«Чоловік це був вчений, освічений і з великим досвідом. Від ранніх років він спілкувався із найкращими творами мистецтва, а в дорослому віці займався багатьма складними справами свого короля. Здається, що він не мав жодних прогалин у знанні художньої літератури» — так про Яна Дантишека писали його сучасники. Сьогодні, натомість, Ян Дантишек належить до постатей у Польщі забутих. Тож ким він був?
Історик, професор Ян Кєнєвич:
— Він був польським дипломатом. А якщо ми хочемо сказати точніше, то це був гуманіст у дипломатичній службі Сиґізмунда І Старого. Дантишек був поляком, народженим у Ґданську. Шляхетський титул він отримав від короля Німеччини Максиміліана І. Натомість Дантишек — це полонізована форма «Dantiscus», тобто «з Ґданська» (ґданьчанин). Його прізвище звучало так: Flachsbinder, а німецька мова була для нього рідною. Натомість ми в жодному разі не можемо сказати, що він був німцем. Він був поляком, тому що хотів бути поляком. Він вчився у Кракові, потім — в Німеччині, багато подорожував ще молодою людиною, адже з юності його готували до служби королю. І попри те, що Дантишек не походив з шляхетської сім’ї, він належав до нижчого стану, то його надзвичайні здібності, глибокий розум, звернули на нього увагу наближених до монарха людей. Дантишека вислали у дворічну подорож до Європи, щоби він там здобував знання і знайомився із тим, які функціонують західні держави. Але Дантишек вирішив поїхати до Святої Землі, оскільки його цікавість світу виходила далеко поза межі Європи. Дантишека можна назвати ключем до зрозуміння історії європейського гуманізму першої половини ХVI століття. Це не є думка польського патріота, це міжнародна думка.
Як Дантишеку, котрий не мав шляхетського походження, вдалося стати одним із найважливіших людей короля?
— Його долю вирішила якості цієї людини та знання, які мав Дантишек. Він дуже швидко зробив кар’єру на королівській службі у Сиґізмунда Старого й почав працювати у галузі, яку ми називаємо дипломатичною службою. Причому польська дипломатія у ті часи зосереджувалася на двох напрямках — Рим і Прусія. Дантишек, зрештою, разом із Максиміліяном подорожував Європою та отримав від нього шляхетський титул.
Яна Дантишек протягом 30 років служив при дворі королів Польщі, виконуючи різноманітні дипломатичні завдання. У 1504–1505 роках представляв королівський двір на з'їздах Королівської Пруссії. Після цього подорожував Європою. У 1513 році повертається до королівського двору, тут Дантишек сприяв посиленню впливу Польщі у Пруссії, а також зменшенню самостійності Данцига. У 1515 році Ян Дантишек представляв Сиґізмунда І Старого на зібранні князів Священної Римської імперії у Відні. Там же був висвячений у лицаря та увійшов до шляхетського стану. У 1518–1519 роках перебував в Італії щодо вирішення отримання частини спадку Бони Сфорци, дружини короля Сигізмунда I.
Це було дуже складне завдання — говорить професор Кєнєвич:
— Королева і король хотіли провернути у свої володіння князівство Барійське в Італії, і Дантишек отримав цю місію. Це було дуже складне завдання, Дантишек міг привезти королю орден Золотого руна, але вирвати Барі — це було неможливо. Дантишек цього домігся. Ян Дантишек показав себе як прекрасного професіонала, але також — як людину, котра вміє налагодити зв’язки з усіма, він був талановитим дипломатом і вмів добре розважатися. Ще у Кракові Дантишека називали «маестро келиха». У 1525 році призначається постійним представником Польщі при дворі імператора Священної Римської імперії, і іспанці його називали «juerguista», тобто товариш нічних гулянок.
Таланти Дантишека цінувала королева Бона і це саме вона намовила нашого героя поєднати кар’єру дипломатичну із духовною. У 1530 році його було номіновано на Холмсього єпископа:
— Дантишек був у тісних взаємовідносинах із Коперником, але ці стосунки не завжди були добрими. Дантишек тоді зайняв дуже критичну позицію стосовно Реформації. Ян Дантишек, коли виконував функцію єпискова, не переставав бути кореспондентом усієї Європи. У Польщі саме він був найкращим джерелом інформації про світ. Кореспонденція Дантишека нараховує близько 20 тисяч листів. Він листувався чи не з усіма монархами.
В Іспанії нещодавно вийшли друком листи Яна Дантишека, які він писав до іспанського короля... Упорядником цієї кореспрондеції був професор Єжи Аксер:
— Для класичних філологів це екзотична пригода. Мій вчитель професор Казімєж Куманєцький двадцять років тому ініціював створення лабораторії, яка займалася дослідженням листів Яна Дантишка. Він розумів, що ці листи є своєрідною книжкою європейського гуманізму, і що в цих домкунетах будуть віддзеркалюватися усі шари XVI-вічної дійсності. І ми організували таку лабораторію. Основою є так звана іспанська кореспонденція, оскільки Дантишек кількандцять років був послом польського короля при дворі Карла V Габзбургського.
Чи Ян Дантишек є типовою для своїх часів постаттю?
— Це постать, типова для своєї епохи, але з другого боку — виняткова завдяки своїй, так би мовити, екзотичності у другій батьківщині. Дантишек поєднує дві межеві території європейської спільноти латинської культури. З одного боку, він походить із Речі Посполитої, значну частину свого життя він провів в Іспанії, де здобув важливий для себе досвід. Після повернення на батьківщину він стає єпископом, кимось на кшталт незалежного господаря Вармії. Дантишек працює, діє на двох лініях цієї європейської спільноти ренесансу. Ян Дантишек був передусім дипломатом. Але він також був людиною із дуже широкою палітрою зацікавлень. Але також він був ловеласом, пияком, авантюристом... щоправда, варто наголосити, це було перед його єпископською кар’єрою. Він ввзагалі-то мріяв стати Кортезом, з яким Дантишек дружив. Він цікавився усім на світі, і добре розумів людей, з якими спілкувався. Тому його листи варті того, щоби їх прочитати.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Dwójka/Яна Стемпнєвич