Біографія сьогоднішнього героя рубрики «Про мандри» настільки багата, що можна знімати пригодницькі фільми. Причому у головну роль втілився би: мандрівник, ексцентрик, шпигун і ловелас. Антоні Фердинанд Оссендовський (бо про нього мова) — це постать цікава, але теж таємнича. Я дізналася про неї кілька років тому, коли отримала в подарунок книжку «Через країну людей, тварин і богів» (Przez kraj ludzi, zwierząt i bogów). Це опис довгого шляху, з неймовірними пригодами, який Антоні Фердинанд Оссендовський подолав у 1918-22 роках з Омська до Варшави, і який пролягав через Сибір, Монголію, Китай… а далі — США і Європу. У 2000 році цей азійський шлях Оссендовського повторив Пьотр Мальчевський, завдяки фотографіям якого можна помандрувати тайгою та монгольськими степами… і побачити сповите легендами Ердене Дзу.
Про Антоні Фердинанда Оссендовського сьогодні говоримо з його біографом, автором книжки «Князь пригод» Пшемиславом Словінським.
— Так, як ви згадали, він був людиною, котру свого часу дуже добре знали у світі і поважали. Життя Оссендовського було надзвичайно барвисте і цікаве, складалося воно великою мірою з… пригод, про які він, зрештою, розповідав у своїх книжках. Натомість якби ви мене запитали, чому я вирішив написати книжку саме про Оссендовського, то відповім так — тому що про нього забуто. На моє переконання, він повинен бути одним із тих, про кого знімають фільми і пишуть книжки, а тим часом, переважна більшість поляків не знає нічого про Антоні Фердинанда Оссендовського або ж знає про нього дуже мало. А ця надзвичайна постать заслуговує на те, щоби про неї знати.
Антоні Фердинанд походив із лікарської сім’ї, народився на території Латвії, потім його батьки переїхали до Кам’янця подільського. Освіту Фердинанд здобував у Сан-Петербургу, згодом став асистентом професора Щепана Залєвського, з котрим брав участь в наукових експедиціях в Алтайські гори, на Кавказ, на Байкал. Потім Оссендоський працював на торговельних суднах, завдяки чому побував в Індії. Про ці подорожі Оссендовський розповів у своїй книжці «Хмари над Гангом». Після повернення в Росію наш герой взяв участь у студентських протестах 1899 року, через що був змушений виїхати з Росії, навчання продовжував у Сорбонському університеті, 1901 року знову повернувся в Росію, але у 1918 році підтримав Білу Гвардію у боротьбі з більшовиками і знову був змушений втікати… Про цю втечу, чи то пак мандрівку, розповідає згадана книжка «Через країну людей, тварин і богів».
Більшість поляків, як гадаю, асоціює прізвище Оссендовського з віршем Корнеля Макушинського про пригоди мавпки Фікі-Мікі. Зацитую фрагмент:
«Odkopali go czym prędzej
Do murzyńskiej wiodą wioski.
A tam krzyczą — niech nam żyje
Pan profesor Ossendowski.»
— Ця книжка вийшла друком у комуністичні часи в Польщі, і саме тоді народна влада вирішила прізвище Оссендовського викреслити із суспільної пам’яті. Його книжки тоді почали вилучати з бібліотек та книгарень…
...А все тому, що Оссендовський був знаний своїми антикомуністичним поглядами. Зрештою, біографія Леніна його авторства належить до найкращих книжок про цього політика. Антоні Фердинанд Оссендовський опублікував її у 30-х роках минулого століття, книжку перекладено багатьма мовами. Портрет Леніна, який ми бачимо в цій книжці, дуже відрізняється від того, як його зображали у тодішній Польщі. Відомо, що Оссендовський співпрацював з контррозвідкою «білих», і від них черпав інформацію про те, як насправді виглядала жовтнева революція, як більшовики захопили владу, яких інструментів вони вживали у цій боротьбі. «Леніна» у Польщі заборонили, і перевидання цієї книжки стало можливим вже після трансформації. Про більшовицьку навалу Оссендовський писав не тільки в біографії Леніна. Його книжка «Через країну людей, тварин та богів», в якій Оссендовський описує свою мандрівку, а точніше втечу від більшовиків з Росії, через Сибір, Монголію та Китай аж до Європи, також багато місця присвячує реаліям 1918 року… Дехто звинувачував Оссендовського, що частина пригод, описаних в книжці, вигадана. І справді, коли я читала цю книжку, часом було аж важко повірити, що на шляху одної людини може статися стільки незвичних ситуацій і зустрітися стільки надцікавих людей. І певно тому розповіді Оссендовського називають сумнівними…
— Сумніви викликають його пригоди, описані в книжках. А я додам, що загальний тираж його книжок становить понад 80 мільйонів екземплярів, тобто можна сказати, що Оссендовський посідає друге після Генрика Сенкевича місце за кількістю видань. Звичайно, що частину своїх подорожей Оссендовський, так би мовити, прикрашав, додав їм кольору. У 30-х роках минулого століття шведський мандрівник та письменник Свен Геддін видав книжку, в якій розкритикував Антоні Фердинанда Оссендовського. Геддін написав, що Оссендовський у своїх розповідях про мандрівку через Монголію та Китай перплутав дати, і що справжність цих місць, які він описує, є сумнівною. Ця книжка зашкодила Оссендовському, котрий вже тоді був дуже популярним письменником. Правда така, що Оссендовський щось там прикрасив у своїх розповідях, але не забуваймо, що він сам дуже вміло підживлював до себе інтерес, створюючи імідж таємничого мандрівника, котрий не одне бачив і не одне пережив, але про все пережите він навіть і розповідати не може…. Одним словом, вже тоді, у 20-30-ті роки минулого століття, Антоні Фердинанд Оссендовський знав, як створити свій особистий бренд і був — як ми сьогодні скажемо — селебріті. Від себе хочу додати, що життя без легенд і дещо прикрашених розповідей було би нудне і сіре. Адже це слова і легенди надавали рум’янців життю не тільки Оссендовського, але більшості відомих людей.
Однією із яскравих, неймовірних та неправдоподібних пригод Антоні Фердинанда Осендовського є історія про скарб барона Романа Унгерн-Штернберга, генерала Білої армії, автора відновлення імперії Чингіз-хана. Як пише Оссендовський, він тісно співпрацював з бароном і був його радником. І, пише Оссендовський, барон повірив йому таємницю скарбу.
— Досі є люди, котрі шукають цей скарб… А історія була така. Втікаючи з більшовицької Росії, Оссендовський зустрів на своєму шляху людину на той час впливову, але про яку сьогодні мало хто пам’ятає. Цю людину звали Роман Унгерн-Штернберг, але більшовики його також називали Чорним бароном або ж Кривавим бароном. Справді, барон ненавидів більшовиків усім своїм нутром. І так сталося, що Оссендовський з ним познайомився, з часом став його другом і радником. Як каже легенда — наголошую – легенда, оскільки правду перевірити ми вже не можемо, отже, як розповідає легенда, барон Унгерн-Штернберг відкрив Оссендовському таємницю скарбу Білої армії. Цей були і гроші, і дорогоцінні прикраси… Як оцінюється, на сьогоднішній гроші загальна вартість цього скарбу становить 20 мільярдів доларів. І, як стверджував Оссендовський, він знав, де цей скарб сховано, а у своїй книжці «Через країну людей, тварин і богів» є навіть підказки — як і де його шукати та знайти. Чи це правда, чи ні – ми не знаємо, але незаперечним фактом є те, що Адольф Гітлер висилав по всьому світу команди есесівців, щоби вони шукати цей скарб барона Унгерн-Штернберга. Так чи сяк, але скарб досі не знайдено, одні кажуть, що він схований десь у вічній сибірській мерзлоті, інші стверджують, що гроші закопано в Монголії.
А дехто каже, що скарб Білої Армії спочиває десь у сілезькій землі, тобто на території Польщі.
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Jedynka/Яна Стемпнєвич