Наш сьогоднішній герой — Руаль Амундсен. Норвежець відомий своїми науковими дослідженнями Полярного полюса, а також тим, що він першим досягнув Південного полюса. Амундсен був одним із перших, хто здійснив переліт над Арктикою.
Він народився у 1972 році, вивчав медицину, але ще в дитинстві Руаля почали захоплювати полярні краї. За словами Амундсена, він вирішив стати полярним мандрівником у 15 років, прочитавши книгу Джона Франкліна про експедицію 1819-1822 років. У 22 роки Амундсен уперше ступив на борт судна юнгою.
7 серпня 1896 Амундсен найнявся матросом в бельгійську антарктичну експедицію на судні «Бельжика» під командуванням бельгійського морського офіцера Жерлаша. Метою походу було досягнення Південного магнітного полюса, і разом з екіпажем «Бельжики» він провів зиму на полярних водах.
Руаль Амундсен вписався в історію географічних відкриттів як той, хто першим дійшов до Південного полюса. Але до історії увійшли теж змагання Амундсена з іншим полярником, британцем Робертом Скоттом - хто ж з них стане тим першим. Скотт не тільки програв, але й заплатив за ці перегони власним життям. Був 1911 рік. Обидва полярники розбили свої табори на тому самому острові — Росса. І вирушили в дорогу теж приблизно у той самий час. Руаль Амундсен почав свій шлях 19 жовтня, а Скотт — 1 листопада. База Амундсена була розташована на 60 миль ближче до Південного полюса, ніж база його суперника. Крім цього, Амундсен доїхав до полюса саньми, запряженими собаками. Ось що можна прочитати про це у книжці Стівена Бовна «Амундсен. Останній вікінг»:
«19 жовтня 1911 року команда з п'яти чоловіків на чотирьох санях, запряжених собаками, вирушила в дорогу. Спочатку шлях проходив по сніжній горбистій рівнині шельфового льодовика Росса. На 85-й паралелі поверхня круто пішла вгору, шельфовий льодовик закінчився. Почався підйом по крутих засніжених схилах. На початку підйому мандрівники влаштували головний склад продовольства із запасом на 30 днів. На весь подальший шлях Амундсен залишив продовольства з розрахунку на 60 днів. За цей час він планував дійти до Південного полюса і повернутися назад».
Так про цю експедицію розповідав один із учасників команди Скотта — сер Реймонд Пріслі (в ефірі Польського радіо у 1950 році):
- Варто пам’ятати, що коли експедиція Амундсена полишала Південний полюс через страх за власне життя, наша експедиція принесла на полюс 40 фунтів геологічних зразків. А команда Амундсена принесла із собою тільки один зразок граніту з льодовикової морени.
Проте факти такі, що у перегонах до Південного полюса Руаль Амундсен був перший.
14 грудня 1911 року експедиція Руаля Амундсена досягла точки на білій рівнині на висоті 3000 метрів, де, за розрахунком, мав знаходити Південний полюс. Полярники залишили невеликий намет сіро-коричневого кольору, над наметом на тичці укріпили норвезький прапор. У наметі Амундсен залишив листа норвезькому королю з коротким звітом про похід і листа своєму супернику — Роберту Скотту. Уся подорож Руаля Амундсена тривала 99 днів, а першими Південного полюса досягли, крім Амундсена, Оскар Вістінг, Гельмер Гансен, Сверре Гассель, Олаф Бйоланд. Про свій успіх Руаль Амундсен сповістив 7 березня 1912 року на острові Тасманія.
Амундсен вмів за собою вести людей, він був справжнім лідером, — говорить учасник кількох його експедицій, професор Гарольд Свельбурд:
- Я би сказав, що Амундсен мав дві риси, притаманні лідерам. По-перше, він вмів чудово організувати експедицію, а по-друге, вмів переконати людей долучитися до своїх проєктів. Амундсен показував кожному учаснику експедиції, що його праця має вирішальне значення для успіху цього проєкту. Завдяки цьому кожен учасник відчував на собі не тільки велику відповідальність, але також намагався викластися на 100 %, тому що його праця була оцінена. Люди любили Амундсена.
Руаль Амундсен вмів не тільки об’єднувати навколо своєї ідеї людей, але також — здобувати кошти на свої експедиції. Після повернення з Південного полюса Амундсен почав готуватися до наступної експедиції.
У 1925 році Амундсен вирішив здійснити пробний політ на літаку до Північного полюса від Шпіцбергена. Фінансувати експедицію погодився син американського мільйонера Лінкольн Елсуорт, котрий також брав участь у експедиціях норвежця. У 1925 році їм вдалося пролетіти 170 миль від Північного полюса. Наступного року Амундсен разом з Елсортом та італійцем Умберто Нобіле здійснили переліт уздовж Арктики, від Шпіцбергена до Аляски. Але це були чергові перегони, вінок переможця отримав американець Річард Берд, котрому вдалося першим здійснити переліт над Північним полюсом, він це зробив два дні перед командою Амундсена. Амундсен, так само як і Скотт, загинув під час експедиції. У 1928 році він вирушив на порятунок експедиції Нобіле, котрий хотів повторити переліт над Арктикою на дирижаблі. Амундсен вирушив на порятунок на гідроплані 19 червня, але через дві години зв’язок із ним обірвався, літак перебував тоді в районі острова Медвежий на Баренцовому морі. Що сталося — досі невідомо, тому що літака Амундсена не знайдено. Досліднику на той час було 55 років.
Запрошую послухати передачу в доданому файлі.
Яна Стемпнєвич