Наш цикл, присвячений польським об’єктам ЮНЕСКО, добігає кінця. Упродовж кількох останніх місяців ми ознайомилися із майже усіма архітектурними та природничими перлинами з цього престижного списку. Усього цих об’єктів у списку Світової спадщини ЮНЕСКО — 17. Ми відвідали, нагадаю, Старе місто у Кракові; Королівські соляні шахти у Вєлічці та Бохні; Німецький нацистський концентраційний табір Аушвіц-Біркенау; Біловезький національний заповідник; Старе місто у Варшаві; Старе місто в Замості; Середньовічний міський ансамбль в Торуні; Замок тевтонського ордену в Мальборку; Монастирський архітектурно-парковий комплекс Кальварія Зебжидовська; Святині миру у Свидниці та Яворі; Залу століття у Вроцлаві; Копальню срібла в Тарновський горах; Неолітичний рудник кременю в Кжемьонках і Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України.
Сьогодні хочу продовжити тему сакральних об’єктів. Цього разу відвідаємо Дерев’яні костели на півдні Малопольщі. Загалом, цих святинь — шість (Костел святого Архангела Михаїла у селі Бінарова; Церква Всіх святих у селі Блізне; Церква Архангела Михаїла у селі Дембно; Церква Успіння Пресвятої Богородиці у селі Гачів; Костел Святого Леонарда у селі Ліпниця Мурована; Церква святих Пилипа і Якова у селі Сенкова), і переважна більшість розташована на шляху дерев’яної архітектури, тож можна їх відвідати у рамках тематичного туристичного маршруту. До списку Світової спадщини ЮНЕСКО костели внесено у 2003 році. Переважна більшість святинь має зрубну конструкцію, а коли говорити про архітектурні стилі — то це і готичний, і ренесансний стиль, і бароковий. На стиль багатьох костелів вплинула близькість греко-католицького та православного культурного простору — чимало з них побудовані на плані грецького хреста.
Святиня у Гачеві фото: Henryk Bielamowicz - Praca własna, CC BY-SA 4.0
Першим до списку ЮНЕСКО у 2003 році внесено Костел Успіння пресвятої Богородиці в Гачеві (пол. kościół Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny w Haczowie), який вважається найстаршим з-посеред цих храмів і датується 1388 роком. Це одночасно найбільший дерев’яний готичний костел у Європі, його будова завершилася у першій половині XIV століття, а у 1494 році храм оздоблено унікальною в європейському масштабі поліхромією. У 1624 році, під час татарської навали, святиню значно ушкоджено, але згодом її відбудовано, відремонтовано. Загальна площа святині — 380 квадратних метрів, і це дає їй титул найбільшої готичної дерев’яної святині в Європі. Храм вирізняється теж 25-метровою вежею, яку було зведено після татарських знищень, а також — чудодійною фігуркою Богоматері-страждальниці з 1400 року. Згідно із легендою, ця фігурка Богоматері з’явилася у Гачеві під час повені. Коли річка Віслок вийшла зі своїх берегів, фігурка пливла за водою, аж зупинилася перед святинею.
Святиня в Бінаровій фото: Autorstwa Henryk Bielamowicz - Praca własna
Черговий храм, на який варто звернути увагу, це Церква Архангела Михаїла у селі Бінарова (пол. Kościół pw. św. Michała Archanioła w Binarowej), яка датується 1500 роком і вважається одною із найцінніших святинь з-посеред пізньоготичних дерев’яних церков у Польщі. Перша документальна згадка про святиню датується 1415 роком та інформує про те, що в Бінаровій існує парафіяльний костел. Цю інформацію підтвердить згодом католицький священник та літописець Ян Длуґош. Відомо, що наприкінці XV століття костел згорів, а в 1500 році його відбудовано. І в такому вигляді святиня стоїть до сьогоднішнього дня, і церква у Бінаровій може похвалитися найстаршою дерев’яною вежею. Святиня стала натхненням для Станіслава Виспянського, котрий намалював її в одній зі своїх картин. А поет Мірон Бялошевський присвятив костелу в Бінаровій вірш.
Святиня в Блізне фото: Autorstwa Henryk Bielamowicz - Praca własna
Церква Усіх святих в селі Блізне (пол. Kościół pw. Wszystkich Świętych) — це черговий сакральний об’єкт ЮНЕСКО, на який варто звернути особливу увагу. Цей унікальний комплекс середньовічної дерев’яної спадщини складається з церкви та будинку священника. Храм стоїть на горі Парнас і має оборонний характер — коли до села наближався ворог, мешканці Блізного ховалися у церкві (так само, як у церкві святої Параскеви у Радружі, про яку ми говорили минулого тижня). Перша письмова згадка про костел у Блізне датується 1470 роком, отже, святиню було побудовано дещо раніше. У 1549 році стіну храму оздоблено багатою поліхромією, чергові шари якої накладалися у 1649 році та близько 1700 року. Дерев’яну кафедру 1604 року виконано у стилі пізнього ренесансу. Обидва барокові вівтарі датуються XVII століттям і мають стиль бароко. У лівому боковому вівтарі стоїть чудотворна фігурка Благодатної Богоматері — вона єдина збереглася із триптиху фігурок, виконаних в пізньоготичному стилі у XVI столітті.
Святиня в Дембні фото: Marek та Ewa Wojciechowscy / Trips over Poland, CC BY-SA 3.0
Костел святого Архангела Михаїла у селі Дембно (пол. Kociół św. Archanioła Michała) походить з другої половини XV століття, але перші згадки про костел датуються XIII століттям, і на його руїнах побудовано пізнішу споруду. Святиня в Дембні є одним з найкраще збережених дерев’яних костелів, а про її значення для архітектурної спадщини Польщі свідчить факт, що її номіновано на звання одного із семи чудес Польщі. Дерев’яний костел побудовано з модрини без єдиного цвяха, кріплення виконано з дерев’яних клинів. Храм зберігає свою оригінальну структуру, а в інтер’єрі зберігся унікальний пізньоготичний трафаретний розпис.
Переважна більшість дерев’яних пізньоготичних костелів Малопольщі, що є списку ЮНЕСКО, входять також у туристичний Шлях дерев’яної архітектури Південної Польщі. Туристичний маршрут має довжину 1500 кілометрів, включає 237 дерев’яних комплексів (крім сакральних споруд, це зерносховища, садиби, корчми тощо).
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Яна Стемпнєвич