проживати і водночас оздоровлюватися, відновлюватися у такій будівлі — це доволі унікальна приємність... Є в нас давній палацовий театр, у якому зараз розміщений Гмінний осередок культури. У центрі місцевості розташований прекрасний, романтичний за духом, парк, який останнім часом по-справжньому відновили. Неподалік від нього стоїть храм ХІХ сторіччя — він був побудований родом Стадницьких як придворна каплиця, яку вони згодом передали греко-католикам. Нині це римо-католицька святиня, вона класицистична за стилем, у 80-х роках минулого століття до будівлі прибудовано новий просвітерій та наву. А ще у містечку знаходиться костел та монастир отців францисканців — це цікава історична будівля, вона також оборонного характеру, зі стінами товщиною у 2,5 м.
Втім, до Горинця варто приїхати не лише для самого Горинця та навколишньої природи. На території гміни є низка місць та будівель, із якими теж варто ознайомитися...
— Це в першу чергу давня греко-католицька церква в селі Радруж, яку було внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, — вона знаходиться поблизу Горайця, за 3 кілометри від містечка. Є ще церква у Брусні, реставрація якої була завершена минулого року. Далі, церква у селі Прися, — вона менш відома, проте в ній зберігся дуже цікавий вівтар. Неподалік, у Горинецьких Новинах, маємо дуже гарну капличку на воді, з джерелом із чудодійною водою, де, за переказами, з'явилися Мати Божа. А на околиці села Верхрата, у лісах на горі Монастир, збереглися залишки місця перкбування відомого польського святого, римо-католицького монаха — брата Альберта.
Чергова унікальна річ у нашому регіоні — це витвори брусненського каменярства — безліч надгробних пам'ятників на навколишніх цвинтарях, придорожніх хрестів або хрестів у пам'ять про скасування панщини.
Це велика історична спадщина нашого регіону. З давніх-давен у Старому Брусні існував центр каменярства, розквіт якого припадає на злам XIX і XX століть. Виготовлених у ті часи хрестів тут навколо — сотні. На них часто можна натрапити мандруючи нашими непротоптаними стежками — вони часто стоять у лісі, там, де колись була місцевість, яка у результаті післявоєнного виселення перестала існувати. Історія й спадщина нашого регіону — цікава і унікальна у масштабах Польщі. Вихідцем із Старого Брусна є відомий український різьбяр Григорій Кузневич — автор ряду пам'ятників і скульптур у Львові та по всій Галичині, і навіть у Сполучених Штатах Америки, який помер у злиднях 1948 року у Львові. У Горинці зберігся створений ним пам'ятник — це одна з його найкращих робіт.
Отож, у Горинця невипадково є свої мистецькі і загалом культурні амбіції.
— Ми хочемо стати такою собі культурною столицею Розточчя. Вже три роки ми організовуємо Арт-фестиваль. Цей захід триває декілька тижнів у літньому сезоні і включає дуже багато культурних подій як-от концерти, вистави, кінопокази, виставки, літературні вечори тощо з участю відомих польських артистів, художників, письменників, видавців й акторів. Це, звісно, заохочує туристів відвідати нашу місцевість. Втім, найбільшою культурною подією у Горинці є фестиваль «Театральне застілля» (пол. Biesiada Teatralna) — це найстарший театральний фестиваль у Польщі, він відбувається вже 40 років поспіль, під час зимових канікул кожного року, а його учасниками є десятки самодіяльних театральних колективів із усієї Польщі.
Кристіан Клисевич наприкінці розмови запитує: А правда, що в нас є файно?.. Він щиро вірить у те, що і підкарпатське Розточчя стане так само славним, як і люблинське. На нашу думку, для цього у нього є всі підстави. Скажемо так: хто любить мандрувати непротоптаними стежками, незайманою природою, дихати неймовірно чистим повітрям і дивитися неперевершене зоряне небо, хто хоче оглянути маловідомі і цікаві місця, і врешті-решт, хто хоче відновити тіло й душу — обов'язково повинен цей край відвідати.
Запрошуємо послухати передачу у звуковому файлі.
Галя Леськів, Антон Марчинський, Тарас Андрухович