У музеях Польщі є чимало колекцій іконописного мистецтва. Дві найбільші знаходяться на території Підкарпатського воєводства — це Музей ікон у Сяноку та Галерея церковного мистецтва при Музеї-замку у містечку Ланьцут, що славиться прекрасно збереженою резиденцією магнатських родів Любомирських і Потоцьких. І саме про цю останню колекцію ми й розповімо. Цікавинкою може бути те, що, хоч довоєнні власники резиденції та їхні предки колекціонували мистецькі твори, загалом, це були роботи польських і західноєвропейських майстрів, ікон вони не збирали. Тим не менш, одна ікона у них була — дуже цінна ікона XVI сторіччя. Сьогодні у ланьцуцькій колекції понад 1000 ікон. Про те, як створювали цю колекцію у післявоєнний час, що зберігають її фонди та коли можна їх подивитися у ланьцуцькій Галереї церковного (і, загалом, українського) мистецтва, розповість співробітниця цього закладу і мистецтвознавчиня Тереса Баґінська-Журавська, яка багато років працює в Музеї-замку в Ланьцуті.
З часом в оцих опустілих селах з'явилися нові жителі, іноді православна або греко-католицька церква ставала храмом римо-католиків. Найскладнішою була доля тих святинь, якими ніхто не користувався. Одним із тих польських реставраторів, які розуміли цінність спадщини українців, був Єжи Тур, який у другій половині 50-х років минулого століття став воєводським реставратором пам'яток культури та історії у тодішньому Ряшівському воєводстві. Його роботу у південно-східній Польщі можна порівняти з діяльністю Бориса Возницького (майбутнього директора Львівської галереї мистецтв), який на Львівщині рятував пам'ятки польської культури. Обидва працювали у вельми складних умовах комунізму.
Утім, в ланьцуцьких фондах зберігаються не лише ікони. У них є також церковні стародруки, у тому числі рукописний, є, серед іншого, «Апостол» із львівської друкарні Івана Федорова, є літургійні параменти і шати, є різні храмові предмети, наприклад, хоругви, хрести, ліхтарі тощо.
Запрошуємо послухаим повний зміст передачі у звуковому файлі.
Галя Леськів, Тарас Андрухович