У туристичній рубриці «Подорожуймо!» продовжую вас знайомити із польськими об’єктами зі списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні їдемо до міста... що пахне пряниками. Наші слухачі, безперечно, вже здогадалися, що йдеться про Торунь, місто в Куявсько-Поморському воєводстві. Перед Різдвом, я відвідала торунський «Живий музей пряника» у рубриці «Кухня польська» і вчилася разом з нашими слухачами пекти ці традиційні тістечка, що пахнуть цинамоном, гвоздиками, але передусім — медом та перцем. Сьогодні теж буде коротка лекція випікання пряників, але спочатку — про привід, чому Торуню хочу присвятити окрему передачу.
1997 року Середньовічне місто Торуня, у склад якого входить Старе місто, Тевтонський замок та Нове місто, внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Середньовічне місто — це 1100 будинків у готичному стилі, тому не безпідставно Торунь називають «перлиною готичної архітектури». Місто лежить на Європейському шляху цегляного готику.
Як самі торуняни називаються своє місто? Питаю мешканця Торуня:
«Ми називаємо Торунь часто Торонто, так по-американськи і канадськи. А крім цього, вони теж називають своє місто містом ангелів — справді, ангелів є тут чимало, і їх можете зауважити на торунських будинках».
Торунь має трішки давнішу історію, ніж Торонто. Початки цього міста пов’язані з Тевтонським орденом. На початку XIII століття хрестоносці побудували тут фортецю, а поселення, що оточувало замок, набуло назви Торн і дуже швидко, 1233 році набуло міських прав. Розповідає історик Боґуслав Роґуцький:
«На польських землях зберіглося багато замків хрестоносців, наприклад, у містах Ґнєв, Раздим Хелмінський. Усі ці замки мають класичну форму — на плані чотирикутника з вежами на кожному розі. Натомість торунський замок вирізняється, він має іншу форму. Чому? Цей замок побудовано у половині XIII століття, і він є одним із найстарших замків хрестоносців на польських землях. Замок був базою, з якої хрестоносці нападали на інші замки на інших землях. У XIII столітті хрестоносці підкорювали землі поганської Пруссії, а сто років пізніше це були польські землі — Куяви, Великопольщу та Помор’я».
Наприкінці XIII століття тут оселилися францисканські ченці, а за ними прийшли й домініканці. Місто стало середньовічним торговим центром, у в XIV столітті воно приєдналося до Ганзейського торговельного союзу. Це була золота ера міста, про що свідчать показні кам’яниці у Старому місті. В одній з них, до речі, народився Миколай Коперник, але про це — трішки згодом.
Що варто відвідати у Торуні? Питаю знову ж його мешканців:
«Як на мене, найцікавішим є Старе місто, яке називаємо старувкою. Ми любимо говорити, що Торунь — це “gotyk na dotyk”, тобто у нас дуже багато готичних будинків, адже місто виростало в середньовіччі. Отже, варто просто прогулятися нашим містом, роздивитися будинки, зайти до костелів. Маємо теж чимало різних пам’ятників, із пам’ятником Миколаю Копернику на чолі. Але є теж пам’ятник плисакові. Є навіть легенда про цього мужнього плисака, котрий займався сплавом деревини по річках. Отже, Торунь свого часу заполонили жаби, це дуже не подобалося мешканцям міста, а плисак обіцяв, що позбудеться жаб. Як він це зробив? Заграв на флейті - жаби пішли за музикою».
Легендарні символи Торуня — Коперник і пряники. Пам’ятник Копернику стоїть у самісінькому центрі міста, а пряники купимо на кожному кроці в кожній крамниці. Можемо навчитися, зрештою, їх випікати самі. Відомо, що пряники тут випікають починаючи від XIV століття. Запрошую на швидкий курс випікання пряників від кондитера Матеуша Руцінського:
«Виберіть формочку, тепер її добряче помажте олією. Тісто потрібно ретельно вимісити, так, щоби воно було гладке та еластичне. Коли тісто почне відставати від долоні, треба його розкачати качалкою і вирізати формочкою бажані фігурки. І тепер можемо випікати. У наші дні пряники продаються на кожному кроці Торуня, а колись, у середньовіччі, їх продавали тільки в одному місці. На розі ратуші».
У середньовіччі купити пряники могли собі дозволити тільки найбагатші містяни — з огляду на дорогі приправи, якими приправляли пряники.
«Отже, з чого складався традиційний торунський пряник? Передусім, приправи. Я покажу їх. По-перше, це кора цинамону, який додавав солодкого запаху, маємо теж гвоздику, але найважливішою приправою був, безперечно, перець. Зрештою, від перцю пряник свою назву взяв».
Підкріпившись пряниками, можемо сміливо піти на багатогодинну прогулянку Торунем. Зарошує екскурсовод Шимон Віснєвський:
«Прогулянку починаємо там, де всі повинні бути — під пам’ятником Миколаю Копернику. Миколай — наша справжня зірка, йому щороку роблять понад 5 мільйонів фотографій. Туристи дуже люблять фотографуватися поряд із пам’ятником Копернику. Пам’ятник стоїть на площі Ринок Старого міста. А містяни часто зустрічаються під цим пам’ятником, причому ми не кажемо — “давай зустрінемося під Коперником”, тільки “давай зустрінемося під Копцем”. А ще ми його називаємо “жебраком”, тому що коли придивитися пам’ятнику Миколая Коперника уважніше, то побачимо, що права долоня великого астронома витягнута. Коперника, натомість, ми всі дуже поважаємо і ним пишаємося, так само пишаємося нашими пряниками, запах яких панує в цьому місті. Відчуваєте?»
А тепер куди ідемо?
«Думаю, що можемо піти туди, куди всі ходять — під криву вежу. І коли ми підійдемо до цієї вежі, то станемо у так званому торунському трикутнику. Торунський трикутник — це Костел святої Діви Марії, будинок університету та в’язниця, тож кожен із нас може вибрати для себе свій власний шлях — так ми у Торуні жартуємо. А тепер прямуємо далі. Варто сказати, що Торунь мав статус морського порту. Кораблі, які пливли через Балтійське море з різними скарбами, зокрема, дорогими приправами, потрапляли до Торуня який мав статус порту».
Торунь має, безперечно, одну зірку — це Миколай Коперник. Про те, як відомий астроном спостерігав за зоряним небом, розповідає Єжи Рафальський із Торунського планетарію:
«Батько Миколая Коперника мав в центрі міста лазню, тож можна собі уявити, що малий Миколайко, коли йшов до лазні, споглядав на небо, і думав вже тоді про зірки. Ми часто кажемо, що Миколай Коперник був великим астрономом, ставимо йому пам’ятники, але забуваємо, що він теж колись був дитиною. Миколай Коперник народився в Торуні й до 18 року бігав поміж цими кам’яницями, дивився на небо і мріяв. А на небі відбувалися фантастичні речі. Двічі під час його дитинства відбулося глибоке затемнення сонця. Це затемнення всі зауважили, бо раптом стало посеред білого дня темно. Було теж затемнення місяця. І малий Миколайко, я впевнений, цим цікавився. Звісно, це все мої домисли, ми не маємо доказів того, що астрономія поглинула зацікавлення Коперника ще в дитинстві. Але як то часто буває — справжнє зацікавлення на все життя з’являється у дитинстві. Ос подивіться, до нашого планетарію прийшли діти, їх дуже багато, і можливо, серед цих дітей теж є майбутній Коперник».
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
PR2/Яна Стемпнєвич