«Туристисний топ-10» продовжує розповідати про найпрекрасніші місця у Польщі. Ми вже відвідали найцікавіші місця Великопольського, Поморського, Любуського, Підляського. А тепер час вирушити до найменшого польського воєводства. На прогулянку Опольським воєводством запрошує Марцін Гусак, екскурсовод, член Польського туристично-краєзнавчого товариства, працівник Міської ради міста Пруднік. Два роки тому мого співрозмовника вибрано «Людиною року міста Пруднік».
Перед нами — туристичний топ-10. Від чого ви б хотіли почати цей рейтинг?
- Це дуже складне запитання — від чого я би почав? Оскільки для мене усі ці місця мають таку саму вартість і значення (звісно, можна вказати якусь градацію в залежності від контексту — історичного, культурного тощо), тому я вирішив прийняти алфавітний порядок. У зв’язку з цим, починаємо від міста Бжеґ (пол. Brzeg). Це прекрасне місто, котре славиться своїм Замком Сілезьких П’ястів (пол. Zamek Piastów Śląskich w Brzegu). Замок називають «Сілезьким Вавелем» через схожість із Вавельським замком у Кракові, а передусім — завдяки в’їзній брамі, на якій зображені князі — сілезькі П’ясти з династії Лігницько-Бжезької. Але Бжеґ — це не тільки замок, але теж костели, починаючи від готичної архітектури і до стилю бароко. А крім цього, у Бжеґу варто відвідати ренесансну ратушу. А коли ви вже будете у Бжеґу, поруч лежить невелике містечко, яке називається Малуйовіце, історична назва — Мольвиць (пол. Małujowice). Варто про нього пам’ятати, оскільки у місцевому костелі святого Якова Апостола є найбільший на північ від Альп комплекс готичного стінопису. Це неймовірне місце часто називають «Сілезькою Сікстинською капелою», і ці фрески справді нагадують за своєю продуманістю і повнотою каплицю у Ватиканському палаці. Самі Малуйовіце теж заслуговують на вашу увагу, оскільки з ними пов’язані події, що мали вирішальну роль або дуже важливе значення для долі майбутнього регіону Сілезія. Багато таких доленосних подій відбулися саме тут, на Опольщині (пол. Opolszczyzna), в історичному регіоні, що лежить на межі Нижньої та Верхньої Сілезій. А одною з таких подій є битва під Малуйовицями з 10 квітня 1741 року. У добу сілезьких воєн (війн між пруським королем Фрідріхом ІІ та монархічною династією Габсбургів за право володіння князівством Сілезія). У битві під Малуйовицями пруські війська вперше перемогли габсбурзьку армію, а перемога Фрідріха ІІ у цій битві вирішила про приналежність Сілезії аж до 1945 року. Про те, наскільки важливою була ця битва, нехай свідчить факт що пруський король Фрідріх ІІ з цієї нагоди замовив спеціальний марш — Марш Малуйовицький.
Бжеґ, Замок П'ястів
Номер два? Ще залишаємося при літері Б?
- Друге місце, яке хочу назвати, і тут буде приємно і легко, особливо для дітей, але теж цікаво з точки зору історії, це місто Бичина (пол. Byczyna), яка славиться одними із найкраще збережених в Опольському міськими мурами. Тут збереглися імпонуючі мури Східної брами, яку називали теж Польською, і Західної брами, яку називали німецькою. Варто пам’ятати, що під Бичиною відбулася важлива битва 1588 року. У ній війська ерцгерцога Максиміліана ІІІ Австрійського зіткнулися у бою з армією Яна Замойського, котрий представляв польського короля Сигізмунда ІІІ Вазу. Передісторія цієї битви така, що невдовзі після коронації Сигізмунда 1587 року проти нього виступив австрійський ерцгерцог Максиміліан ІІІ, котрий також претендував на титул правителя Речі Посполитої, і котрого підтримувала частина польської шляхти. Нагадаю, вибір Сигізмунда відбувся під час сейму, котрий зібрався після смерті попереднього короля Стефана Баторія. У битві під Бичиною Максиміліан зазнав поразки та потрапив у полон. Та вже у 1589 році його було відпущено на свободу за договором, за яким він відмовився від будь-яких претензій на польський престол. Про традиції битв під Бичиною нагадує Лицарський град у Біскупицях (пол. Biskupice), і власне це місце я мав на увазі, коли згадував дітей — тут відбуваються лицарські змагання, можна навчитися стріляти з лука тощо. Дітлахи тут можуть провести цілісінький день.
Лицарський град у Біскупицях діє цілий рік, тут відбуваються циклічні події, як лицарські турніри та тематичні покази. У граді діє теж нічлігова база... А ми з Марціном Гусаком вже направляємося далі.
- Третій номер — місце добре знане з польської літератури. Це Ґлоґувек (пол. Głogówek), описаний Генриком Сєнкєвичем у його романі “Потоп”. Щоправда, Сєнкєвич називає Ґлоґувек Ґлоґовом, але йдеться, без сумніву, саме про це місце. Саме тут, під час «шведського потопу» (вторгнення у Річ Посполиту коаліції на чолі зі Шведською імперією – ред.) у 1655 році знайшов прихисток польський король Ян ІІ Казимир Ваза та його дружина, королева Марія Луїза Ґонзаґа. Вони були гостями родини Опперздорфів. Натомість король приїхав не тільки з дружиною, з ним до Ґлоґувка прибули тодішні еліти, зокрема примас Лєщинський. Важливо теж сказати, що до Ґлоґувка було привезено оригінал чудотворної ікони Ченстоховської Божої Матері, вона тут буде переховуватися рік у поблизькому монастирі в Мохові. У 1656 році ікона повернеться на Ясну Гору. Отже, те, що Генрик Сєнкєвич написав у “Потопі”, мовляв, два шрами на обличчі Ченстоховської Богоматері — це сліди від шаблі шведського солдата, — неправда, оскільки тоді, коли шведи наступали на Ченстохову в 1655 році, ікони там просто не було. Ікону привезуть до Ґлоґувка ще раз, у 1705 році, під час Північної війни, і знову її рятуватимуть від шведських солдатів.
Одним з найвідоміших гостей замку в Ґлоґувку, крім польського короля, був Людвік ван Бетховен, котрий перебував тут у 1806 році.
- За алфавітом четвертий номер — це Гора святої Анни (пол. Góra świętej Anny). Ця гора заслуговує на увагу хоча б тому, що тут зберігається чудотворна фігурка святої Анни Меттеріц, тобто Анни з її донькою Марією та онуком Ісусом. Ця фігурка зберігається у санктуарії святої Анни. Санктуарій розташований на місці згаслого вулкана. Близько 1480 року тут побудовано костел святого Юрія, так само гора спочатку мала назву гори святого Юрія. Але від моменту, коли сюди принесено чудотворну фігурку святої Анни, назву костелу і гори змінено. Це одне із місць культу в нашому регіоні.
Гора святої Анни пов’язана теж з трьома сілезькими повстаннями. Повстання 1919, 1920 і 1921 років відстоювали польську ідентичність Нижньої Сілезії. Після повстання у 1921 році Гора святої Анни все-таки залишилася в межах німецької держави. Але у 1945 році, коли її приєднано до Польщі, на згадку про ці національні повстання, на Горі святої Анни створено Музей сілезьких повстань, у склад музею входить теж давній амфітеатр, котрий є одним із найбільших на терені континентальної Європи.
Варто теж додати, що Гора святої Анни є найвищим пунктом на Сілезькій височині й піднімається на 408 метрів над рівнем моря. Ми є при літері Г... і наближаємося до п’ятого пункту нашого рейтингу.
- Під п’ятіркою — Опавські гори (пол. Góry Opawskie). Це найсхідніший фрагмент Східних Судетів. Тут є розташований найсхідніший пік цього пасма — це гора Ґайна, це одна із гірських груп на терені Нижньої Сілезії, друга — це Бескиди. У цьому регіоні розташована одна із найстарших копалень золота. Опавські гори можуть похвалитися багатою туристичною інфраструктурою, а це все заохочує їх відвідати. У 1988 році на терені Опавських гір створено Ландшафтний парк. Це один із трьох ландшафтних парків на терені Опольського воєводства.
Замок у Мошній
Номер шість?
- Не підлягає сумніву, що це найбільш мальовничий об’єкт у Опольському воєводстві. Я маю на увазі Замок у Мошній (пол. Zamek w Mosznej, Pałac w Mosznej). Дехто насмішкувато називає його «сном п’яного кондитера». Цей палац має 99 веж різного розміру, вони символізували маєтки, що належали дуже впливовій на Сілезії сім’ї Тіль-Вінклер. Ця родина мала у своєму розпорядженні замок від 1866 до 1945 року. Тіль-Вінклери розбудовували замок, можна сказати, в нескінченість. Тож дуже рекомендую відвідати замок у Мошній, щоби переконатися у багатстві архітектурної уяви його власників — тут знайдете і неоготичний стиль, і неоренесансний.... Але Мошна — це не тільки замок, тут лежить один із найгарніших і найбільших в Опольському воєводстві парків, який має поверхню понад 100 гектарів.
До речі, варшавський Палац культури і науки, творіння радянського архітектора Лєва Руднєва, теж називають «сном п’яного архітектора», але це вже зовсім інша епоха... А ми їдемо далі!
- Мій номер сім — це Ниса (пол. Nysa) разом із Ниським озером (пол. Jezioro Nyskie). Це одне із найстарших сілезьких міст. У 1290 році, в результаті тестаменту Герика Хробуста, Ниса стала окремим князівством, яке буде одним із найбагатших в історії Сілезії. Завдяки вроцлавським єпископам, котрі у XVI столітті перенесли сюди свою резиденцію, Ниса відігравала дуже важливу роль у культурному житті регіону, була осередком барокової архітектури. Тут на початку XVIII століття побудували фонтан Тритона, а взірцем, безперечно, був римський оригінал цього фонтану. Завдяки цьому фонтану, а також загальному багатству міста, Нису почнуть називати «сілезьким Римом».
Варто зауважити, що Ниса має капітальне положення. Про це може свідчити хоча б факт, що саме тут пруський король Фрідріх ІІ Великий підняв одну з найбільших в Цетрально-Східній Європі фортець. Ця фортеця має унікальний в європейському масштабі форт, це Форт Прусія, побудований на схемі пентаграми. Після того, як фортеця перестала виконувати військові функції, її перетворено на в’язницю, а одним із найвідоміших її в’язнів був генерал Шарль де Ґолль, майбутній президент Франції.
Це була Ниса, «сілезький Рим», а тепер куди нас запрошує Марцін Гусак?
- Це Шлях дерев’яної сакральної архітектури (пол. Szlak drewnianego budownictwa sakralnego). На особливу увагу заслуговує костел святої Анни неподалік міста Олєсьно (пол. Oleśno). Цей храм називають «трояндою, застиглою в дереві» завдяки його винятковій архітектурі і плану самого костелу. Костел почали будувати у 1518 році. Місце для храму вибрано не випадково — тут стояла сосна, під якою сховалася від розбійників одна дівчина, дерево їй допомогло врятувати своє життя. Храм розбудовували понад сто років, добудовуючи до головної нави бічні. Ці бічні каплиці будувалися так, щоби створити враження квітки троянди. Тому і костел називають “трояндою, застиглою в дереві”. Будову храму завершено у 1707 році. Автором цього шедевру був сілезький тесля Марцін Снопек. Завдяки його майстерності костел отримав свою неповторну форму.
А ми наближаємося до номера дев’ять.
- Я би запропонував щось для дітей. Це, як на мене, найцікавіше місце в Опольському — Парк динозаврів в Красєюві (пол. — Park Dinozaurów Jura Park Krasiejów). На терені цього парку свого часу відкрито останки Сілезавра Ополенсіс (silezaurus opolensis), тобто прадавнього ящура, який жив саме тут, на теренах нинішнього Опольського воєводства, тому, зрештою, його і названо опольським.
Натомість із пам’яток архітектури варто назвати найстарший у континентальній Європі чавунний підвісний міст у місті Озімек з 1827 року. Це найцінніша пам’ятка техніки на терені Опольського воєводства.
І останній акорд у нашій туристичній симфонії…
- Номером десять у моєму рейтингу є Пруднік (пол. Prudnik). Сьогодні – це маленьке містечко на терені Опольського воєводства, котре нараховує 20 тисяч мешканців, але колись, на зламі XVII і XVIII століть, це було найбільше, найважливіше місто Верхньої Сілезії. У ті часи воно нараховувало 3 тисячі мешканців, а доходи міста були удесаятеро більші, ніж, скажімо, столиці князівства Опольсько-Раціборзького – Ополя. Тому на Пруднік слід дивитися не через призму сьогодення, а його славної історії, про що нам нагадують пам’ятки архітектури. Тут, наприклад, знайдемо вежу найстаршого приватного замку в Польщі. Це вежа Вока, котра є єдиним збереженим фрагментом замку з 1255 року. А ще варто пам’ятати, що Пруднік свого часу був центром текстильної промисловості, яку заснував і успішно розвивав Самуель Френкль. Перед І світовою війною його фабрика буде найбільшою на Сілезії текстильною фабрикою. Вироби прудніцької фабрики Френкля роз’їжджалися по всьому світу, а навіть затонули разом з пасажирами «Титаніка». Це означає не більше, не менше, ніж те, що одяг з Прудніка був більш популярним, ніж вироби з фабрик славного британського Манчестера, продукція яких вважалася найпрестижнішою у Європі.
Запрошую послухати розмову у доданому файлі
Яна Стемпнєвич