«Мазури — це диво природи!» - люблять говорити у Польщі. І є в цьому багато правди, оскільки Мазурські озера належать до туристичних візитівок Польщі. Країна тисячі озер лежить у Вармінсько-Мазурському воєводстві, відвідати яке запрошую вас у рубриці «Подорожуймо!»
Воєводство складається із трьох історичних регіонів — Вармії, Мазурії та Повісля.
Як я вже згадала, Мазурію називають Країною тисячі озер. Тисяча озер — не забагто? — запитаєте ви. А я відповім — замало, насправді, озер тут 2600, тобто майже втричі більше. А одне із цих 2600 — найбільше у Польщі озеро Снядрви (пол. Śniardwy), його площа — понад 113 км2. Крім найбільшого є тут і найдовше у Польщі озеро — Єзьорак (пол. Jeziorak), його довжина майже 27,5 кілометра. Найкраща перспектива милуватися мазурськими краєвидами — з рівня води, на вітрильнику, яхті чи байдарці.
Мазурські озера — безперечно, номер один у моєму рейтингу. Звісно, не всі 2600 одразу, але можна почати, наприклад, від най-най, тобто найбільшого і найдовшого.
Любителям байдаркового спорту (або відпочинку на байдарках) рекомендую зробити сплав одною із найгарніших річок у Польщі. Це Крутиня (пол. Krutynia), її відрізок Сорквіти-Руцяне-Ніда довжиною у 100 кілометрів вважається одним із найгарніших у Європі маршрутів байдаркових сплавів. Траса цього сплаву проходить через Піську пущу та Мазурський краєзнавчий заповідник. Крутиня вирізняється не тільки мальовничими та різноманітними краєвидами, які не дозволяють нудьгувати, але теж — розвиненою туристичною інфраструктурою. По дорозі туристи мають можливість зупинитися на короткий відпочинок в кафе, барах, є теж нічлігові бази. Течія Крутині - спокійна, а річка не належить до глибоких і є прихильною байдарникам-початківцям.
Як кожна країна, так і Країна тисячі озер — Мазури, має свою столицю. Ґіжицько (пол. Giżycko) розташоване у самісінькому центрі Великих мазурських озер, вважається столицею вітрильного спорту. Тут — аж 11 портів для вітрильників. Місто лежить між двома озерами — Кісайно (пол. Kisajno) та Нєґоцін (пол. Niegocin). На другому із цим озер, Нєґоціні, щороку проводяться «Mazury Air Show» — покази акробатичної майстерності пілотів. Розповідає директор Авіаклубу країни озер Станіслав Толвінський:
«Для нас, пілотів та організаторів, це складне завдання, але для глядачів — місце проведення авіашоу є ідеальним. Це мальовнича сценографія озера Нєґоцін. Люди спостерігають за акробатичними фігурами з яхт, човнів, а дехто навіть — з власних балконів».
Крім авіапоказів, у Ґіжицьку варто відвідати фортецю Боєн (пол. Twierdza Boyen). Це чудовий приклад пруського фортифікаційного мистецтва. Місце розташування цієї фортеці — вузький перешийок між озерами Кісайно та Нєґоцін. Фортецю побудовано у другій половині XIX сторіччя, за наказом пруського короля Фрідріха-Вільгельма IV. Вона мала захищати Східну Прусію від наступу зі Сходу. Мури фортеці побудовано на плані шестикутника, названо її на честь одного із ініціаторів будови — генерала Германа фон Боєна. Попри те, що фортеця була учасницею двох воєн, вона збереглася у доброму стані. Сьогодні це один із найпопулярніших туристичних пунктів на карті Ґіжицька.
Відкладаю карту Ґіжицька, щоби розповісти про наступний пункт топ-10 Вармінсько-Мазурського воєводства. Це місто Фромборк (пол. Frombork), яке називають «перлиною Вармії», а також — місто Коперника.
Історія міста нерозривно пов’язана з Миколаєм Корперником. Хоча астроном народився в Торуні, то 40 років свого життя він провів тут, у Фромборку. І саме тут він написав свою найвідомішу працю — «Про обертання небесних сфер». Говорить екскурсовод Тадеуш Коханський:
«Фромборк був містом Коперника від 1510 року до його смерті. Можна сказати, астроном втік з Лідзбарка Вармінського від свого дядька, який займався його вихованням, котрий був єпископом. У Фромборку Коперник служив каноніком і мешкав у кафедральній вежі на узгір’ї. Тож це місце варте уваги, як, зрештою, і готичний Фромборцький кафедральний собор, котру називаємо матір’ю вармінських костелів».
Ми залишаємося в тематиці історичних екскурсій, але переносимося з XVI століття до періоду ІІ Світової війни. Чи знаєте, де можна знайти найбільший у Польщі комплекс німецьких оборонних бункерів? Це Мамерки (пол. Mamerki), покинуте поселення, розташоване у мамерських лісах. Ліси, а разом з ними і поселення, взяли свою назву від озера Мамри. Від 1940 до 1944 тут було побудовано 250 об’єктів, в тому числі — сховищ. В одному із бункерів, найбільшому, містився генеральний штаб десантних сил Вермахту. Нині тут діє Музей ІІ світової війни. Ці бункери збереглися у досконалому стані, оскільки німці не встигли підірвати своїх сховищ, бо були змушені втікати у січні 1945 року. Любителям історії варто приїхати до Мамерок, щоби побачити це підземне місто. Тим паче, що з цим місцем пов’язана легенда про «бурштинову кімнату», яка нібито було схована в одному із мамерських бункерів. Пошуки скарбів, викрадених ІІІ Рейхом, не принесли результатів ані у 50-ті роки минулого сторіччя, ні у 2017 році, коли ці пошуки було відновлено.
Якщо я вже згадала про Мамерки, то не можу не сказати про Вовче лігво (пол. Wilczy szaniec), штаб-квартиру Адольфа Гітлера. Німецька назва цього бункера — Wolfsschanze (Вольфшанце), що у перекладі українською означає «лігво вовка». Вовк — це партійний псевдонім Адольфа Гітлера. Лігво неподалік Кентшина було побудоване відповідно до уподобань Гітлера, звідси він керував діями своїх військ, тут, починаючи з 24 червня 1941 року, він провів 850 днів, лише з липня по жовтень 1942 року перебравшись у ставку «Вервольф» під Вінницею, здійснюючи короткострокові виїзди на фронт. Саме тут, у Вовчому лігві, відбувся замах на Гітлера, він був поранений… і того ж дня зміг прийняти диктатора Італії Муссоліні, котрий сюди прибув. Для ставки Гітлера (ставками називали офіційні штаб-квартири лідера нацистської Німеччини) вдало вибрано місце — Мазурські озера (схід, північ і південь), згадана вже сьогодні фортеця Боєн на сході (до речі, на її терені розташувалася штаб-квартира німецької розвідки), Летченський і Гайльсбергський укріплені райони на півночі і півдні. Щоб збити з пантелику навколишніх жителів, ще перед початком будівництва німці розпустили чутки, що незабаром у приміському лісі буде зведений хімічний завод. На підтвердження незабаром біля в'їзду до лісу з боку Кентшина край дороги з'явився великий напис «Хімічний завод Асканія».
Залишаємо бункери та похмурі таємниці ІІ Cвітової війни і направляємося до наступної зупинки в туристичному рейтингу Вармінсько-Мазурського воєводства. Решель (пол. Reszel), це затишне містечко, яке належить до міжнародної мережі «cittaslow», тобто міст, що дбають про довкілля, якість життя містян, культурне різноманіття, словом, усе, що входить у поняття «повільного життя». Відвідування міста варто почати від готичного мосту, згодом пройтися Старим містом, вузькими вуличками «старувки», і на завершення зайти до Замку вармінських єпископів. Замок, як більшість замків, має свою темну таємницю. На жаль, це не легенда, а правда. Тут у 1811 році відбулося останнє спалення відьми. Жінку звали Барбара Здунк, її тримали в одному із підземель замку, — говорить екскурсовод Бартломєй Маршаль.
«Ймовірно, саме в цьому підземеллі була ув’язнена Барбара Здунк, як її називають — остання відьма, спалена на стосі. Її тримали тут, у підземеллях замку. Барбара Здунк була дуже гарною жінко, на момент смерті їй було 36 років. Жінка мала четверо дітей, причому двоє цих дітей жінка народила вже в ув’язненні. Стражники її, на жаль, регулярно ґвалтували, і цих двох діток після народження вбили, оскаржуючи Барбару в дітовбивстві. Це дуже сумна історія».
Барбару Здунк спалили на початку XIX сторіччя. У середньовіччі в Решелі, як, зрештою, у більшості європейських міст, палили відьом. А знаєте, як визначалося, чи жінка є відьмою, чи ні? Перевіряли її вагу — адже відьма літає на помелі, а помело здатне підняти тільки легких жінок. Отже, в результаті складних обрахунків священників, лікарів та ще різних інших спеців, було визначено, що підозрілою в контексті відьомства є жінка, котра важить не більше 49,5 кілограма.
Залишаємося в 1811 році, але змінюємося місце. Піраміда у Рапі (пол. — Piramida w Rapie) — це наша наступна зупинка. Назагал піраміди асоціюються з Єгиптом, але у Вармінсько-Мазурському теж є своя піраміда, яка, до речі, має чимало спільного із похованнями фараонів. Справа в тому, що власники села, родина барона фон Фаренгейта, дуже цікавилася стародавнім Єгиптом, Фрідріх фон Фаренгейт був колекціонером мистецтва та меценатом. Під час своєї подорожі до Парижа барон заразився модною тоді єгиптологією. Стародавня культура Єгипту його настільки захопила, що він вирішив побудувати родинний склеп у вигляді піраміди. Так у Рапі виросла пірамідальної форми будівля висотою 16 метрів. Тут поховано сім членів родини фон Фаренгейта, а першою була дворічна донечка барона. Піраміда з часом обросла легендами. Дехто навіть стверджує, що вона має лікувальні властивості.
Ми наближаємося до кінця програми, тож — коротко — про чергові пункти, які обов’язково слід відвідати у Вармінсько-Мазурському воєводстві. Це Село лелек пол. Wioska Bocianów). А точніше село Живково, куди щороку навесні прилітає понад 100 лелек, а восени удвічі більше відлітає звідси у теплі краї. Ще одне місце для любителів природи — Попєлінський півострів (пол. Półwysep Popieliński), що лежить між озерами Снядрви, Міколайське, Белдани і Варнолти. Тут живуть дикі коні тарпани, нащадки вимерлих понад 200 років тому пращурів одомашнених європейських коней. Тарпанів, що живуть у заповіднику, відтворили у 20-их роках минулого сторіччя польські науковці. Нині тут живе кілька стад диких коней.
Запрошую послухати звукову версію передачі у доданому файлі
Яна Стемпнєвич